Рішення № 96346817, 08.04.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/813/18

Провадження № 2/201/52/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С,

при секретарі - Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої протиправними діями відповідача щодо пошкодження гаражу № 1 у дворі будинку АДРЕСА_1 , який на час подання позову перебував у власності позивача.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначала, що 15 січня 2018 року відповідач ОСОБА_2 незаконно почала руйнувати гараж № 1 , який розташований у дворі будинку АДРЕСА_1 власником якого є позивач ОСОБА_1 , здійснювала перешкоди у доступі до цього гаражу, не реагувала на викликаних позивачем працівників поліції. Незаконні дії ОСОБА_2 під час часткового руйнування гаражу призвели до порушення його технічного стану, який згідно звіту 01/18-ТЗ експерта з технічного обстеження будівель та споруд ФОП ОСОБА_3 , за результатами обстеження гаражу станом на 17 січня 2018 року є аварійним та непридатним до нормальної експлуатації, та вимагає виконання комплексу ремонтно-відновлювальних робіт, вартість яких складає 68418,00 гривень. Тож ОСОБА_2 своїми незаконними діями суттєво обмежила та створила перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні гаражем, неможливості подальшого користування гаражем за призначенням. Крім того, в позові вказано на те, що діями відповідача ОСОБА_2 з руйнування гаражу позивачу було спричинено моральну шкоду, яка полягає у тому, що позивач кожного дня перебуває у стресовому стані, вимушена захищати своє право власності на гараж в органах судової влади, не може користуватися гаражем, вимушена використовувати платну автостоянку для свого транспортного засобу, була змушена особисто та за допомогою рідних перевозити речі, які зберігала в гаражу. Все це порушує нормальний ритм життя позивача та спричиняє їй моральні страждання, який вона оцінює у 50000,00 гривень. Таким чином, на час подання позовної заяви розмір позовних вимог складається з вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 68418,00 гривень матеріальної шкоди та 50000,00 моральної шкоди.

Заявою від 28 березня 2018 року позивачем було зменшено розмір позовних вимог із зазначенням того, що при поданні позову вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди були обґрунтовані звітом експерта з технічного обстеження будівель та споруд, згідно якого кошторисна вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідні для відновлення стану гаражу, складає 68418,00 гривень. На час подання заяви про зменшення позовних вимог позивачкою понесені фактичні витрати на здійснення ремонтно-будівельних робіт з метою відновлення експлуатаційної придатності пошкодженого гаражу. Так позивачка зазначає, що нею було оплачено роботи будівельної компанії ТОВ «Містобуд ЛТД» з поновлення кірпічної кладки, монтажу плит перекриття, облаштування гідроізоляції (обмазка праймером), наплавлення нижнього та верхнього шарів руберойду на покрівлю, ремонт пошкодженої електропроводки та ін. Загальна сума вартості здійснених ТОВ «Містобуд ЛТД» робіт склала 21452,00 гривень; понесені витрати на придбання будівельних матеріалів та інвентарю, необхідних для здійснення відповідних робіт, а також вартість його доставки. Було придбано кірпіч на суму 4845,15 гривень, а також цемент, пісок, сітки, труби, стяжку, праймер та багато іншого, що відображено у доданій до цієї заяві накладній, на суму 13557,30 гривень; оплачені послуги з ремонту та монтажу гаражних воріт, загальна вартість цих робіт склала 25000,00 гривень. Позивачка вказує, що таким чином розмір фактично понесених матеріальних витрат на відновлення стану пошкодженого гаражу склав 64854,45 гривень, що є меншим, ніж сума 68418,00 гривень, зазначена як вартість ремонтних робіт згідно висновку експерта при поданні первісного позову. В частині стягнення моральної шкоди позовні вимоги не змінювалися. Таким чином, з урахуванням зменшення позовних вимог, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь 64854,45 гривень матеріальної шкоди та 50000,00 гривень моральної шкоди, спричиненої діями відповідача з руйнування гаражу № 1 у дворі будинку АДРЕСА_1 , що на час вчинення вказаних дій належав позивачці.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечувала, надала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що право власності позивача ОСОБА_1 було зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 15 січня 2018 року о 12.05 відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру речових прав про реєстрацію права власності №111014758 від 18.01.2018 року, тобто саме в той час, на який позивач посилається як на початок спірних правовідносин. Крім того, відповідач наводить як підставу заперечень проти позову те, що при реєстрації права позивача на гараж було допущено порушення через невідповідність дій державного реєстратора вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що ставить під сумнів виникнення права власності на спірний гараж у позивача. Також відповідач вказує на те, що станом на 15.01.2018 року спірний гараж перебував у занедбаному стані та знаходився на земельній ділянці домоволодіння відповідача, який здійснював всі належні дії для встановлення власника цієї споруди, оскільки позивач як власник гаражу повинен був не тільки зареєструвати своє право власності на гараж, а і належним чином утримувати його. Також відповідач у відзиві на позов зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки шкода (як моральна так і матеріальна), яка зі слів позивача має місце, виникла не з вини відповідача, а з вини самого позивача.

На даний відзив позивачем надано відповідь на відзив, в якому вона не погоджується із доводами відповідача.

По справі в судовому засіданні допитаний як свідок ОСОБА_4 який надав свідчення про те, що він є сином позивачки; гаражем № 1 у дворі будинку АДРЕСА_1 його родина користувалася ще з часу до його народження, оскільки дозвіл на будівництво цього гаражу був наданий ще його діду, батькові позивача ОСОБА_1 . Стан даного гаражу занедбаним не був, родина використовувала його постійно. 15.01.2018 року матір ОСОБА_4 , позивачка ОСОБА_1 звернулася до нього у схвильованому стані через те, що сторонніми особами вчиняються дії щодо руйнування належного їй гаражу. Прибувши на місце, ОСОБА_4 побачив пошкодження - руйнування задньої стінки гаражу, що спричинило часткове обрушення плит перекриттів, пошкодження воріт та інше. При прибутті до місця подій 15.01.2018 року ОСОБА_4 на камеру його мобільного телефону вівся відеозапис, який наданий позивачкою до матеріалів справи разом з заявою про забезпечення позову від 01.02.2018 року. Біля гаражу свідок побачив ОСОБА_2 разом з її чоловіком, яка визнала, що руйнує гараж саме вона, пославшись на наявність якогось судового рішення, що також зафіксовано на даному відеозаписі. ОСОБА_4 декілька раз викликалися екіпажі поліції. З метою уникнення остаточного обрушення перекрить та стін гаражу, ОСОБА_4 звернувся до робочих-будівельників, які працювали на будівельному майданчику неподалік з метою фіксації плит перекриттів за допомогою домкрату, а також поновлення зруйнованої підпірної стінки.

Також допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен з яких дали свідчення про те, що 15 січня 2018 року вони працювали будівельниками на будівельному майданчику в районі вул. Погрібняка у м. Дніпрі, коли до них звернувся ОСОБА_4 , син власниці пошкодженого гаражу, що знаходився неподалік із проханням про поміч у запобіганні обрушенню стін та плит перекрить. Прибувши до гаражу, вони побачили пошкодження та погодилися підперти плити перекрить домкратами та виконати дії щодо закладення розрушеної стінки гаражу, щоб уникнути подальшого руйнування. Також підтвердили, що біля гаражу перебувала жінка на ім`я ОСОБА_2 , яка зазначала, що гараж стоїть на її землі та вимагала від її чоловіка продовжувати руйнування стінки гаражу навіть після її часткового відновлення ввечері того ж дня.

По справі ухвалою від 15.04.2019 року за заявою відповідача призначалася судова будівельно-технічна експертиза на вирішення якої ставилися наступні питання: 1)установити факт виконання на об`єкті робіт, про які йдеться в Звіті ФОП ОСОБА_3 за №01/18-ТЗ від 17.01.2018р.; 2)визначити вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт гаражу, розташованого в районі будинку АДРЕСА_1 ; 3)встановити аварійності гаражу, розташованого в районі будинку АДРЕСА_1 ; 4)встановити який перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт з ремонту, реконструкції був виконаний в гаражі, розташованому в районі будинку АДРЕСА_1 ; 5)яка вартість фактично виконаних робіт з ремонту, реконструкції гаражу, розташованого в районі будинку АДРЕСА_1 ; 6)чи відповідають об`єми та вартість фактично виконаних робіт з ремонту, реконструкції гаражу, розташованого в районі будинку АДРЕСА_1 обсягам та вартості визначеним звітною документацією виготовленою ФОП ОСОБА_3 за №01/18-ТЗ від 17.01.2018р.; 7) Яка вартість ремонтно-будівельних робіт (розміри завданої шкоди), проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок механічного впливу на гараж, розташований в районі будинку АДРЕСА_1 .

