Ухвала суду № 96347350, 19.04.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5076/21

Провадження № 1-кс/344/2032/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року м.Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., за участю секретаря Кондратів Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Івано-Франківській області Сенича В.І., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді із вказаною скаргою на постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Івано-Франківській області Сенича В.І. від 30.12.2020 року про закриття кримінального провадження № 12018090000000160, у якій просить скасувати постанову, мотивуючи це тим, що досудове розслідування проведено неповно. Слідчим не вжито заходів щодо забезпечення повного досудового розслідування. Постанова слідчого не відповідає вимогам ст.110 КПК України. встановлені.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1. вимоги скарги підтримала, просила скаргу задовольнити.

У судовому засіданні слідчий просив відмовити в задоволенні скарги.

Дослідивши матеріали судового провадження за скаргою та матеріали кримінального провадження, прихожу до наступного висновку.

Згідно із п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Згідно положень ч.1 ст.304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів із моменту прийняття рішення, вчинення дій або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, про прийняття слідчим рішення про закриття кримінального провадження скаржнику стало відомо 25.03.2021 року.

Тому строк на звернення до суду ним не пропущено.

З матеріалів скарги вбачається, що в провадженні відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Івано-Франківській області перебувало кримінальне провадження № 12018090000000160 від 21.02.2018 року, за ознаками кримінального правопрушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 є потерпілим.

Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Івано-Франківській області Сенича В.І. від 30.12.2020 року кримінальне провадження № 12018090000000160 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

В той же час, частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Аналогічні положення відображені і у ч. 4 ст. 38 КПК України щодо зобов`язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно ст. ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов`язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття,що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов`язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.

Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов`язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Адже, практика ЄСПЛ що до проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

А, в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних, бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства ( рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведеним можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення.

Звертаючись до слідчого судді із скаргою ОСОБА_1 зазначив, що пояснення водія автомобіля марки OPEL ASCONA, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 покладено в основу вихідних даних, які стали підставою для призначення судових автотехнічних експертиз та складення висновків експертів. Висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018090000000160 проводиться з 21.02.2018 року.

Під час досудового розслідування слідчим проведено допит потерпілого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , проведено слідчий експеримент, проведено ряд експертиз, зокрема судово-медична експертиза, за результатами якої отриманий висновок № 27 від 27.03.2018, комісійна судово-медична експертиза, за результатами якої отриманий висновок № 21 від 11.04.2019 року, інженерно-транспортна експертиза, за результатами якої отриманий висновок № 4.2-192/18 від 29.03.2018 року, інженерно-транспортна експертиза, за результатами якої отриманий висновок № 4.2-191/18 від 17.04.2018 року, інженерно-транспортна експертиза, за результатами якої отриманий висновок № 4.2-222/18 від 27.04.2018 року, інженерно-транспортна експертиза, за результатами якої отриманий висновок № 213/18-28 від 14.09.2018 року, інженерно-транспортна експертиза, за результатами якої отриманий висновок № 4.2-668/18 від 05.11.2018 року, інженерно-транспортна експертиза, за результатами якої отриманий висновок 1820/20-28 від 18.09.2020 року.

Згідно висновку № 4.2-222/18 від 27.04.2018 інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму ДТП», величина максимально допустимих швидкостей руху автомобіля марки OPEL ASCONA, реєстраційний номер НОМЕР_1 становила біля 38…52 км/год. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля марки OPEL ASCONA, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , повинен був керуватися технічними вимогами пунктів 12.2; 12.6ґ та 12.3 Правил дорожнього руху України. У відповідності до вимог вказаних пунктів ПДР України в ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля ОСОБА_2 повинен був, із технічної точки зору, рухатися даною ділянкою дороги зі швидкістю, яка не перевищує 38…52 км/год, а з моменту появи пішохода ОСОБА_4 на проїзній частині дороги із-за задньої частини зустрічного транспортного засобу - негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. При заданому комплексі вихідних даних, водій автомобіля марки OPEL ASCONA, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 , шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки рухаючись як із заданою, так і із максимально-допустимою за даних дорожніх умов швидкістю. Причиною настання дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, стали такі обставини даної події при яких пішохід ОСОБА_4 , перетинаючи проїзну частину дороги, опинився в полі зору водія автомобіля марки OPEL ASCONA, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 із-за задньої частини зустрічного транспортного засобу на такій відстані, яка була вже не достатньою для уникнення наїзду, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування.

Відповідно до висновку № 4.2-668/18 від 05.11.2018 інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму ДТП», водій автомобіля марки OPEL ASCONA, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , рухаючись із швидкістю 73…97 км/год, не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 , шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. Причиною настання дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, стали такі обставини даної події при яких пішохід ОСОБА_4 , перетинаючи проїзну частину дороги, опинився в полі зору водія автомобіля марки OPEL ASCONA, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 із-за задньої частини зустрічного транспортного засобу на такій відстані, яка була вже не достатньою для уникнення наїзду, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування.

У відповідності до висновку експерта № 1820/20-28 від 18.09.2020 за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи, при заданих слідством вихідних даних та видимості дороги в напрямку руху рівній 60 м максимально допустима швидкість руху транспортного засобу OPEL ASCONA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по умовах видимості в напрямку руху, становитиме величину (38…52) км/год в залежності від коефіцієнту щеплення коліс з дорогою. В ДТС, яка склалася безпосередньо перед ДТП водій ОСОБА_2 , з технічної точки зору, повинен був рухатись з швидкістю не більшою ніж (38…52) км/год, а з моменту настання небезпеки для руху прийняти міри до гальмування свого транспортного засобу. Тобто водій ОСОБА_2 повинен був виконувати вимоги п. п. 12.2. та 12.3. ПДР України, зміст яких наведений в дослідницькій частині. Оцінка дій пішохода ОСОБА_4 в даній ДТС спеціальних знань не потребує, тому може бути проведена слідством чи судом самостійно. При всіх заданих варіантах вихідних даних водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості зупинити свій автомобіль до місця наїзду на пішохода ОСОБА_4 з моменту настання небезпеки для руху заданої слідством. Причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, стали такі обставини даної події, при яких пішохід ОСОБА_4 в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості пересікав проїзну частину дороги та вийшов в смугу руху автомобіля OPEL ASCONA, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 на такій відстані його об`єктивної видимості останнім, на якій водій ОСОБА_2 вже не мав технічної можливості попередити ДТП.

Постанова слідчого про закриття кримінального провадження мотивована тим, що проведено ряд інженерно-транспортної експертизи різними експертами у різних експертних установах, висновки яких не суперечать між собою та вказують на те, що водій автомобіля OPEL ASCONA ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту настання небезпеки для руху. Дорожньо-транспортна пригода сталася унаслідок необережних дій пішохода ОСОБА_4 , який перебуваючи в стані легкого алкогольного сп`яніння, що знижує реакцію і унеможливлює належним чином реагувати на зміну дорожньої обстановки, нехтуючи власними заходами безпеки, не виділивши себе в темну пору доби для своєчасного виявлення іншими учасниками дорожнього руху, вийшов у смугу руху водія ОСОБА_2 із-за задньої частини зустрічного автомобіля, що рухався по смузі зустрічного руху, який обмежував оглядовість, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху.

Для встановлення наявності об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, має бути встановлено не тільки наявність суспільно небезпечного діяння у виді порушення правил безпеки дорожнього руху та суспільно небезпечних наслідків у виді настання смерті потерпілого, а і встановлено причинний зв`язок між діяннями і наслідками.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що у випадках, коли передбачені ст. 286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху пішоходом, суд повинен встановити, чи мав водій транспортного засобу можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди.

Слідчий суддя вважає, що слідчим в постанові вірно встановлені фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, які свідчать про те, що аварійну ситуацію було створено унаслідок необережних дій пішохода ОСОБА_4 .

Слід зазначити, що дії водія транспортного засобу, який рухався з перевищенням макмимально допустимої швидкості по умовах видимості та вчинив наїзд на пішохода, який створив аварійну ситуацію переходячи дорогу з порушенням встановлених Правил дорожнього руху, знаходяться у прямому причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою за умови, що він мав технічну можливість відвернути наїзд на пішохода, якби їхав зі швидкістю яка не перевищувала допустиму.

У тому разі коли перевищення макмимально допустимої швидкості транспортного засобу по умовах видимості не впливало на наявність у водія транспортного засобу можливості відвернути дорожньо-транспортну пригоду, останній не може бути визнаний винним у вчиненні такої дорожньо-транспортної пригоди, оскільки його дії не знаходились у прямому причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Слідчий суддя вважає, що доводи зазначені в скарзі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки при проведенні експертиз слідчим в розпорядження експертів були надані матеріали кримінального провадження, які крім допиту водія автомобіля марки OPEL ASCONA, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 містять протокол огляду місця події та протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_1 .

Крім того, визначення в КПК України про те, що висновок експерта не є обов`язковим для особи, яка здійснює провадження, не може бути прийнятий до уваги, оскільки для надання оцінки діям водія та для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання, а тому без залучення експерта не можливо встановити технічну можливість уникнення наїзду на пішохода та відповідність дій водія ПДР.

Враховуючи ту обставину, що під час досудового розслідування стороною кримінального провадження з боку обвинувачення не здобуто достатніх даних, які б вказували на наявність складу кримінального правопорушення, оскаржувана постанова винесена слідчим з дотриманням вимог КПК України з урахуванням усіх обставин справи, під час досудового розслідування був проведений необхідний об`єм перевірочних дій, який був достатнім для прийняття відповідного процесуального рішення, а тому зважаючи на вказане вважаю необхідним в задоволенні скарги відмовити.

Керуючись ст. ст. 9, 22,26,91, 283, 284, 303-307 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Івано-Франківській області Сенича В.І. відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п"яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Татарінова О.А.