Рішення № 96348215, 19.04.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/11235/20

РІШЕННЯ

іменем України

19 квітня 2021 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Половинки В.О.

за участю секретаря судового засідання Концур А.І. заявника ОСОБА_1

представника заявника - адвоката Пономаренко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утримані, заінтересована особа - Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, -

встановив:

Представник заявника, адвокат Пономаренко Н.М., звернулася до суду із заявою про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1989 року перебували у шлюбі, який було зареєстровано 03 лютого 1989 року виконавчим комітетом Сєверної селищної ради міста Сорокине Луганської області. Заявниця з чоловіком прожили разом з 1989 року, вели спільне господарство, будували сімейні відносини. Чоловік заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 63 років помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце його смерті - селище міського типу Сєверний міста Сорокине, Луганської області. В судовому порядку було встановлено факт смерті ОСОБА_2 рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 05.08.2020.

ОСОБА_1 з чоловіком фактично мешкали, вели спільне господарство та проживали за однією адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з проведенням антитерористичної операції за місцем їх постійного проживання, вони з чоловіком були вимушені змінити місце мешкання, та зареєструвались як внутрішньо переміщені особи за різними адресами, але все одно продовжували проживати разом. Заявниця зареєструвалася за адресою: АДРЕСА_2 , а її чоловік за адресою: АДРЕСА_3 .

За час сумісного проживання заявниця перебувала на утриманні свого чоловіка, оскільки розмір пенсії її чоловіка був значно більшим від розміру її пенсії, а тому пенсійні виплати ОСОБА_2 були постійним та основним джерелом її існування.

За життя ОСОБА_2 перебував на обліку в Марківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області де отримував пенсію.

ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Старобільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, де отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. Заявниці достеменно відомо, що розмір пенсії її чоловіка є значно більшим, ніж її пенсія, тому, що свою пенсію він віддавав їй і вона витрачала її на оплату комунальних послуг, придбання одягу, харчові продукти, ліків та інші потреби.

Після смерті свого чоловіка заявниця звернулась до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з питання оформлення пенсії по втраті годувальника, однак інспектор пояснила, що вона має право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 50% від пенсії померлого та їй потрібно надати довідку про постійне проживання з чоловіком та перебування на його утриманні, що підтверджується інформацією викладеною у листі Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 10.11.2020.

За місцем їх з чоловіком проживання заявниця зібрала документи, що підтверджують факт їхнього спільного проживання, але, через те, що вони складені на тимчасово непідконтрольній українській владі території України, а саме в смт. Сєверний міста Сорокине, Луганської області, орган пенсійного фонду не може їх врахувати як складову переліку документів для отримання пенсії.

Таким чином, вирішити дані обставини в позасудовому порядку заявник не має можливості, тому змушена звернутися до суду за захистом своїх прав. Заявниця ОСОБА_1 окрім пенсії не має інших доходів та не є підприємцем. Просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 та перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 на утриманні свого чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги, просила встановити факт спільного проживання з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та перебування на його утриманні до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник заявника - адвокат Пономаренко Наталія Миколаївна в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у заяві.

Представник заінтересованої особи Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до суду не з`явився, подав заяву, в якій просить справу розглянути без участі представника управління. Також представник заінтересованої особи надіслав на адресу суду пояснення на заяву, з якої вбачається, що Управління просить відмовити заявнику в задоволенні заявлених вимог, у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю. Зазначає, що не доведено обставини, які б свідчили про те, що вона перебувала на утриманні чоловіка. ОСОБА_1 не надано доказів, що вона потребувала постійного стороннього догляду, опіки, турботи, матеріального забезпечення і що померлий чоловік був спроможний її надати. Також, ОСОБА_1 не надано доказів про те, що ОСОБА_2 дійсно надавав їй допомогу і така допомога була постійним та основним джерелом засобів для існування останньої.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила факт, проживання ОСОБА_1 разом з чоловіком з моменту реєстрації їх шлюбу та до дня його смерті, зазначила, що в силу близького знайомства з родиною, їй було відомо, що пенсія у померлого була набагато більше ніж у заявниці та вона перебувала на його утриманні, а після смерті ОСОБА_2 матеріальний стан ОСОБА_1 значно погіршився.

Суд, заслухавши пояснення заявника та її представника, свідка, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був чоловіком ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 03 лютого 1989 року виконавчим комітетом Сєверної селищної ради міста Сорокине, Луганської області (а.с.8).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 18 серпня 2020 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Старобільському району та місту Брянка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у смт. Сєверний міста Сорокине, Луганської області (а.с. 9).

З копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6484 від 04 жовтня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9).

Як вбачається з копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000408224 від 16 листопада 2017 року, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 10).

Відповідно до копії домової книги та відміток про місце проживання у паспорті громадянина України зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 (а.с. 5, 6-7, 16-17).

Як вбачається з довідки № 149, виданої 07 вересня 2020 року відділом по забезпеченню життєдіяльності смт. Сєверний адміністрації міста Сорокине, Луганської області, ОСОБА_1 дійсно поховала чоловіка ОСОБА_2 та проживала без реєстрації на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується Актом про фактичне проживання з померлою особою на день його смерті № 16 від 01 жовтня 2020 року (а.с.14,22).

