Рішення № 96341312, 19.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.04.2021Справа № 910/607/21Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр «Спецтехнології»

про стягнення 114 547,68 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Спецтехнології" про стягнення 114 547,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір про закупівлю послуг №1808000507 від 31.08.2018.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо надання послуг у встановлений договором строк (до 30.09.2019) виконав лише частково на суму 395 669,36 грн. При цьому, іншу частину зобов`язань передбачених договором у розмірі 1 416 792,59 грн. відповідач взагалі не виконав.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 114 547,68 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2021 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

01.02.2021 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

02.03.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив в якому просив суд відмовити в позові, заявлено позовну давність, а також, в порядку письмового опитування учасників справи, передбаченого ч.1 ст.90 ГПК України, відповідачем поставлено позивачу наступне питання: коли відбувалась передача ГРС Щастя, ГРС Станично-Луганська, ГРС Попасна, ГРС Победа, ГРС Мирна Долина, ГРС Новоайдар, ГРС Рубіжне, ГРС Лисичанськ товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України»? надати докази, що підтверджують відповідь на дане питання.

09.03.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем, зокрема надано відповідь на письмове опитування відповідача.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

31.08.2018 року між акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі філії УМГ «Харківтрансгаз» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Спецтехнології» (виконавець) укладено договір про закупівлю послуг № 1808000507.

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується протягом строку дії договору на свій ризик надати послуги відповідно до умов договору про закупівлю послуги з «Фарбування та скління (Відновлення антикорозійного покриття обладнання газорозподільних станцій)» в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а замовник зобов`язується на умовах договору прийняти послуги та сплатити їх вартість.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині надання послуг до 30 вересня 2019 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, з урахуванням ст.ст. 256,257 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 1.3 договору склад та обсяги та вартість послуг, що доручаються до надання виконавцю визначені Технічними вимогами та якісними характеристиками предмету закупівлі (додаток №1), Кошторисною документацією на надання послуг (додаток №2) та договірною ціною (додаток №3), які є невід`ємною частиною договору.

Ціна цього договору становить 1 812 461,95 грн. та складається з вартості послуг з фарбування та скління «Відновлення антикорозійного покриття обладнання газорозподільних станцій» (п.2.1 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що виконавець зобов`язується надати протягом 270 (двохсот семидесяти) календарних днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг на ГРС, але не пізніше 30.09.2019 та надати послуги з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку надання послуг (додаток №4), який є невід`ємною частиною договору. Графік надання послуг може бути змінений замовником за письмовим погодженням з виконавцем, в межах загального строку надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що дозвіл на початок надання послуг на ГРС було надано відповідачу ще 2018, що підтверджується актом допуску від 30.10.2018 на початок надання послуг на ГРС Рубіжне, ГРС Лисичанськ, ГРС Попасна, ГРС Новоайдар, ГРС Мирна Долина, ГРС Побєда, ГРС Станично-Луганська, ГРС Щастя терміном дії до 30.09.2019.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що здавання-приймання наданих послуг після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним законодавством і оформлюється актом наданих послуг та форм КБ-2в, КБ-3. Послуги вважаються наданими з моменту підписання акту наданих послуг.

Як зазначено позивачем, відповідач свої зобов`язання щодо надання послуг у встановлений договором строк (до 30.09.2019) виконав лише частково на суму 395 669,36 грн., що підтверджується підписаними між сторонами договору довідки форми № КБ-3 про вартість виконаних робіт та витрат, а також акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018.

При цьому, іншу частину зобов`язань передбачених договором у розмірі 1 416 792,59 грн. відповідач взагалі не виконав.

У зв`язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача на підставі п.9.2 договору пені в розмірі 114 547,68 грн. нарахованої за період з 13.01.2020 по 31.02.2020.

Заперечуючи проти позову відповідачем зазначено, що: вибуття об`єктів ГРС із володіння АТ «Укратрансгаз» (з 01.07.2019 функцію технічної експлуатації газотранспортної системи України передано з АТ «Укртрансгаз» до ТОВ «Оператор ГТС України») унеможливило виконання робіт на цих ГРС підприємством ТОВ «ІТЦ «Спецтехнологія», порушення виконання ним свого зобов`язання за договором сталося з вини позивача, який не забезпечив протягом 2019 року допуск працівників відповідача до своїх ГРС, а в подальшому і сам позивач перестав бути володільцем цих об`єктів, ще до сливу строку дії договору. Також, зазначено, що враховуючи, що внаслідок впровадження позивачем в 2019 році процедури відчуження об`єктів ГРС, що унеможливило доступ до об`єктів ГРС представників відповідача, відповідач просить суд звільнити його від відповідальності, шляхом відмови в задоволенні позову.

Так, з наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що 01.01.2020 підписано акт приймання-передачі між AT «Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор TTC України» згідно з яким передано у господарське відання ТОВ «Оператор TTC України» державне майно, в тому числі ГРС Станично-Луганська, ГРС Рубіжне, ГРС Лисичанськ, ГРС Попасна, ГРС Новоайдар, ГРС Победа, ГРС Щастя, ГРС Мирна Долина на яких відповідно ТОВ «ІТЦ «Спецтехнологія» повинно було виконати роботи за договором № 1808000507 від 31.08.2018, в термін до 30.09.2019.

Отже, твердження відповідача про те, що останній не міг виконувати (виконати) роботи за спірним договором № 1808000507 від 31.08.2018, оскільки, з 01.07.2019 відбулося вибуття об`єктів ГРС із володіння AT «Укртрансгаз», у зв`язку з їх передачею ТОВ «Оператор ГТС України» є необґрунтованими та спростовується наявним в матеріалах справи доказами.

Відповідачем не надано разом з відзивом жодного доказу, який би підтверджував факт здійснення ним протягом 2019 року спроб розпочати роботи по виконанню умов договору № 1808000507 від 31.08.2018 та неможливість виконати роботи по договору.

А також, відсутні докази звернення відповідача до АТ «Укртрансгаз» з листами щодо можливого призупинення виконання умов договору № 1808000507 від 31.08.2018, зокрема, з причин складності погодних умов пов`язаних з зимовим періодом часу.

В матеріалах справи відсутні докази надання послуг на загальну суму 1 416 792,59 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.9.2 контракту за порушення строків надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1015 відсотка вартості послуг, з яких допущено порушення строку надання, за кожний день такого прострочення.

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування пені надано сторонам статтею 231 ГК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

А тому, суд вважає, що п.9.2 договору відповідає нормам чинного законодавства.

Суд погоджується з розрахунком наданим позивачем та вважає вимоги щодо стягнення пені в розмірі 114 547,68 грн. за період з 13.01.2929 року по 31.03.2020 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відзиві відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності щодо нарахування пені.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що виконавець зобов`язується надати протягом 270 (двохсот семидесяти) календарних днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг на ГРС, але не пізніше 30.09.2019 та надати послуги з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку надання послуг (додаток №4), який є невід`ємною частиною договору. Графік надання послуг може бути змінений замовником за письмовим погодженням з виконавцем, в межах загального строку надання послуг.

Таким чином, першим днем прострочення є 01.10.2019 року.

Відповідно до п.9.2 контракту за порушення строків надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1015 відсотка вартості послуг, з яких допущено порушення строку надання, за кожний день такого прострочення.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який може нараховуватися пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Отже, період нарахування пені почався з 01.10.2019 (так як зобов`язання мало бути виконано до 30.09.2019) та відповідно закінчився 31.03.2020.

При цьому, строк звернення з позовною заявою щодо стягнення пені обмежений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України згідно з якого до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява вих. №1001вих-21-216 від 13.01.2021 року надійшла до суду 15.01.2021 року (відмітка Укрпошти Експрес - 13.01.2021).

Таким чином, враховуючи те, що АТ «Укртрансгаз» звернулося з позовом до суду 13.01.2021, то заявлений період нарахованої пені, яка підлягає стягненню за кожен день прострочення, а саме з 13.01.2020 по 31.03.2020 (77 днів) (в межах шестимісячного строку) є правомірним та заявлений в межах строку позовної давності в один рік.

А тому, заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає застосуванню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 129, ст. ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Спецтехнології» (03134, м. Київ, вул. Миру, будинок 3, код ЄДРПОУ 34500589) на користь акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) пеню в розмірі 114 547 (сто чотирнадцять тисяч п`ятсот сорок сім) грн. 68 коп. та судовий збір в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий