Рішення № 96347123, 13.04.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8270/19

2/214/1243/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 квітня 2021 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Гриня Н.Г.,

при секретарі судового засідання – Кушнерук Ю.А.,

у відсутність сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Оператор газорозподільної системи «КРИВОРІЖГАЗ», із залученням третіх осіб, які не заявлють самостійних вимог - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить суд: стягнути з АТ «Оператор газорозподільної системи «КРИВОРІЖГАЗ» на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином 1200 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.03.2019 року у справі №216/875/17 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 28 ч.3 ст. 358 КК України, вирок набрав законної сили. Згідно вироку суду кримінальні правопорушення були вчинені вказаними особами під час виконання ними своїх трудових обов`язків, перебуваючи на різних посадах ПАТ «КРИВОРІЖГАЗ». Зокрема, наказом голови правління ПАТ «Криворіжгаз» №213-к від 04.09.2012 року ОСОБА_2 із 05 вересня 2012 року переведений на посаду майстра ВЕС-1 ПАТ «Криворіжгаз», наказом голови правління ПАТ «Криворіжгаз» №401-к від 04.11.2013 року ОСОБА_3 з 04 листопада 2013 року переведена на посаду старшого майстра ВЕС-1 ПАТ «Криворіжгаз», наказом виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «Криворіжгаз» №120-к від 17.04.2013 року ОСОБА_4 переведений з 19 квітня 2013 року на посаду майстра ВЕС-1 ПАТ «Криворіжгаз», наказом генерального директора ВАТ «Криворіжгаз» №1631-к від 12.05.2008 року ОСОБА_5 з 16 травня 2012 року переведена на посаду майстра ВЕС-1 ПАТ «Криворіжгаз». Вироком встановлено, що на початку січня 2015 року працівникам ПАТ «КРИВОРІЖГАЗ» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з метою незаконного збагачення організувались у стійке об`єднання для спільного заволодіння шляхом обману чужим майном – грошовими коштами абонентів ПАТ «КРИВОРІЖГАЗ» за виготовлення виконавчо-технічної документації відповідності системи газопостачання проектним рішенням та вимогам нормативних актів у зв`язку із самовільною заміною газового обладнання замовника (власника домоволодіння), після чого у період часу з початку січня 2015 року по кінець травня 2016 року на території Кривого Рогу вчинили особливо тяжкий злочин за наступних обставин. Впевнили своїх підлеглих, що ті після виявлення фактів самовільного підключення газових приладів і пристроїв до системи газопостачання повинні були повідомляти споживачам про незаконність вказаних дій, необхідність оформлення відповідної виробничо-технічної документації шляхом безпосереднього звернення до працівників ВЕС-1, достовірно знаючи, що фактична вартість послуг з виготовлення виконавчо-технічної документації становить від 197,23 грн. до 331 грн. у залежності від підключеного газового обладнання, впевнювати підлеглих їм слюсарів, що виконання вказаних послуг коштує відповідно від 850 грн. до 1700 грн., про що ті, будучи впевненими про законність своїх дій, повинні були повідомляти споживачів, повідомляти про те, що підлеглі їм слюсарі у разі звернення до них абонентів ПАТ «Криворіжгаз» повинні були отримувати від тих за виготовлення виконавчо-технічної документації грошові кошти та передавати їх майстрам для подальшої оплати послуг ПАТ «Криворіжгаз». у кінці грудня 2015 року, під час планових робіт підлеглим майстру ОСОБА_4 слюсарем ВЕС-1 ПАТ «Криворіжгаз» ОСОБА_9 був установлений факт самовільного підключення до внутрішньобудинкових систем газопостачання газової колонки за адресою: АДРЕСА_1 , споживачем ОСОБА_1 , у зв`язку з чим слюсарем ОСОБА_9 на виконання вказівки майстра ОСОБА_4 за місцем проживання ОСОБА_1 було повідомлено останню про необхідність оформлення виконавчо-технічної документації відповідності системи газопостачання проектним рішенням та вимогам нормативних документів у зв`язку з самовільною заміною ним газового обладнання, при цьому, слюсар ОСОБА_9 , який не був обізнаний у злочинних намірах членів організованої групи, повідомив ОСОБА_1 про необхідність надання йому грошових коштів за невідключення від газопостачання та для сплати послуг з виготовлення зазначеної документації, назвавши попередньо вказану йому майстром ОСОБА_4 суму в розмірі 1200 грн., після чого, того ж дня, у кінці грудня 2015 року, у денний час доби, в приміщенні вказаної квартири, ОСОБА_1 , будучи введеною в оману стосовно дійсної вартості вказаної послуги та впевненою у законності дій ОСОБА_9 , з метою невідключення від газопостачання, передала йому, а ОСОБА_9 ,. будучи попередньо введений в оману ОСОБА_4 щодо справжніх намірів членів організованої групи та вартості послуг з виготовлення документації, отримав від ОСОБА_1 пакет документів, необхідний для виготовлення виконавчо-технічної документації відповідності системи газопостачання проектним рішенням та вимогам нормативних документів, а також грошові кошти в сумі 1200 грн., які того ж дня, у денний час доби, знаходячись в приміщенні ВЕС-1 ПАТ «Криворіжгаз», передав ОСОБА_4 , а той, достовірно знаючи, що вартість таких послуг складає 197,23 грн., діючи у складі організованої групи, умисно, виконуючи свою роль у вчиненні злочину, отримав від слюсаря ОСОБА_9 раніше отримане ним чуже майно – належні ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1200 грн., які, в свою чергу передав ОСОБА_8 для подальшого розподілу організаторами злочину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 між усіма членами організованої групи. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №22-16 від 14.12.2016 року, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , діючи у складі організованої групи, умисно, шляхом обману, повторно заволоділи чужим майном – належними ОСОБА_1 грошовими коштами на суму 1200 грн., які розподілили між учасниками організованої групи та у подальшому розпорядились ними на власний розсуд. Отже, злочинними діями працівників , вчиненими під час виконання ними своїх трудових обов`язків, їй завдано матеріальної шкоди у розмірі 1200 грн. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні в порядку ст. 128 КПК України нею не подавався. Оскільки матеріальної їй було завдано шкоди працівниками ПАТ «КРИВОРІЖГАЗ» під час виконання ними своїх трудових обов`язків, то обов`язок щодо відшкодування має бути покладений на АТ «Оператор газорозподільної системи «КРИВОРІЖГАЗ» як правонаступника ПАТ «КРИВОРІЖГАЗ».

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, представником АТ «Оператор газорозподільної системи «КРИВОРІЖГАЗ» Товкун А.В. подано відзив на позов ОСОБА_1 , в якому просить відмовити у задоволенні позову. Свою позицію мотивує тим, що 23.03.2018 року за результатом розгляду кримінальної справи №216/875/17 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу було винесено вирок, яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 28 ч.3 ст. 358 КК України призначено відповідне покарання. Обвинувачені вину визнавали та під час стадії судового розгляду до винесення вироку компенсували матеріальну шкоду іншим потерпілим у кримінальному провадженні, про що зазначено у вироку. Відшкодування шкоди у порядку ст. 127, 128 КПК України є аналогічним за своїм змістом відшкодуванню шкоди у цивільному порядку. Майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються особою, яка її завдала у повному обсязі. Отже для відшкодування шкоди на підставі ст. 1166 ЦК необхідно довести: 1) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та /або позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються , шкода – це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті , що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суб`єктом відшкодування шкоди є особа, яка її завдала. Підстава набуття права на стягнення шкоди - кримінальне правопорушення вчинений відносно позивача. Враховуючи обставини справи та зміст вимог позивача до спірних правовідносин слід застосувати положення ст. 1177 ЦК України «Відшкодування (компенсація) шкоди фізичній осіб, яка потерпіла від кримінального правопорушення», тобто норму прямої дії. Компенсація шкоди як правило здійснюється особою, яка вчинила злочин. Так, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому внаслідок кримінального правопорушення. В іншому випадку шкода , завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнуто судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні або позову, що подається в порядку цивільного судочинства, коли про справі винесено обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили. З урахуванням вище наведеного, вбачається, що АТ «КРИВОРІЖГАЗ» є неналежним відповідачем у даній цивільній справі, оскільки жодних протиправних дій відносно позивача не вчиняло, а вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23.03.2018 року по справі №216/875/17 встановлено вину осіб, які безпосередньо вчинили протиправні дії відносно позивача.

Ухвалою суду від 11.11.2019 року позов прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження по справі (а.с. 24-25).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення відповідача подання відзиву у встановлений строк, суд постановив ухвалити по справі рішення на підставі наявних доказів.

Крім того, представник відповідача неодноразово надав клопотання про відкладення розгляду справи, на дату розгляду справи не надав жодної заяви.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «…сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції…».

Враховуючи вище викладене та строки розгляду справи передбачені ст. 210 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутністю сторін за наявними письмовими матеріалами справи.

В ході розгляду справи за клопотання представника відповідача, ухвалою суду від 13.01.2021 року залучено до участі у справі третіх осіб (а.с. 76).

В порядку ч.6 ст.259, ч.1 ст.268 ЦПК України 13.04.2021 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію сторін, суд дійшов наступних висновків.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Так, на початку 2015 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , з метою незаконного збагачення, організувались у стійке об`єднання для спільного заволодіння шляхом обману чужим майном – грошовими коштами абонентів ПАТ «Криворіжгаз» за виготовлення виконавчо-технічної документації відповідності системи газопостачання проектним рішенням та вимогам нормативних документів у зв`язку із самовільною заміною газового обладнання замовника (власника домоволодіння), після чого у період часу з початку січня 2015 року по кінець травня 2016 року на території м. Кривого Рогу Дніпропетровської області вчинили умисний особливо тяжкий злочин за наступних обставин, в частині що стосується позивача у справі.

Так, у кінці грудня 2015 року, під час планових робіт підлеглим майстру ОСОБА_4 слюсарем ВЕС-1 ПАТ «Криворіжгаз» ОСОБА_9 був установлений факт самовільного підключення до внутрішньобудинкових систем газопостачання газової колонки за адресою: АДРЕСА_1 , споживачем ОСОБА_1 , у зв`язку з чим слюсарем ОСОБА_9 на виконання вказівки майстра ОСОБА_4 за місцем проживання ОСОБА_1 було повідомлено останню про необхідність оформлення виконавчо-технічної документації відповідності системи газопостачання проектним рішенням та вимогам нормативних документів у зв`язку з самовільною заміною ним газового обладнання, при цьому, слюсар ОСОБА_9 , який не був обізнаний у злочинних намірах членів організованої групи, повідомив ОСОБА_1 про необхідність надання йому грошових коштів за невідключення від газопостачання та для сплати послуг з виготовлення зазначеної документації, назвавши попередньо вказану йому майстром ОСОБА_4 суму в розмірі 1200 грн., після чого, того ж дня, у кінці грудня 2015 року, у денний час доби, в приміщенні вказаної квартири, ОСОБА_1 , будучи введеною в оману стосовно дійсної вартості вказаної послуги та впевненою у законності дій ОСОБА_9 , з метою невідключення від газопостачання, передала йому, а ОСОБА_9 ,. будучи попередньо введений в оману ОСОБА_4 щодо справжніх намірів членів організованої групи та вартості послуг з виготовлення документації, отримав від ОСОБА_1 пакет документів, необхідний для виготовлення виконавчо-технічної документації відповідності системи газопостачання проектним рішенням та вимогам нормативних документів, а також грошові кошти в сумі 1200 грн., які того ж дня, у денний час доби, знаходячись в приміщенні ВЕС-1 ПАТ «Криворіжгаз», передав ОСОБА_4 , а той, достовірно знаючи, що вартість таких послуг складає 197,23 грн., діючи у складі організованої групи, умисно, виконуючи свою роль у вчиненні злочину, отримав від слюсаря ОСОБА_9 раніше отримане ним чуже майно – належні ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1200 грн., які, в свою чергу передав ОСОБА_8 для подальшого розподілу організаторами злочину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 між усіма членами організованої групи.

Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.03.2018 року, який набрала законної сили 24.04.2018 року (а.с.8-18), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 28 ч.3 ст. 358 КК України (а.с.7).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні є обов`язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалений вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, а тому факт завдання шкоди позивачу ОСОБА_10 як потерпілій з вини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не потребує окремого доказування.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як роз`яснено у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року, шкода, завдана особі або майну, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи, або коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1172 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст.1166 ЦК України стосовно майнової шкоди. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Стаття 1172 ЦК України відноситься до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу – юридичну особу).

Положеннями ч. 1 ст. 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами, по-перше, в трудових відносинах, а, по-друге, шкода, заподіяна нею у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

При цьому, вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.03.2018 року встановлено , що треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 самостійно визначили вартість за виготовлення виконавчо-технічної документації відповідності систем газопостачання проектним рішенням та вимогам нормативних документів у разі самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживачем до систем газопостачання та отримували їх у споживачів, із розрахунку від 850 грн. до 1700 грн. у залежності від кількості підключеного газового обладнання споживача, в той час, як згідно тарифів ПАТ «Криворіжгаз» фактична вартість послуг становить відповідно від 197,23 грн. до 331 грн., зокрема і у позивача ОСОБА_1 у сумі 1200 грн. Вказане свідчить, що хоча ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 перебували у трудових відносинах на той час з ПАТ «КРИВОРІЖГАЗ», однак останні вийшли за межі свої посадових обов`язків та вчинили вказаними діями злочин.

Отже, у даному випадку відшкодування шкоди має відбуватись за загальними правилами відшкодування майнової шкоди на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача, у даному випадку на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а не на АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИТСМЕИ» , який є правонаступником ПАТ «КРИВОРІЖГАЗ».

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному нормами ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

При цьому, позивачем в судовому засіданні клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача не заявлялось.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Зважаючи на викладене, з урахуванням того, що Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ КРИВОРІЖГАЗ», є неналежним відповідачем, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує звільнення позивача від сплати судового збору та відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з витрати компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 – 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Оператор газорозподільної системи «КРИВОРІЖГАЗ», із залученням третіх осіб, які не заявлють самостійних вимог - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином, -,– відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «Оператор газорозподільної системи «КРИВОРІЖГАЗ», код ЄДРПОУ 03341397, юридична адреса: пр-т. Металургів 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Повне рішення суду складено 19.04.2021 року.

Суддя Гринь Н.Г.