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Таким чином, акт про фактичне місце проживання № 16 від 01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , не створюють правових наслідків, але в той же час вони містять фактичні дані відповідно до ст. 76 ЦПК України, які підтверджують вимоги заявника.

Факт того, що ОСОБА_1 перебувала на обліку у Старобільському об`єднаному управлінні пенсійного фонду України Луганської області підтверджується листом Старобільського ОУПФУ Луганської області № 1240-31-7/671 від 19.01.2021., загальний розмір отриманої нею пенсії помісячно, складає 2100 грн. ( а.с. 33-34)

Факт перебування ОСОБА_2 на обліку у Марківському об`єднаному управлінні пенсійного фонду України Луганської області підтверджується листом Марківського ОУПФУ Луганської області № 1238-05-7/2045 від 03.03.2021. Відповідно до довідки про доходи виданої Марківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області, загальний розмір отриманої ОСОБА_2 , пенсії, складає 465 900,94 грн. (а.с. 45-47).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 не зареєстрована як фізична особа - підприємець (а.с.23).

Таким чином, отримані виплати померлого чоловіка ОСОБА_2 були основним джерелом засобів для існування та проживання ОСОБА_1 .

Листом Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області №115-152/Д-21/8-1240/20 від 10.11.2020 заявнику було відмовлено у призначенні пенсії померлого годувальника, у зв`язку з наданням неповного пакету документів, необхідного для призначенні пенсії та запропоновано звернутися до суду з заявою про встановлення відповідного факту (а.с. 20-21).

У поясненні на заяву про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні, Старобільське об`єднане управління ПФУ України в Луганській області, просить відмовити у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника, у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю. Зазначає, що не доведено обставини, які б свідчили про те, що вона перебувала на утриманні чоловіка. ОСОБА_1 не надано доказів що вона потребувала постійного стороннього догляду, опіки, турботи, матеріального забезпечення і що померлий чоловік був спроможний її надати. Також, ОСОБА_1 не надано доказів про те, що ОСОБА_2 дійсно надавав їй допомогу і така допомога була постійним та основним джерелом засобів для існування останньої.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

За змістом ч. 2, 3 вказаної статті, непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 5.11.2005 N 22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, також надаються такі документи: документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

У відповідності до п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації) або довідки органів місцевого самоврядування: для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника - довідка про перебування на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, або про спільне проживання з годувальником на момент його смерті. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні.

Частиною 2 ст.256 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, крім тих, що передбачені ч. 1 зазначеної статі, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Згідно ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Стосовно доводів представника Старобільського ОУПФУ Луганської області про відсутність правових підстав для факту постійного проживання та перебуванні заявника на утриманні померлого, суд зазначає наступне.

За змістом частини другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, і сім`я створюється на підставі, зокрема шлюбу.

Довідка № 149, видана 07 вересня 2020 року, відділом по забезпеченню життєдіяльності смт. Сєверний адміністрації міста Сорокине, Луганської області та Акт про фактичне проживання з померлою особою на день його смерті № 16 від 01 жовтня 2020 року видані за місцем проживання заявника та її померлого чоловіка, тобто на тимчасово непідконтрольній українській владі території та завірена печаткою організації, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України, містить в собі відомості про спільне проживання подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за однією адресою.

Суд бере до уваги так звані «намібійські винятки», сформульовані практикою Міжнародного суду ООН, про те, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження права громадян, і з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду відомості, що містяться у вказаній довідці, беруться до уваги разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємному зв`язку.

Розмір доходів заявниці та її померлого чоловіка свідчать про те, що саме пенсія чоловіка була основним та постійним засобом існування сім`ї, а відтак слугувала його дружині основоположним і систематичним джерелом грошової допомоги зі сторони чоловіка, який за життя взяв на себе обов`язок по її утриманню.

Аналіз вищенаведених норм законодавства в контексті зазначених обставин справи дає підстави дійти такого правового висновку, що законодавством про пенсійне забезпечення визначено, що непрацездатними членами сім`ї, які мають право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, вважаються, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону. Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею та знаходження їх на утриманні померлого.

З огляду на зазначене, встановивши, що допомога, яка надавалась ОСОБА_1 була для заявниці хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви.

Така ж позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.

Суд, оцінюючи інформацію, яка міститься у довідці з місця проживання, приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Під час розгляду вказаної справи, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v.the Republic of Moldova and Russia", "Ilacu and Others v. Moldova and Russia"), де грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також значення, яке має встановлення даного юридичного факту для реалізації прав заявника, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просить заявник, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні має для заявниці юридичне значення і потрібне для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Таким чином, суд вважає за можливе встановити факт сумісного проживання та перебування ОСОБА_1 на утримані її чоловіка ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76-80, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 та перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 на утриманні свого чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду може бути оскаржено через Сватівський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду або безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19 квітня 2021 року.

Суддя: В.О. Половинка