Рішення № 96343422, 13.04.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1117/21

2/212/1629/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Ваврушак Н. М., за участі секретаря судового засідання Нестеренко В.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Цуканової Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі - Відповідач, ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 31.01.1994 по 08.06.1994, 10.01.1996 по 24.02.1999 працював на підприємстві відповідача шахті ім. Фрунзе, Ювілейна бурильником шпурів. 24.02.1999 був звільнений з підприємства відповідача за станом здоров`я. Працюючи в шкідливих умовах отримав професійне захворювання і висновком ЛТЕК від 15.02.1999 йому вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності. Після переоглядів висновком ЛТЕК від 21.02.2001 позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково. Внаслідок отриманого профзахворювання він змушений був у працездатному віці звільнитися з роботи через необхідність постійного лікування, через що у нього виникає пригнічений стан, в нього погіршилася якість життя, він перебуває у стані депресії, відчуває фізичні болі та моральні страждання. Протягом тривалого часу позивач страждає від сильних больових відчуттів в поперековій області з ірродацією в обидві ноги, часто відчуває оніміння в руках та ногах, через що позивачу важко ходити навіть на невеликі відстані і підійматися по сходах. Усі ці причини порушують звичний уклад життя. Просить стягнути з відповідача як компенсацію за заподіяну моральну шкоду 200000,00 грн.

Ухвалою суду від 09.02.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

01.03.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в позові, посилаючись на те, що у період роботи позивача на підприємстві відповідача, останній не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, не порушував технологію виробництва. Позивач свідомо обрав місце роботи зі шкідливими умовами праці, тривалість роботи у шкідливих умовах залежала виключно від особистого волевиявлення позивача. Вказав, що лише факт втрати професійної працездатності не призводить до відшкодування моральної шкоди. Зазначив, що посилання позивача на душевні страждання та переживання не підтверджені належними доказами, позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог, так як профзахворювання не призвело до тяжких наслідків, які повністю змінюють життя постраждалого та тягнуть за собою значні немайнові втрати. Вказав, що позивачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди, заявлений позивачем розмір моральної шкоди жодним чином не аргументований та необґрунтований, сума моральної шкоди не відповідає тяжкості та характеру шкоди, не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених в позові.

Представник відповідача, позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_2 працював на підприємствах відповідача: на шахті «Фрунзе» з 31.01.1994 по 08.06.1994 бурильником шпурів; 10.01.1996 по 24.02.1999 шахті «Ювілейна» Рудника «Суха Балка» прохідником. 24.02.1999 був звільнений за за станом здоров`я п.2 ст. 40 КЗпП України за інвалідністю, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6-10).

Відповідно до копії Акту розслідування хронічного професійного захворювання № 2 від 20.01.1988 вбачається, що ОСОБА_2 працював підземних умовах в продовж 13 років 8 місяців. При цьому піддавався фізичним навантаженням, несприятливому мікроклімату, вимушеній робочій позі. Причина професійного захворювання: робота в продовж тривалого часу в умовах фізичного перенапруження, та вимушеній позі в ПАТ «Суха Балка» (а.с. 11-12).

Згідно копії виписки з акту огляду ЛТЕК від 15.02.1999 ОСОБА_2 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40% первинно та третю групу інвалідності (а.с. 13).

В подальшому ОСОБА_2 неодноразово проходив переогляди ЛТЕК (а.с. 13), 23.02.2000, 21.02.2001 йому було встановлено повторно 25 % втрати професійної працездатності, 3 групу інвалідності безстроково (а.с.13).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час виникнення спірних правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалась пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472 (далі - Правила).

Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5 Правил).

З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли 15.02.1999 року, коли ОСОБА_2 вперше встановлено втрату професійної працездатності у зв`язку із профзахворюванням.

На той час діяли норми статті 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), як передбачала відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до зазначеної норми моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Судом встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність первинно у розмірі 40%, і в подальшому - в розмірі 40% із встановленням 3 групи інвалідності. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування (а.с.23-38), незважаючи на це покращення в стані здоров`я відсутнє, він постійно відчуває фізичний біль.

Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає, що позивачу ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Отже, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, а також те, що ОСОБА_2 встановлено стійку втрату професійної працездатності вперше 40 % та 3 групу інвалідності, і в подальшому у розмірі трати працездатності змінився на 25% та 3 групу інвалідності безстроково, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, тривалість праці позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача протягом тривалого часу, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди у сумі 100000,00 грн. оскільки саме цей розмір є розумним, виваженим і справедливим у ситуації позивача, а також не перевищує гранично допустимого розміру відшкодування такої шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. 440-1 ЦК Української РСР, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я- задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000,00 гривень (сто тисяч грн. 00 коп.) без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір в розмірі 1000,00 гривень (одна тисяча грн. 00 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», код ЄДРПОУ 00191329, адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 5.

Повний текст рішення складено та підписано 16.04.2021 року.

Суддя: Н. М. Ваврушак