Рішення № 96337186, 16.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2021 року м. Київ №640/12639/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Нива»доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньвстановив:

Приватне підприємство «Нива» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №0461920410 від 30 квітня 2020 року, яким застосовано до Приватного підприємства «Нива» штраф у сумі 37622,30 грн.;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №0461950410 від 30 квітня 2020 року, яким застосовано до Приватного підприємства «Нива» штраф у сумі 576,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом безпідставно застосовано штраф за порушення Приватним підприємством «Нива» граничного строку сплати сум грошових зобов`язань по земельному податку з огляду на те, що камеральна перевірка податкових декларацій позивача була проведена контролюючим органом з порушенням норми статті 102 Податкового кодексу України, тобто після спливу 1095 днів, які надаються законодавством контролюючому органу для визначення суми грошових зобов`язань платників податків, а відповідно і застосування штрафних санкцій згідно статті 126 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що підставою для застосування штрафних санкцій до Приватного підприємства «Нива» згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали випадки несвоєчасної сплати позивачем сум самостійно визначених податкових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб. Так, за результатами проведеної перевірки складено акт від 17 березня 2020 року №002202/26-15-04-10/25407576 та винесено податкові повідомлення-рішення від 30 квітня 2020 року №0461920410 та №0461950410.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Працівником Головного управління Державної податкової служби у м. Києві проведена камеральна перевірка, предметом якої було питання дотримання Приватним підприємством «Нива» вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати до бюджету сум податкових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб. За результатами такої перевірки складений акт від 17 березня 2020 року №002202/26-15-04-10/25407576.

Відповідно до тексту акта камеральної перевірки, такою перевіркою встановлено порушення Приватним підприємством «Нива» граничних строків сплати самостійно узгоджених сум грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб, визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

А саме, за даними таблиці, наведеної в тексті акта перевірки, ПП «Нива» були порушені граничні строки сплати узгоджених сум грошових зобов`язань по земельному податку, визначених ним поданій податковій звітності. (а.с. 5).

На підставі вищевказаного акта камеральної перевірки 30 квітня 2020 року Головне управління Державної податкової служби у м. Києві прийняло оспорювані у справі податкові повідомлення-рішення форми «Ш» за №0461920410 та №0461950410, якими на підставі статті 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати сум грошових зобов`язань за платежем «земельний податок з юридичних осіб» (код « 18010500») у розмірі 37622,30 грн (20% суми 188111,50 грн. за затримку на 566 542 541 538 536 511 510 507 491 480 480 477 460 450 449 446 442 430 419 411 409 399 383 380 379 352 179 151 122 115 92 84 56 21 календарних днів) та у розмірі 576,33 грн (10% суми 5763,30 грн за затримку на 21 календарний день).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 30 квітня 2020 року №0461920410 та №0461950410 протиправними, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Так, відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно норм статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поряд з цим, у пункту 287.3 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 31.1 і пункту 31.3 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

У силу приписів підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції чинній на момент прийняття контролюючим органом оспорюваного рішення), контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (пункт 111.2 статті 111 ПК України).

Зокрема, згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали адміністративної справи щодо задекларованих платником (Приватним підприємством «Нива») у податкових розрахунках (деклараціях) сум зобов`язань за період з 18 лютого 2015 року по 12 лютого 2016 року, які, згідно інформації податкового органу, сплачені в період з 25 травня 2015 року по 17 січня 2018 року.

Дані обставини, зафіксовані у тексті акта камеральної перевірки, позивач у своїй позовній заяві не заперечував. Водночас позивач посилався на те, що при проведенні камеральної перевірки та прийнятті податкових повідомлень-рішень від 30 квітня 2020 року орган ДПС не взяв до уваги строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій. Так, в даному випадку оскільки акт камеральної перевірки охоплює період з 18 лютого 2015 року по 12 лютого 2016 року, то граничним терміном протягом якого контролюючий орган мав право на застосування штрафних санкцій згідно із статтею 126 ПК України був період з 18 лютого 2018 року по 12 лютого 2019 року.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В силу припису пункту 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Аналізуючи зміст наведеної норми статті 102 ПК України Верховний Суд під час розгляду податкового спору дійшов висновку, що перебіг строку в 1095 днів, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України, починається з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу України, то відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань (постанова ВС від 05 липня 2019 року №820/11541/13-а).

Під час судового розгляду даної справи відповідач не навів суду пояснень та не довів документально обставини дотримання Головним управління Державної податкової служби у м. Києві строку давності, визначеного статтею 102 ПК України, при нарахуванні позивачу штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ним сум земельного податку по податкових розрахунках зазначених у акті камеральної перевірки за період з 18 лютого 2015 року по 12 лютого 2016 року.

У зв`язку з цим суд погоджується з доводами позивача, що нарахування штрафних санкцій, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 30 квітня 2020 року, здійснювались контролюючим органом поза межами строку 1095 днів, тобто, з порушенням приписів статей 102, 114 Податкового кодексу України. Наведена обставина у свою чергу свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень від 30 квітня 2020 року №0461920410 та №0461950410 та наявність підстави для скасування таких рішень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Нива» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №0461920410 від 30 квітня 2020 року, яким застосовано до Приватного підприємства «Нива» штраф у сумі 37622,30 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №0461950410 від 30 квітня 2020 року, яким застосовано до Приватного підприємства «Нива» штраф у сумі 576,33 грн.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства «Нива» (08290, Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вулиця Кулішова, 18-Б, код ЄДРПОУ 25407576) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко