Рішення № 96338834, 14.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року м. Київ № 640/25760/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві

третя особа ГУ Держпраці у Київській області

про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - ГУ Держпраці у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати повністю Постанову про відкриття виконавчого провадження № 60641906 від 05.12.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати повністю Постанову про накладення арешту на рахунки Позивача від 05.12.2019 pоку, прийняту у межах виконавчого провадження № 60641906.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Постанова про відкриття виконавчого провадження № 60641906 від 05.12.2019 року винесена державним виконавцем з порушенням чинного законодавства та без достатніх правових підстав, а тому є необґрунтованою, протиправною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача. Зокрема, позивач вказує, що на підставі акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ72/1521/АВ від 17.01.2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області було прийнято Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ72/1521/АВ/П/ТД/ФС-118 від 19.02.2019 року зазначена Постанова набрала законної сили 02.03.2019 pоку, а строк пред`явлення постанови до виконання - 19.05.2019 року. Проте, відповідно до інформації про виконавче провадження, доступної в Автоматизованій системі виконавчого провадження, 18.11.2019 року до державного виконавця надійшла Постанова № КВ72/1521/АВ/П/ТД/ФС-118 від 19.02.2019 року, видана ГУ Держпраці у Київській області. 05.12.2019 року за вказаною Постановою № КВ72/1521/АВ/П/ТД/ФС-118 від 19.02.2019 року було відкрито виконавче провадження № 60641906, а також державним виконавцем винесено Постанову про арешт коштів боржника. На думку позивача, стягувачем пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, що є прямою підставою для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, але державним виконавцем всупереч нормам закону прийнято виконавчий документ до виконання, відкрито виконавче провадження № 60641906, а також вчинено виконавчу дію (звернення стягнення на кошти на рахунках боржника). Відтак, Постанова про відкриття виконавчого провадження № 60641906 від 05.12.2019 року у силу її протиправності, на думку позивача, має бути скасована, що також, як наслідок, підлягає скасуванню й оскаржувана Постанова про накладення арешту на рахунки, прийнята в межах даного виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 року відкрито провадження у справі № 640/25760/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач вказує, зокрема, що строк пред`явлення виконавчого документа встановлюється з 02.03.2019 року та складає три місяці, тобто до 02.06.2019 року. Заявою стягувача - ГУ Держпраці у Київській області від 03.05.2019 року пред`явлено до примусового виконання виконавчий документ. Відтак, у сили приписів ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення виконавчого документа до виконання в даній справі перервано, та станом на 05.12.2019 року (дату передачі виконавчого документа державному виконавцю та відкриття виконавчого провадження) останній не сплив.

Позивач, скориставшись своїм право, передбаченим ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, подав відповідь на відзив відповідача. Позивач, окрім іншого, зазначає, що відповідно до інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчий документ було пред`явлено до виконання 18.11.2019 року. Жодних доказів на спростування зазначеного документу відповідачем не надано. Крім того,, відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Тому, постанова про накладення штрафу не могла бути пред`явлена до виконання ще у травні 2019 року. Також позивачем вказується повторно, що відповідно до Постанови №КВ72/1521/АВ/П/ТД/ФС від 19.02.2019 року строк її пред`явлення до виконання до 19.05.2019 року. Тому, на думку позивача, відсутні будь-які підстави вважати, що виконавчий документ було подано із дотриманням строку пред`явлення до виконання.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив позивача, з якого вбачається, що Дарницький районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві зауважує, що у зв`язку з значною кількістю кореспонденції, недостатньою кількістю персоналу та технічні підстави, що унеможливлюють роботу системи, забезпечення реєстрації вхідної кореспонденції у день її надходження не вбачається за можливе. Водночас, на думку відповідача, пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання є його направлення (подача) стягувачем до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, а не момент реєстрації виконавчого документу/відкриття виконавчого провадження у системі. Крім того, стягувачем допущено технічну помилку при оформленні виконавчого документу (у зазначенні дати набрання рішенням законної сили).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу на направлення Головним управлінням Держпраці у Київській області у період з 16.01.2019 року по 17.01.2019 року проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами чого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ72/1521/АВ від 17.01.2019 року; встановлено: у порушення вимог ч. 1 ст. 24 КЗпП України роботодавець ФОП ОСОБА_1 не уклали трудові договори у письмовій формі з трьома працівниками…У порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівників допущено до роботи без укладання трудових договорів, без оформлення наказів чи розпоряджень власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу.

На підставі вказаного акту прийнято припис про усунення виявлених порушень № КВ72/1521/АВ/П від 18.01.2019 року.

На підставі акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ72/1521/АВ від 17.01.2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області було прийнято Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ72/1521/АВ/П/ТД/ФС-118 від 19.02.2019 року.

Відповідно до копії Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ72/1521/АВ/П/ТД/ФС-118 від 19.02.2019 року Постанова набрала законної сили 02.03.2019 pоку, а строк пред`явлення постанови до виконання - 19.05.2019 року.

Відповідно до інформації про виконавче провадження, доступної в Автоматизованій системі виконавчого провадження, 18.11.2019 року до державного виконавця надійшла Постанова № КВ72/1521/АВ/П/ТД/ФС-118 від 19.02.2019 року, видана ГУ Держпраці у Київській області.

05.12.2019 року за вказаною Постановою № КВ72/1521/АВ/П/ТД/ФС-118 від 19.02.2019 року відкрито виконавче провадження № 60641906.

05.12.2019 року прийнято Постанову про накладення арешту на рахунки позивача від 05.12.2019 pоку, прийняту у межах виконавчого провадження № 60641906.

Вважаючи, що Постанова про відкриття виконавчого провадження № 60641906 від 05.12.2019 року винесена державним виконавцем з порушенням чинного законодавства та без достатніх правових підстав, а тому с необґрунтованою, протиправною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача, а відтак, підлягає скасуванню наряду з Постанової про накладення арешту на рахунки позивача від 05.12.2019 pоку, прийняту у межах виконавчого провадження № 60641906, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суд.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження визначено як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) та складає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - Закон №1404-VIII).

У розрізі приписів частини 1 статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII).

Частина 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Як встановлено частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», строки у виконавчому провадженні - це період часу, в межах якого учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються Законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються державним виконавцем.

Згідно частина 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісії по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частина 2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Разом з тим, пунктом 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається з Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ72/1521/АВ/П/ТД/ФС-118 від 19.02.2019 року Постанова набрала законної сили 02.03.2019 pоку, а строк пред`явлення постанови до виконання - 19.05.2019 року.

Постанову про відкриття виконавчого провадження яку прийнято на підставі вище згаданої постанови, винесено державним виконавцем 05.12.2019 року, тобто з пропуском 3 - місячного строку пред`явлення її до виконання.

Суд зауважує, що у разі подачі виконавчого документу до органу виконавчої служби з пропуском строку його пред`явлення, у державного виконавця були відсутні підстави для прийняття його до виконання та відкриття виконавчого провадження.

Окремо суд зауважує щодо доводів відповідача про те, що у зв`язку з значною кількістю кореспонденції, недостатньою кількістю персоналу та технічні підстави, що унеможливлюють роботу системи, забезпечення реєстрації вхідної кореспонденції у день її надходження не вбачається за можливе.

Суд критично ставиться до вказаних вище доводів відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на їх підтвердження.

Щодо можливий технічної помилки при оформленні виконавчого документу, а саме у зазначенні дати набрання рішенням законної сили суд зазначає, що у силу вимог п. 7 ч. 1 ст. 4, п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач у такому разі був зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу.

Не відповідають приписам законодавства, на думку суду, є й доводи відповідача щодо того, що пред`явленням виконавчого документу до примусового виконання є його направлення (подача) стягувачем до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, а не момент реєстрації виконавчого документу/відкриття виконавчого провадження у системі.

З урахуванням наведеного, встановивши обставини справи та дослідивши приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку що у даному випадку оскаржуване рішення про відкриття виконавчого провадження № 60641906 від 05.12.2019 року прийняте відповідачем за відсутності передбачених законодавством підстав, тобто, необґрунтоване, що є підставою для визнання Постанови протиправною та її скасування.

Судом також взято до уваги заяву про долучення доказів до матеріалів справи, надану позивачем, відповідно до якої зазначається, що 12.10.2020 року Окружним адміністративним судом м. Києва у справі № 640/3620/20 було ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано Постанову від 19.02.2019 №КВ72/1521/АВ/П/ТД/ФС-118, прийняту Головним управлінням Держпраці у Київській області про накладення на позивача штрафу у розмірі 375 570,00 грн. Зазначене рішення набрало законної сили 22.02.2021 року. Дані обставини підтверджуються Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2020 року та Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 року.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1 536,80 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 1 536,80 грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (02099, м. Київ, вул. Заслонова, 16, ЄДРПОУ 34968768), третя особа - ГУ Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, ЄДРПОУ 39794214) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати повністю Постанову про відкриття виконавчого провадження № 60641906 від 05.12.2019 року;

3. Визнати протиправною та скасувати повністю Постанову про накладення арешту на рахунки Позивача від 05.12.2019 pоку, прийняту у межах виконавчого провадження № 60641906.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (02099, м. Київ, вул. Заслонова, 16, ЄДРПОУ 34968768) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1 536,80 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.А. Качур