Рішення № 96338842, 15.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року м. Київ № 640/19906/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Керівника відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України Адамович Наталії Миколаївни

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Керівника відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України Адамович Наталії Миколаївни, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність керівника Відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України Адамович Наталії Миколаївні щодо невидачі ОСОБА_1 матеріалів перевірки для ознайомлення по її заяві від 20 липня 2019 року та зобов`язати керівника Відділу Адамович Наталію Миколаївну надати можливість ОСОБА_1 знайомитись з матеріалами перевірки її звернень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем в порушення вимог статей 7, 8, 18 Закону України «Про звернення громадян» позбавлено позивача конституційного права громадянина на розгляд звернення, гарантоване статтею 40 Конституції України та права на ознайомлення з матеріалами перевірки, яке закріплене статтею 18 Закону України «Про звернення громадян».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2019 року у адміністративній справі № 640/19906/19 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2020 року провадження у адміністративній справі № 640/19906/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 826/307/17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2021 року провадження у адміністративній справі № 640/19906/19 поновлено.

02.01.2020 року до суду надійшов відзив відповідача, відповідно до якого вбачається, що останній вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки систематичні багаторазові подання ОСОБА_1 на особистому прийомі у приймальні Верховної Ради України звернень з одних і тих самих питань, які керівництвом Верховної Ради України не були визнані такими, що підлягають задоволенню, виходячи з норм чинного законодавства, нормативно-правових і розпорядчих актів, якими керується Верховна Рада України та її Апарат. У зв`язку з цим будь-які службові документи, які могли б вважатися «матеріалами перевірки» не складались.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.07.2019 року позивачем подано на ім`я керівника Відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України Адамовим Н.М. заяву про видачу матеріалів перевірки для ознайомлення.

Листом № 09-3765.26.16/275.1-07.19-І від 19.08.2019 року Відділ з питань звернень громадян проінформував позивача, що «…листами керівництва Апарату Верховної Ради України № 09-1059.26.16/03-03.16 від 29 квітня 2016 року та № 09-3765.26.16/101.1-12.17-1 від 12 грудня 2017 року розгляд Ваших звернень щодо: запису на особистий прийом по пенсійному посвідченню, інших питань організації та проведення особистого прийому громадян у Верховній Раді України, організації роботи Відділу з питань звернень громадян, порядку розгляду письмових звернень, особистого прийому громадян, ведення діловодства, суб`єктивної інтерпретації змісту заперечень-проти позову в Апараті Верховної Ради України припинено.

Відповідно ж до Закону України «Про звернення громадян» припинення розгляду звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одних і тих же питань означає повне зупинення розгляду його листів після прийняття відповідного рішення, тому по Ваших повторних зверненнях з вищезгаданих питань жодних перевірок в Апараті Верховної Ради України не проводилося, а відтак жодних матеріалів, з якими можна було б ознайомитися, не створювалося.

Про це Вам неодноразово надавалися вичерпні роз`яснення працівниками Відділу з питань звернень громадян, як усно під час особистих прийомів у приймальні Верховної Ради України, так і письмово, зокрема листами підрозділу від 17 вересня 2018 року за№ 09-3765.26.16/184.1-09.18-1, від 06 грудня 2018 року за №09-3765.26.16/222.1-12.18-1».

На думку позивача бездіяльність відповідача щодо невидачі матеріалів перевірки для ознайомлення по заяві від 20.07.2019 року є протиправною, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб`єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 6 зазначеного Закону право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Згідно з частинами першою та другою статті 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР. Закон також забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч. 1 с. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Приписами ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» закріплено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» закріплені права громадянина при розгляді заяви чи скарги.

Так, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Стаття 19 Закону України «Про звернення громадян» встановлює обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

З матеріалів справи вбачаєтеся, що позивач, реалізуючи надане законом право на ознайомлення з матеріалами перевірки, звернувся до відповідача з заявою від 20.07.2019 року. Відповідач, у свою чергу, проінформував позивача, що відповідно ж до Закону України «Про звернення громадян» припинення розгляду звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одних і тих же питань означає повне зупинення розгляду його листів після прийняття відповідного рішення, тому по повторних зверненнях позивача жодних перевірок в Апараті Верховної Ради України не проводилося, а відтак жодних матеріалів, з якими можна було б ознайомитися, не створювалося. У зв`язку з цим будь-які службові документи, які могли б вважатися «матеріалами перевірки» не складались.

Водночас, у відповідь листом за № 09-1059.26.16/03-03.16 від 29.04.2016 року за підписом Першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України Слишинського В.І. позивача повідомлено про припинення розгляду її повторних звернень з питань щодо запису на особистий прийом по пенсійному посвідченню, інших питань організації та проведення особистого прийому громадян у Верховній Раді України відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян»; у відповідь листом за № 09-3765.26.16/101.1 -12.17-І від 12.12.2017 року за підписом Першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України-керуючого справами Боднара П.О., також повідомлено про припинення розгляду повторних звернень позивача з питань організації роботи Відділу з питань звернень громадян, порядку розгляду письмових звернень, ведення діловодства, суб`єктивної інтерпретації змісту заперечень проти позову відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян».

Судом також встановлено, що Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2019 року у справі № 826/307/17 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 частково: визнано протиправною бездіяльність керівника відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України Адамович Наталії Миколаївни щодо нездійснення особистого прийому ОСОБА_1 ; зобов`язано керівника відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України Адамович Наталію Миколаївну провести особистий прийом з ОСОБА_1 у зручний для обох сторін день і час. Щодо позовних вимог «дотриматися вимог ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» щодо права громадян знайомитися з матеріалами перевірки та видати ОСОБА_1 матеріали перевірки її звернень для ознайомлення» - відмовлено.

Постановою від 18.12.2019 року у справі № 826/307/17 Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2019 року залишив без задоволення, а за апеляційною скаргою керівника Відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України Адамович Н.М. на дане рішення скасував його в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Керівника Відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України Адамович Н.М. щодо нездійснення особистого прийому ОСОБА_1 , зобов`язання Керівника Відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України Адамович Н.М. провести особистий прийом з ОСОБА_1 у зручний для обох сторін день і час, та прийняв нову постанову в цій частині, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 02.04.2020 року у справі №826/307/17 Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2019 року та Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 року залишено без змін.

Суд також зважає на доводи відповідача, що правовий статус Відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України врегульовано Положенням про Відділ з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України, затвердженим розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату - керуючого справами від 07.06.2018 року за № 792-к, відповідно до якого Відділ з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України не є окремим органом державної влади, а є структурним підрозділом Апарату Верховної Ради України і підпорядковується Керівнику Апарату Верховної Ради України та одному із його заступників згідно з розподілом обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону.

Таким чином, припинення розгляду звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання означає повне зупинення розгляду його листів з цього питання після прийняття відповідного рішення.

Відтак, обґрунтованими є доводи відповідача, що керівник Відділу з питань звернень громадян, як керівник структурного підрозділу Апарату Верховної Ради України, не мав права їх розглядати після дати прийняття рішення про припинення їх розгляду керівництвом Апарату Верховної Ради України - тобто після 29.04.2016 року та 12.12. 2017 року, а також проводити будь-які перевірки та створювати матеріали таких перевірок.

З урахуванням наведеного, на основі аналізу наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов`язаний об`єктивно, всебічно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.

Крім того, судом встановлено, що перевірка проводиться у виключних випадках, зокрема, коли для вирішення, викладених в заяві або скарзі питань необхідно витребувати додаткові матеріали або вжити інші заходи, про що також повідомляється особі, яка подала звернення.

У зв`язку з тим, що вказані дії відповідачем не приймалися, зважаючи на прийняте рішення про припинення розгляду звернень керівництвом Апарату Верховної Ради України після 29.04.2016 року та 12.12.2017 року, відтак матеріали перевірки не створювалися.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Суд звертає увагу позивача, що спосіб захисту порушеного права повинен бути не абстрактним, а таким, що забезпечує реальне та ефективне поновлення порушеного права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003).

Крім того, засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність з боку відповідача порушень прав, свобод чи інтересів позивача, визначених законодавством України, що у свою чергу зумовлює висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні докази і довів правомірність своїх дій.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2, 11, 19, 22, 72-77, , 139, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Керівника відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України Адамович Наталії Миколаївни (м. Київ, вул. Банкова, 6/8) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст. ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.А. Качур