Рішення № 96347264, 19.04.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14976/20

Провадження № 2/344/1394/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Шамотайла О.В.

секретаря c/з: Устинської Н.С.,

з участю представника позивача Родчук Т.П., відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом КП "Теплий дім" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком у сумі 10243,32грн. та судового збору в розмірі 2102 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Теплий дім» звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 10243,32 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будиноком, у відповідача перед Комунальним підприємством «Теплий дім» як виконавцем цих послуг, утворилася заборгованість за надані послуги в сумі 10243,32грн.

Представником позивача у судовому засіданні підтримано вимоги позову.

Відповідач скористався правом на відзив в якому письмово просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, вказав на пропущення трирічного строку звернення в суд для стягнення заборгованості, а в судовому засіданні заперечував щодо позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі доказів, судом встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як зазначено представником позивача у позовній заяві, відповідно до норм чинного законодавства України та рішень органів місцевого самоврядування КП "Теплий дім" є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, зобов`язане їх надавати, а споживач, яким є сторона відповідача в свою чергу, зобов`язаний їх оплатити у разі, якщо він фактично користується ними.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Як підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 є співвласником та володільцем квартири АДРЕСА_1 (а.с.8), а відтак відповідач користується послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Отже, відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач є споживачем послуг, оскільки їх отримує.

Згідно до Рішення Івано-Франківської міської ради «Про організацію та забезпечення роботи комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» від 02 червня 2011 року № 212-Х КП «ЄРЦ» з 01 листопада 2011 року для житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська визначено виконавцем послуг: з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; з управління будинком, спорудою або групою будинків; з ремонту приміщень, будинків, споруд. ( а.с.9).

На підставі Рішення Івано-Франківської міської ради від 02 червня 2011 року №212-Х КП «Єдиний розрахунковий центр» після прийняття будинку в АДРЕСА_2 на баланс почав виконувати послуги відповідно до структури періодичності та строків їх надання, та з 01.04.2012 року нараховувати відповідачу плату за надані послуги.

Будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та в якому житлове приміщення належить відповідачу, віднесено до переліку будинків, щодо яких позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

На підставі вищевикладеного КП "Теплий дім" надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій щодо будинку, в якому житлове приміщення належить відповідачу.

Факт надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій щодо будинку, в якому проживає відповідач, підтверджується наданими представником позивача договорами та угодами з підрядними організаціями щодо надання окремих видів послуг, актами приймання-передачі послуг, актами перевірки надання послуг.

Доказів, які б спростовували факт надання позивачем послуг стосовно будинку за адресою: АДРЕСА_2 , відповідачем суду не надано.

В той же час, як встановлено судом, отримуючи від КП "Теплий дім" послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідач не оплачує вартість даних послуг, у зв`язку з чим, як вбачається з довідки про розрахунок за надані послуги у відповідача за період з квітня 2012 по вересень 2020, заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 становить 11328,51 грн., хоча позивач прохає у позовній про стягнення суми боргу в розмірі 10243,32грн.

Доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача за надані послуги суду не надано, а судом таких доказів не встановлено.

Враховуючи вищезазначене КП "Теплий дім" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком у сумі 10243,32грн.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до вказаного закону, термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

При цьому, відповідно до пунктів 1, 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відтак, системний аналіз положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг з конкретним споживачем сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини 1 статті 901,частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

За вимогою частини 3 статті 815 ЦК України наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору приєднання про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, є зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату коштів за надані послуги. При наполяганні відповідача укласти безпосередньо договір між споживачем та надавачем послуг, такий договір може бути укладено за згодою сторін, однак доказів, що відповідач щодо укладення такого договору звертався суду не надано.

На підтвердження факту надання позивачем послуг будинку, в якому проживає відповідач, представником позивача надано докази укладення відповідних договорів з обслуговуючими організаціями, докази складання актів перевірки належності послуг, актів приймання-передачі послуг, а також докази нарахування таких послуг, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Так, позивач прохає про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 10243,32грн. за період з квітня 2012 по вересень 2020.

Відповідач є співвласником житлового приміщення за якою наявна заборгованість, і відповідно до поданого представником позивача розрахунку за надані послуги становить за період з квітня 2012 по вересень 2020 в сумі 10243,32грн., і рахується саме за ОСОБА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.37).

В той же час суду не представлено належних і допустимих доказів, що позивач звертався до відповідача з відповідними претензіями щодо наявності заборгованості, а представлена суду довідка про проведену претензійно-позовну роботу не спростовує твердження відповідача про те, що до нього зверталися із відповідними претензіями.

Щодо твердження сторін про сплив строків позовної давності та їх переривання в зв`язку з зверненням із судовим наказом у 2014 році і його скасування (а.с.80-81), то вони стосуються різних судових справ, постановлені в різні періоди та на різні суми. Оскільки судовий наказ в справі №344/6946/14-ц винесений щодо боргу в сумі 1084,68 грн. в 2014 році, ухвала від 07.10.2020 щодо скасування судового наказу винесеного по справі №344/10355/20 щодо боргу 9738,15 грн. в вересні 2020, який і був скасований з тих підстав, що ОСОБА_1 не міг скористатися своїм правом про заявлення сплину позовної давності, то суд приходить до переконання про підставність тверджень відповідача щодо пропуску строків звернення до суду.

Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеного у Постанові ВП ВС від 07.07.2020 № 712/8916/17 (14-448цс19), де вказано, що «Верховний Суд України сформулював висновок про те, що оскільки судовий захист права кредитора (виконавця послуг) на стягнення коштів можна реалізувати у позовному провадженні та шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором (виконавцем послуг) заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому ЦПК України, перериває перебіг позовної давності», однак Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведена інтерпретація норм права не врахувала інтересу боржника, зокрема у тому, щоби заявити про застосування позовної давності, а такої можливості у наказному провадженні немає. Велика Палата Верховного Суду вважає, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду (подати позов) з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України) і складає за загальним правилом 3 роки.

Оскільки позивач звернувся в суд з позовом у жовтні 2020, то підлягає стягненню заборгованість у період з жовтня 2017 по дату кінцевої заявленої заборгованості у позовних вимогах станом на вересень 2020, яка складає 6918,56 грн. боргу за вказаний період відповідно до наданого розрахунку.

Отож, з урахуванням наведеного вище позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наявність фактичних договірних відносин щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, що при відсутності укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, стягненню з відповідача підлягає сплачена КП "Теплий дім" сума судового збору в розмірі 1419,73 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог згідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд, - -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , власника квартири АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Теплий дім» ( вул. Незалежності, 161,м. Івано-Франківськ) заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 6918 (шість тисяч дев`ятсот вісімнадцять гривень) 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , власника квартири АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Теплий дім» ( вул. Незалежності, 161, м. Івано-Франківськ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1419,73 грн.

В решті вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 квітня 2021 року.

Суддя Шамотайло О.В.