Ухвала суду № 96353539, 14.04.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/220/21

2/465/1998/21

Ухвала

про самовідвід

"14" квітня 2021 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, з участю третіх осіб: Вищої ради правосуддя, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої суддею Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_6 , -

встановив:

Позивачі звернулися в суд із позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої суддею Франківського районного суду м. Львова Мартьяновою Світланою Мирославівною.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2021 року справу передано судді Мартинишин М.О.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15.01.2021 року задоволено самовідвід судді Мартинишин М.О.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18.01.2021 року, дану справу передано судді Марків Ю.С.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 20.01.2021 року задоволено самовідвід судді Марків Ю.С.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 25.01.2021 року, дану справу передано судді Гладишевій Х.В.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 29.01.2021 року задоволено самовідвід судді Гладишевої Х.В.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 04.02.2021 року, дану справу передано судді Мигаль Г.П.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08.02.2021 року задоволено самовідвід судді Мигаль Г.П.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 09.02.2021 року, дану справу передано судді Величко О.В.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.02.2021 року задоволено самовідвід судді Величка О.В.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 15.02.2021 року, дану справу передано судді Ванівському Ю.М.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16.02.2021 року задоволено самовідвід судді Ванівського Ю.М.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 16.02.2021 року, дану справу передано судді Дзеньдзюрі С.М.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17.02.2021 року задоволено самовідвід судді Дзеньдзюри С.М.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 16.03.2021 року, дану справу передано судді Мартьяновій С.М.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06.04.2021 року задоволено самовідвід судді Мартьянової С.М.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 13.04.2021 року, дану справу передано судді Кузю В.Я.

Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що як суддя підлягаю самовідводу з наступних підстав.

Так, суддя Кузь В.Я. працює суддею Франківського районного суду м. Львова та є колегою судді Мартьянової С.М., а відтак дана обставина може викликати сумнів у безсторонності, об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція), зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартиненко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

Приймаючи дане рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також на положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, де зазначається, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь – який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Отже, з метою виключення підстав та мотивів учасників судового провадження для сумніву у безсторонності, неупередженості чи об`єктивності під час розгляду справи, заявляю самовідвід і вважаю, що заява про самовідвід судді Кузя В.Я. підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд –

постановив:

Самовідвід судді Кузя В.Я. при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, з участю третіх осіб: Вищої ради правосуддя, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої суддею Франківського районного суду м. Львова Мартьяновою Світланою Мирославівною - задоволити.

Матеріали судової справи №465/220/21 (судове провадження № 2/465/1998/21) передати до загальної канцелярії суду на повторну реєстрацію та визначення судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Кузь