12.05.2020 року складено висновок експерта №2354-19 за результатами проведення експертного дослідження по даній справі. На поставлені судом запитання було надано викладені нижче відповіді.

На перше питання: згідно даним матеріалів справи, зокрема даним технічного звіту від 17 січня 2018 року виконаного ОСОБА_3 16 січня 2018 року безпосередньо з оглядом об`єкта під час наявних пошкоджень та підтвердженого фотозображеннями, було виявлено: - механічне пошкодження значної ділянки задньої поперечної несучої стіни, на яку опираються плити перекриття (плити перекриття втратили опору, виявлено зміщення центральних плит по відношенню до бокових плит перекриття); - у зв`язку зі зміщенням центральних плит перекриття відбулося пошкодження м`якої рулонної покрівлі; - демонтовано металеві конструкції рами воріт гаражу, що виконують функції перемички, виявлено деформацію елементів гаражних воріт спричинену механічним пошкодженнями; - утворення тріщини в повздовжній стіні; - пошкоджено систему електричного освітлення: електричний щит з приладами обліку електроенергії, світильники та електрична проводка.

За даними натурного огляду та візуально-інструментального дослідження встановлено:- ознаки ремонту тильної поперечної стіни шляхом виконання кладки частини стіни керамічною цеглою на площі ~ 2,0(2,4)м х 1,7м, цегляна кладка не оштукатурена, кладка виконана без перев`язки з шлакоблочною кладкою, ззовні дана поперечна стіна, частина якої закладена цеглою, покрита промазувальною гідроізоляцією, наявна відсутність перев`язки цегляної кладки зі старою шлакоблоковою кладкою;- плити перекриття, що втратили опір, вкладено в первинне положення (відсутність на стелі характерних слідів залиття від потрапляння опадів може свідчити про виконання покрівельних робіт); - рама блоку, яка була демонтована з полотнами воріт, встановлена в первинне положення з частковим кріпленням зовнішньої та внутрішньої рам блоку металевими кутниками, при цьому полотна воріт мають ознаки деформації (відхилення у площині), відшарування фарби, порушення притвору, пошкодження та відсутність внутрішньої підшивки двп, порушення щільності обойми блоку воріт з кладкою стін та перемички, тріщини, відшарування та відсутність штукатурного шару перемички та частково по периметру лутки воріт;- виконано роботи з електропостачання: встановлено електричний щит з приладами обліку електроенергії, світильники та електрична проводка.

У звіті ФОП ОСОБА_3 надано кошторис ремонтних робіт, які за своїм об`ємом, видами робіт та застосованими матеріалами, на час проведення експертизи не виконані в повному обсязі, що були передбачені у кошторисній документації Звіту №01/18-ТЗ від 17.01.2018р. для усунення негативних наслідків.

На друге питання: враховуючи те, що роботи з ремонту гаражу, розташованого в районі будинку АДРЕСА_1 , відносяться до капітального ремонту і потребують виконання проектних рішень та розрахунків, тому вартість робіт з капітального ремонту визначається тільки відповідно необхідних та допустимих рішень прийнятих експертом для усунення наслідків аварійності на підставі чинних державних будівельних норм та правил по визначенню вартості будівництва і без урахування вартості проектних робіт та відповідно прийнятих проектантом рішень організації робіт у т.ч. з урахуванням стану конструктивних складових сусідніх гаражів.

Відповідно до кошторисної документації, складеної за результатами візуально-інструментального дослідження та даних матеріалів справи, з урахуваннями технологічно необхідних робіт, вартість будівельних робіт по усуненню пошкоджень на об`єкті гараж, що розташований в районі будинку АДРЕСА_1 , складає: 70 821,22грн. (Сімдесят тисяч вісімсот двадцять одна гривня 22 коп.).

На третє питання: враховуючи результати візуально-інструментального дослідження та дані технічного звіту від 17 січня 2018 року, технічну документацію на гараж розташований в районі будинку АДРЕСА_1 та інші матеріали про об`єкт дослідження, що можуть бути прийнятими в якості вихідних даних про об`єкт дослідження, а також вимоги нормативних актів, встановлено: -за сукупністю якісних і кількісних показників, що характеризують експлуатаційну придатність будівлі гаражу, технічний стан окремих несучих та огороджувальних конструкцій (перекриття, стіни), на час виявлених пошкоджень, згідно ДСТУ БВ.1.2-18:2016 [8] відповідали категорії"3" - не придатний до нормальної експлуатації і "4" - аварійний стан; - за надійністю та здатністю зберігати необхідні експлуатаційні якості протягом встановленого терміну експлуатації, зокрема гарантією безпеки для здоров`я і життя людей, майна та довкілля, збереження цілісності об`єкта та його основних частин і виконання інших вимог, які гарантують можливість використання об`єкта за призначенням і нормального функціонування технологічного процесу, включаючи вимоги до жорсткості будівельних конструкцій і основ, тепло- і звукоізоляційних властивостей огороджень, їх герметичності, акустичних характеристик тощо, будівля гаражу на час виявлених пошкоджень, не відповідала ДБН В.1.2-14-2009 [7];- на час дослідження загальний стан несучих конструктивних елементів, їх складових та зокрема місць відновлених ділянок (цегляна кладка поперечної стіни, перекриття, кладка стіни з блоком воріт) не виявив нових пошкоджень, деформацій, руйнацій та інших характерних ознак порушення жорсткості та незадовільного стану несучих конструкцій будівлі, що свідчить про задовільний стан та фактичне користування приміщенням та можливу подальшу експлуатацію гаражу за призначенням.

На четверте та п`яте питання: в додатку до експертного висновку зазначено перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт з капітального ремонту в гаражі, розташованому в районі будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до кошторисної документації, складеної за результатами візуально-інструментального дослідження, даних матеріалів справи та стану будівлі зазначеного у Звіті ФОП ОСОБА_3 за №01/18-ТЗ від 17.01.2018р., вартість фактично виконаних будівельних робіт на об`єкті гараж, що розташований в районі будинку АДРЕСА_1 , складає: 53 034,54грн. (П`ятдесят три тисячі тридцять чотири гривні 54коп.) (з урахуванням ПДВ).

На шосте питання: об`єми та вартість фактично виконаних робіт з капітального ремонту гаражу, розташованого в районі будинку АДРЕСА_1 не відповідають обсягам та вартості визначеним звітною документацією виготовленою ФОП ОСОБА_3 за №01/18-ТЗ від 17.01.2018р.

На сьоме питання: відповідно до кошторисної документації, складеної за результатами візуально-інструментального дослідження та даних матеріалів справи, з урахуваннями технологічно необхідних робіт, вартість будівельних робіт по усуненню пошкоджень на об`єкті гараж, що розташований в районі будинку АДРЕСА_1 , складає: 70 821,22грн. (Сімдесят тисяч вісімсот двадцять одна гривня 22 коп.) (з урахуванням ПДВ).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Її представником до суду надана заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про судове засідання, призначене на 08.04.2021, надала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на амбулаторному лікуванні, однак жодних доказів цього не надав.

Розглядаючи вказане клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні огляду на таке.

Справа розглядається з 29.01.2018, розгляд справи неодноразово відкладався судом, у т.ч. у зв`язку із неявкою сторони відповідача і за його заявами про перенесення розгляду справи. Заперечення на відзив відповідачем надані, крім того у справі проведена судова експертиза.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 3 цієї статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

З огляду на викладене, суд вважає, що з боку сторони відповідача вбачається затягування розгляду справи, та зважаючи на обізнаність сторони відповідача про віднесення на розгляд суду даного спору, наявність заперечень відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу та винести рішення на загальних підставах.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Конституцією України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним з яких є принцип рівного визнання й захист усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної та юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України визначено, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 Цивільного кодексу України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Судом встановлено, що 15 січня 2018 року відповідач ОСОБА_2 здійснила дії, направлені на руйнування гаражу № 1 , який розташований у дворі будинку АДРЕСА_1 , чим спричинила шкоду власниці гаражу ОСОБА_1 . Даний факт підтверджено показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також відеозаписом, наданим свідком ОСОБА_5 , яке знімалось на телефон. Сама відповідачка ОСОБА_2 не заперечує факт здійснення нею руйнування гаражу № 1 у дворі будинку АДРЕСА_1 .

Суд погоджується із заявленим позивачкою розміром матеріальної шкоди 68418,00 грн., який здійснений з наступного розрахунку: 21452,00 грн (вартість здійснених будівельною компанією робіт) + 4845,15 грн. (вартість кірпічу) + 13557,30 грн. (вартість інших будівельних матеріалів та інвентарю) + 25000,00 грн. (вартість робіт з ремонту та монтажу гаражних воріт). Понесені позивачкою витрати підтверджені належними доказами.

Ремонтно-будівельні робіт, які була здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Містобуд ЛТД», код 31777081, з поновлення кірпічної кладки, монтажу плит перекриття, облаштування гідроізоляції (обмазка праймером), наплавлення нижнього та верхнього шарів руберойду на покрівлю, ремонт пошкодженої електропроводки та ін. підтверджені Договором підряду № 01/15-1 від 15 січня 2018 року, актом № 6 від 17 лютого 2018 року від виконаних робіт. Загальна сума вартості здійснених ТОВ «Містобуд ЛТД» робіт згідно акту № 6 від 17 лютого 2018 року склала 21452,00 гривень. Оплата підтверджена Квитанціями по прибуткового касового ордеру № 1 від 15.01.2018 у сумі 5000 грн., № 2 від 29.01.2018 у сумі 5500 грн, № 3 від 17.02.2018 у сумі 10952 грн.

Понесені позивачкою витрати на будівельні матеріали (цегла, цемент, пісок, сітки, труби, стяжка, праймер та багато іншого)та інвентар, необхідний для здійснення відповідних робіт, а також вартість його доставки підтверджений договором поставки № 2210 від 15 січня 2018 року, укладеним позивачкою ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_8 , код НОМЕР_2 , видатковою накладною № 16410 від 15.012018 та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 4 705 від 15.01.2018 у сумі 4845,15 гривень а також рахунком на оплату № 2264 від 15.01.2018, видатковою накладною № 3866 від 15.01.2018 та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 4 088 від 15.01.2018 на суму 13557,30 гривень.

Роботи з ремонту та монтажу гаражних воріт у сумі 25000 грн підтверджені договором № 1501/1 від 15.01.2018 року, укладеним позивачкою ОСОБА_1 із ЧП ОСОБА_9 , код НОМЕР_3 , а також товарним чеком б/н від 16.02.2018 у сумі 25000,00 гривень

Як вбачається із висновку експерта №2354-19 від 12.05.2020 року, складеного за результатами проведення експертного дослідження по даній справі, відповідно до кошторисної документації, складеної за результатами візуально-інструментального дослідження та даних матеріалів справи, з урахуваннями технологічно необхідних робіт, вартість будівельних робіт по усуненню пошкоджень на об`єкті гараж, що розташований в районі будинку АДРЕСА_1 , складає: 70 821,22грн. (Сімдесят тисяч вісімсот двадцять одна гривня 22 коп.), що є більшою за заявленою позивачем вартість робіт по усуненню пошкоджень.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Ч. 2 ст. 264 ЦПК України зазначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Розмір шкоди обґрунтований фактично понесеними позивачкою витратами, що підтверджені належними доказами.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право власності позивача ОСОБА_1 зареєстроване 15.01.2018 року та підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру речових прав про реєстрацію права власності №111014758 від 18.01.2018 року. Отже, на час здійснення відповідачкою ОСОБА_10 протиправних дій, направлених на руйнування гаражу № 1 у дворі будинку АДРЕСА_1 , позивачка ОСОБА_1 була власницею спірного гаражу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо порушення через невідповідність дій державного реєстратора вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки на час розгляду справи запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є чинним і не скасовано. Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Твердження відповідача про те, що спірний гараж перебував у занедбаному стані та знаходився на земельній ділянці домоволодіння відповідача, який здійснював всі належні дії для встановлення власника цієї споруди також не підтверджені відповідачем, а отже не приймаються судом до уваги.

Під час здійснення відповідачкою ОСОБА_2 дій щодо пошкодження гаражу, а також на час несення позивачкою витрат на відновлення його стану, спірний гараж перебував у власності позивачки ОСОБА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі 50000 грн, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 статті 1167 встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтями 15,16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Втім позивачем не доведено заявлений нею розмір моральної шкоди, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 5000 грн моральної шкоди на користь позивача.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Закон про ратифікацію Конвенції) відбулася ратифікація Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), в результаті чого вона стала частиною національного законодавства України.

23.02.2006 був прийнятий Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", який покликаний регулювати відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ проти України.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У разі наявності колізій між нормами національного законодавства України та Конвенції пріоритетному застосуванню підлягають саме норми Конвенції як міжнародного договору.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції (1952 р.). Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої протиправними діями відповідача щодо пошкодження гаражу № 1 у дворі будинку АДРЕСА_1 , який на час подання позову перебував у власності позивача, підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 4, 9, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 68418,00 (шістдесят вісім тисяч чотириста вісімнадцять) гривень матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 5000 (пять тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев