Рішення № 96346119, 15.04.2021, Волноваський районний суд Донецької області

221/1224/21

2/221/663/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року м.Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Чальцево\ї Т.В.

за участю секретаря судового засідання Сєрих І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Волноваха у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Лісодіда Олега Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до військово-цивільної адміністрації м.Волноваха про визнання права власності

встановив:

25.02.2021 року представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 - дід ОСОБА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на жилий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку 0,1182га для його обслуговування і ведення особистого підсобного господарства. Спадкоємицею по закону першої черги після його смерті є його донька ОСОБА_3 , яка відмовилася від прийняття спадщини на користь доньки ОСОБА_1 , яка звернулася до Волноваської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де була відкрита спадкова справа №285/2020. Нотаріус 04.02.2021 року відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючих документів на будинок. Тому просив визнати за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,1105 га для його обслуговування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в їх сукупності, доходить висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилася спадщина на жилий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку 0,1182га для його обслуговування і ведення особистого підсобного господарства.

Спадкоємицею по закону першої черги після його смерті є його донька ОСОБА_3 , яка відмовилася від прийняття спадщини на користь позивача.

07.07.2020 року позивач звернулася до Волноваської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де була відкрита спадкова справа №285/2020.

Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину у встановленому порядку, немає.

04.02.2021 року нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючих документів на будинок.

За життя ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 28.05.1965 року прийняв у дар жилий будинок АДРЕСА_1 .

09.06.1965 року ОСОБА_2 отримав дозвіл на будівництво нового житлового будинку на старій земельній ділянці, та цим же рішенням старий будинок переведено в службові будівлю (сарай), що підтверджено рішенням та протоколом виконкому Волноваської міської ради №11 від 09.06.1965 року, на підставі яких отримав дозвіл на виконання робіт.

В 1966 році будинок було побудовано, що підтверджено генеральним та поетапним планами, а також довідкою ТОВ „Волноваське БТІ" від 08.07.2020 року.

Згідно інформаційної довідки ТОВ „Волноваське БТІ" від 08.07.2020 року право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 не оформлювалося та не реєструвалося, самовільного будівництва не виявлено.

Згідно технічного паспорту, виготовленого 08.07.2020 року ТОВ „Волноваське БТІ", домоволодіння АДРЕСА_1 , складається з житлового будинку з верандою та ганком 1966 року побудови, сараю 1942 року побудови, літньої кухні-1970 року побудови, сараю, гаражу, вбиральні, огорожі 1970 року побудови, воріт та замощення - 2004 року побудови.

Вартість будівель та споруд відповідно до висновку про вартість майна ТОВ «Волноваське БТІ"» від 08.02.2021 становить 54105 грн.

Отже, сукупність зазначених вище доказів указує на належність ОСОБА_2 на праві власності житлового будинку АДРЕСА_1 .

Забудова знаходиться на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 , і інтереси інших осіб при забудові не порушені.

Згідно рішення виконкому Волноваської міської ради № 224 від 08.09.1999.року земельна ділянка загальною площею - 0,1182 га, в тому числі під забудовою - 0,1 га та ведення особистого селянського господарства - 0,0182 га, була передана у приватну власність ОСОБА_2 та 23.09.1999 року був виданий державний акт на право приватної власності на землю без кадастрового номеру.

Згідно інформації Волноваського РВ Донецької РФ ДП „Центр ДЗК" для присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці було виконано геодезичні роботи, в процесі яких виявилась невідповідність площі земельної ділянки в натурі (на місцевості) державному акту. За даними на місцевості вирахувана площа склала 0,1105га, у тому числі 0,1000 га з цільовим призначенням будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0105 га для ведення ОСГ.

Згідно з частиною другою статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Згідно статі 25 ЦКУ цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті. Таким чином, після смерті особи, органи виконавчої влади не мають права оформляти право власності на об`єкт нерухомості.

До часу набрання чинності ЦКУ 2003 року та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до абз. 60 п.3.3 Інструкції про проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 не належить до самовільного будівництва індивідуальні житлові будинки, садові, дачні будинки господарські /присадибні/ будинки і споруди, прибудови до них, що побудовані до 05 серпня 1992 року.

Державна реєстрація права на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затверджене Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18.02.2002 № 157/6445 з подальшими змінами. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будівлі та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року житлових будинків вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам, зокрема, для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року).

Відповідно до роз`яснення Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Таким чином, оскільки будинок було збудовано ОСОБА_2 в 1966 році, він 20.11.1967 року оформив технічний паспорт на нього, то судом може визнаватися за позивачем право власності в порядку спадкування на будинок за наявними документами, оскільки будинок був збудований до 05 серпня 1992 року.

Крім того, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права та інтересу є визнання права.

У відповідності до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, власник майна, згідно статті 392 ЦК України, може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно ст..1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст..1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини.

Положеннями ст.377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до вимог ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином, особа, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, стає власником земельної ділянки, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Згідно роз`яснень, які містяться у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, у разів відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства, аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що право, яке належало ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок його смерті. Дане право не відноситься до прав, які не входять до складу спадщини, це право в порядку спадкування перейшло до позивача, котра є спадкоємцем за законом, прийняла спадщину в установленому законом порядку, але отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на вказане домоволодіння в нотаріальній конторі не може у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, тому позивач має право в судовому порядку на визнання в порядку спадкування за законом права власності на жилий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку 0,1105 га у тому числі 0,1000 га з цільовим призначенням будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0105 га для ведення ОСГ.

На підставі викладеного, керуючись 16, 328, 392, 1218, 1268, 1273 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст.ст. ст.ст.10,12,13,76-81, 141, 258-259,263-265,354,355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву представника позивача адвоката Лісодіда Олега Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до військово-цивільної адміністрації м.Волноваха про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на жилий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,1105 га, у тому числі 0,1000 га з цільовим призначенням будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0105 га для ведення особистого селянського господарства, належну ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: Т.В. Чальцева