Ухвала суду № 96341561, 19.04.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 910/4100/21

Господарський суд Київської області, у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістика» про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістика» (07840, Київська обл., Бородянський р-н, с. Пилиповичі, вул. Привокзальна, 15, код 33512918)

до 1) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі територіального підрозділу - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

2) Державного підприємства «Сетам» (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6, код 39958500)

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Стайл» (02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, прим. 7015, код 42456429)

про визнання прилюдних торгів недійсними

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістика» звернулося до суду з позовом до 1) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 2) Державного підприємства «Сетам» 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Стайл» про визнання прилюдних торгів недійсними.

Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістика» подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просило суд:

- встановити заборону органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно державної реєстрації речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером: 3221087501:01:001:0004, яка згідно з договором купівлі-продажу земельних ділянок від 29.03.2007 серії ВЕК №315549, зареєстровано в реєстрі за № 2-1235, на належить праві власності ТОВ ТЕРМІНАЛ «АВТОЛОГІСТИКА».

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що на проведених 09.02.2021 електронних торгах була реалізована земельна ділянка з кадастровим номером: 3221087501:01:001:0004, місцезнаходження: Київська область, Бородянський район, с. Пилиповичі, вул. Привокзальна, 6, загальною площею 0,35 га, власником якої є ТОВ Термінал «Автологістика», а не особа боржник ОСОБА_1 , в рамках стягнення боргу з якого, було проведено реалізацію вищезазначеного нерухомого майна.

Позивач стверджує, що переможець вказаних електронних торгів - ТОВ «Кан-Стайл», зареєструвавши своє право власності на спірну земельні ділянку, позбавить позивача права та об`єктивної можливості користування та розпорядження даним майном.

Крім того, у позивача існують побоювання, що ТОВ «Кан-Стайл» може в подальшому здійснити дії щодо відчуження спірного майна третім особам, передачі його у заставу тощо, що у свою чергу, істотно ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши вказану заяву, суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову унормовано статтею 139 ГПК України. Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. (ч.1 ст.139 ГПК України).

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Разом з тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з позовом про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Оскільки заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такі правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у багатьох постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 15.07.2020 у справі №909/835/18, від 20.07.2020 у справі №914/2157/19.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістика» не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В заяві про забезпечення позову містяться виключно припущення заявника про можливе невиконання відповідачем рішення суду (у випадку ухвалення на його користь). Жодних належних і допустимих доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником суду не подано.

Суд зауважує, що потенційна можливість вчинення відповідачем чи іншими особами дій, які будуть перешкоджати позивачу в реалізації своїх прав без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Отже, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістика» про забезпечення позову у справі № 910/4100/21 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістика» про забезпечення позову у справі № 910/4100/21 залишити без задоволення.

Ухвала складена та підписана 19.04.2021, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Д. Лилак