Рішення № 96350563, 16.04.2021, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/172/21

Провадження № 2-а/621/7/21

РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Вельможної І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Акулової А.М.

розглянувши за відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Водоп`янов Костянтин Олександрович про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

27.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом з наступними вимогами: скасувати постанову НК № 503626 від 21.01.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 8 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення; стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 21.01.2021 в м. Ізюм Харківської області він звернувся до хлопця на ім`я ОСОБА_2 , з проханням за певну плату перевезти його особисті речі з зазначеного населеного пункту до смт Слобожанське Зміївського району Харківської області. Під час руху, поблизу м. Ізюм Харківської області, водій раптово зупинився та вийшов з транспортного засобу та рушив до населеного пункту, котрий знаходився в метрах двохста від зупинки транспортного засобу. Як стало відомо пізніше позивачу то було село Глинське. ОСОБА_1 залишився в автомобілі. Через декілька хвилин до автомобіля, в якому знаходився позивач, під`їхав екіпаж патрульної поліції. Інспектор Водоп`янов К.О., повідомив позивачу, що вважає, що саме він керував транспортним засобом і що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 8 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_1 повідомив інспектору, що він не керував транспортним засобом і не ввозив його на територію України, однак на будь-які пояснення позивача інспектор не реагував та їх до уваги не сприймав.

Згідно постанови від 21.01.2021 серія НК № 503626, 21.01.2021 об 11:37 годині в Харківській області Ізюмського району, на трасі М-03 на 618 км водій керував транспортним засобом VOLKSWAGEN TRANSPORTER, номерний знак НОМЕР_1 , щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, порушено строки його тимчасового ввезення на територію України строком до одного року, згідно ІПНП України транспортний засіб ввезено 09.04.2017 громадянином ОСОБА_3 та транспортний засіб використовувався громадянином ОСОБА_1 , який не ввозив його на митну територію України, чим порушено вимоги статті 380 Митного кодексу України та статей 16, 31 Закону України «Про дорожній рух», також водій не пред`явив для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Як зазначає позивач, лише після винесення постанови відносно нього інспектор прийняв від ОСОБА_1 письмове пояснення, та вніс дану інформацію до графи 8 зазначеної постанови. В ході спілкування позивача з інспектором, на адресу останнього, було подано усну заяву про встановлення місця знаходження водія зазначеного вище транспортного засобу. Дану заяву інспектор також проігнорував.

Крім того, позивач вважає, що вказана постанова є неправомірною, винесеною з порушенням Інструкції, оскільки Інструкцією від 07.11.2015 не передбачена компетенція органів національної поліції виносити постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене частиною 8 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення без складання відповідного протоколу.

Також позивач зазначає, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбувся без повного з`ясування обставин справи, про що свідчить факт винесення постанови через двадцять три хвилини після, начебто, вчинення адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 не було роз`яснено його прав, відповідно до положень статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, позивач вказує на те, що інспектором Водоп`яновим К.О., зупинка транспортного засобу місця не мала. Фактично екіпаж поліції під`їхав та почав проводити перевірку щодо пересування транспортного засобу, котрий не являвся учасником дорожнього руху, а стояв на узбіччі.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії НК № 503626 від 21.01.2021, скасувати вказане в ній стягнення, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 09.02.2021 у справі відкрито провадження та призначено судовий розгляд на 03.03.2021.

03.03.2021 судовий розгляд адміністративної справи відкладено на 26.03.2021.

19.03.2021 до канцелярії суду надійшов відзив інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Водоп`янова К. на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому інспектор повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити в задоволенні позову. У відзиві на позов відповідач вказує, що 21.01.2021 приблизно об 11:37 годині в Харківської області на 618 км автошляху М-03 (Київ - Харків - Довжанський) працівниками патрульної поліції виявлений рух транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSRPORTER, номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстрований в іншій країні, а саме в Республіці Польщі та щодо якого порушені обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме порушено строки його тимчасового перебування на території України з моменту його ввезення до одного року та керування автомобілем особою, яка не ввозила його на територію України. Зазначений автомобіль був зупинений працівниками патрульної поліції, відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Водієм автомобіля виявився ОСОБА_1 . Працівники поліції повідомили підстави застосування превентивних поліцейських заходів, роз`яснили суть правопорушення. Особу водія та його анкетні дані встановлено за паспортом та перевірено за інформаційно аналітичними базами Національної поліції України. Позивачеві в повному обсязі роз`яснені його права, передбачені статтею 63 Конституції України, статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За результатами перевірки відомостей щодо транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSRPORTER, номерний знак НОМЕР_2 за інформаційно-телекомунікаційною системою «Інформаційний портал Національної поліції України» (підсистема Митниця) поліцейськими було встановлено, що цей автомобіль було ввезено на територію України 09.04.2017 через пункт пропуску «Шегині - Медика», терміном до одного року, особою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, вказана інформація свідчить про порушення позивачем вимог статті 380 Митного кодексу України та статей 16, 31 Закону України «Про дорожній рух» та скоєння нею адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 8 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Під час розгляду справи позивач надав усні та письмові пояснення, вказав на те, що йому не відома особа яка ввезла на територію України транспортний засіб.

Вчинення позивачем правопорушення підтверджується відеоматеріалами з службових відеореєстраторів 0186, 2102, 2423 та відомостями бази даних Національної поліції ІПНП (відеозапис з службових відеореєстраторів №№ 0186, 2102, 2423 до відзиву додаються).

Постанова серії НК № 503626 від 21.01.2021 винесена відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, розгляд справи відбувся з дотриманням процедури визначеної цим же кодексом. Під час розгляду справи поліцейський встановив, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали, які підтверджують винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а також з`ясував всі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Позивач ОСОБА_1 скористався своїм процесуальним правом та 26.03.2021 подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що факт зупинки автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, номерний знак НОМЕР_2 , 21.01.2021 приблизно об 11:37 годині в Харківській області на 618 км, автошляху М-03 працівниками поліції, спростовується відеоматеріалами наданими правоохоронними органами, де чітко вбачається, що працівники поліції під`їхали до зазначеного автомобіля, котрий стояв на узбіччі. Крім того, як у постанові, так і у відзиві позивачу надано статус водія транспортного засобу, однак жоден відео доказ наданий працівниками поліції не підтверджує факт керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом. Під час спілкування з інспектором Водоп`яновим К.О. позивачем в усній формі, а в подальшому в письмовій, було роз`яснено причини знаходження в даному транспортному засобі. Позивач вказує на те, що у відзиві зазначено, що він, нібито, спочатку не заперечував факт керування транспортним засобом, однак дане спростовується відео матеріалами з нагрудної камери Водоп`янова К.О. , де позивачем чітко зазначено свій статус - пасажир транспортного засобу.

26.03.2021 судове засідання відкладено за клопотанням позивача на 16.04.2021.

У судове засідання позивач не з`явився, до канцелярії суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності та без фіксування технічними засобами, на задоволенні позову наполягав у повному обсязі.

Належним чином повідомлений представник відповідача Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, заяв про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення судового розгляду не надавав.

Належним чином повідомлена третя особа - інспектор взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Водоп`янов К.О. у судове засідання не з`явився, у відзиві просив розглядати справу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки немає передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, справу розглянуто за відсутності сторін.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частин 1-4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 2, 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2021 інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Водоп`яновим К.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 503626, передбачене частиною 8 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8 500 грн.

У вказаній постанові поліцейський зазначає, що 21.01.2021 об 11:37 годині в Харківській області Ізюмського району, на трасі М-03 на 618 км водій керував транспортним засобом VOLKSWAGEN TRANSPORTER, номерний знак НОМЕР_2 , щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, порушено строки його тимчасового ввезення на територію України строком до 1-го року, згідно ІПНП України транспортний засіб ввезено 09.04.2017 громадянином ОСОБА_3 та транспортний засіб використовувався громадянином ОСОБА_1 , який не ввозив його на митну територію України, чим порушено вимоги статті 380 Митного кодексу України та статей 16, 31 Закону України «Про дорожній рух», також водій не пред`явив для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 8 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судом встановлено, що поліцейський 21.01.2021 перед складанням постанови повідомив про початок розгляду справи, представився, оголосив, яку саме справу буде розглядати, визначив наявність у нього відповідної компетенції, роз`яснив позивачеві його права і обов`язки, вирішив питання щодо заяв та клопотань (позивач виявив бажання надати письмові пояснення), та з`ясував, на його думку, всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, виніс оскаржувану постанову.

Згідно довідки з інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (підсистема Митниця) за результатами перевірки відомостей щодо транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSRPORTER, номерний знак НОМЕР_2 було ввезено на територію України 09.04.2017 через пункт пропуску «Шегині-Медика», терміном до 1 року, особою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо доводів позивача щодо відсутності факту зупинки та щодо надання йому статусу водія, суд виходить з наступного.

Частина 8 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення України встановлює відповідальність за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Тобто, диспозиція вказаної частини статті визначає дві об`єктивні сторони адміністративного правопорушення:

- керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення;

- керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його переміщення в митному режимі транзиту.

Згідно спірної постанови ОСОБА_1 керував автомобілем щодо якого порушено обмеження встановлені Митним кодексом України, транспортний засіб перебуває на території України з порушенням строків перебування в режимі тимчасового ввезення терміном до одного року.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абзаці 3 пункту 27 постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Згідно пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Під час дослідження відеозапису з службового відеореєстратору № 20210121170221000088, що міститься на Диску № 1 встановлено, що ОСОБА_1 повідомив поліцейського, що він є пасажиром транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSRPORTER, номерний знак НОМЕР_2 , зазначив, що не керував вказаним транспортним засобом та не ввозив його на територію України.

Під час дослідження відеозапису з службового відеореєстратору № 20210121170001000076, що міститься на Диску № 2, не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та такий засіб рухався. Однак, з зазначеного відеозапису вбачається, що на час коли патрульна машина під`їхала до транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSRPORTER, номерний знак НОМЕР_2 , останній не рухався, а стояв на узбіччі.

Крім того, позивачем на вимогу працівника поліції не надавалося посвідчення водія, яке відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» та пункту 2.1 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_1 повинен був мати при собі у разі керування транспортним засобом. При цьому відповідач стверджуючи, що позивач є водієм транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSRPORTER, номерний знак НОМЕР_2 , не склав відповідну постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, доказів на підтвердження факту виконання ОСОБА_1 функцій водія та факту руху транспортного засобу, зазначеного в постанові, особою, уповноваженої на складання постанов про адміністративні правопорушення, не надано.

Належних та допустимих доказів факту керування позивачем 21.01.2021 об 11:37 годині транспортним засобом матеріали справи не містять та такі відповідачем не надано.

Таким чином суд вважає, що за відсутності доказів факту керування позивачем транспортним засобом, останнього не можливо вважати водієм в розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, у зв`язку із чим у відповідача не було обґрунтованих підстав для винесення спірної постанови та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за інкримінованою йому частиною 8 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як убачається із правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 30.05.2018 року по справі № 337/3389/16-а (адміністративне провадження № К/9901/29775/18), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь яких доказів від відповідача, які б могли спростувати доводи позивача викладені у позовній заяві щодо відсутності події правопорушення суду не надано.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем не доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення.

Щодо посилання позивача про те, що поліцейський при розгляді справи про адміністративне правопорушення не склав протокол, чим порушив положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 4395 від 07.11.2015, суд вважає його необґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Згідно частини 5 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративне правопорушення передбачене частиною 8 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

За таких обставин, суд вважає, що поліцейський при розгляді даної справи правомірно виніс постанову про адміністративне правопорушення, без складання протоколу.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 к.

Оскілки позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 908 грн 00 к., суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що у відповідності до частини 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», надмірно сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 71, 77, 139, 286, Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення України суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Водоп`янова Костянтина Олександровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі, серії НК № 503626 від 21.01.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 8 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, код ЄДРПОУ 40108646, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 к. (квитанція № 3 від 27 січня 2021 року в АТ «Ощадбанк»).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, з одночасним надсиланням апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19.04.2021.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, юридична адреса: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. № 315, код ЄДРПОУ Управління патрульної поліції у м. Києві - 40108646;

Третя особа - інспектор взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Водоп`янов Костянтин Олександрович, юридична адреса: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. № 315.

Головуючий: