Рішення № 96337104, 15.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року місто Київ №640/13480/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рамбурс"

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№0149640504 від 05.06.2020,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Рамбурс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2020 №0149640504, яким ПрАТ «Рамбурс» зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2020 року на 663 822, 00 грн.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача судові витрати в розмірі 9 958, 23 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Васильченко І.П.) від 23.06.2020 адміністративну справу №640/13480/20 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді ( Васильченко І.П. ), справу в порядку пп.2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/13480/20 передано на розгляд судді Іщуку І.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 28.10.2020 прийнято адміністративну справу №640/13480/20 до провадження. Доведено до відома сторін, що справу буде розглядати суддя Іщук І.О. в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення від 05.06.2020 №0149640504 є необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема Відповідачем не доведено, що Позивач неправомірно сформував податковий кредит за лютий 2020 року в розмірі 663 822, 00 грн.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 16.09.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки в ході проведення перевірки, за наслідками якої було складено податкове повідомлення-рішення від 05.06.2020 №0149640504, встановлено взаємовідносини позивача з постачальником ФГ "Агро Саланг-Тетерів", який надав податковий кредит з ознаками фіктивності. Так, на виконання умов договорів від 27.01.2020 №20/-[2]-20, від 17.02.2020 №53/-[2]-20 постачальником ФГ "Агро Саланг-Тетерів" на адресу позивача виписано податкові накладні, які, як зазначив відповідач, мають ознаки дефектних, оскільки не містять посаду особи відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від імені ТОВ "Рамбурс" (наявний підпис невстановленої особи та відтиск печатки), не зазначено про довіреність, на основі якої діяла особа-підписант.

Крім того, відповідач зауважив, що за результатами аналізу наявної інформації встановлено відсутність придбання товару (кукурудзи 3-го класу) ПрАТ «Рамбурс» від ФГ «Агро Саланг-Тетерів», що свідчить про те, що правочини між Прат «Рамбурс» та ФГ «Агро Саланг-Тетерів» за перевіряємий період на суму ПДВ 663 882,26 грн здійснені без мети настання реальних наслідків. Оскільки реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у ФГ «Агро Саланг-Тетерів» та його постачальників відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, на думку відповідача, у ПрАТ «Рамбурс» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 03.04.2020 №3463 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Рамбурс» щодо достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за лютий 2020 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт №477/26-15-05-04-01/22936378 від 15.05.2020 (надалі - Акт), яким встановлено наступні порушення:

- п.185.1. ст.185, п.198.1. п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.4 ст.200, п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, а саме ПрАТ «Рамбурс» завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2020 року на суму 663 882 гривні.

Так, контолюючий орган, встанолюючи вказані порушення, дійшов висновку про те, що Приватним акціонерним товариством "Рамбурс" здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання (купівлі) товарів при складенні первинних документів: договорів поставки, змісту операції - її вид (купівля, транспортування, зберігання, оплата тощо), найменування (номенклатура, асортимент), інші характеристики товару та одиниця виміру, обсягу операції - кількість, ціна та загальна вартість або сума перерахування коштів без урахування ПДВ і сума ПДВ, всупереч приписам частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704.

У зв`язку з виявленим правопорушенням ГУ ДПС у місті Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2020 №0149640504, яким ПрАТ «Рамбурс» зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2020 року на 663 822, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом оскарження у цій справі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення правовідносин, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.2.4 п. 2 Положення Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу наведених правових норм у їх системному звязку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

Зазначеному обов`язку платника податків кореспондує визначене п.85.4 ст. 85 Податкового кодексу України право посадових осіб податкового органу при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов`язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пункт 44.4 ст. 44 Податкового кодексу України містить застереження, за яким вищезазначені документи, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судом встановлено, що, як зазначає в Акті відповідач, порушення ПрАТ «Рамбурс» вимог податкового законодавства України стало наслідком включення до складу податкового кредиту з ПДВ сум податку, сплаченого в результаті проведення господарських операцій з Фермерським господарством «Агро-Саланг Тетерів» (код ЄДРПОУ 40326796, надалі - ФГ «АС Тетерів».

Зокрема, як вбачається зі змісту Акту перевірки Позивача, в п.3.16. зазначеного Акту вказується, що ФГ «АС Тетерів» не володіло необхідною площею земельних ділянок для вирощення сільськогосподарської продукції, а саме: кукурудзи врожаю 2019 року в обсязі 19 257, 086 т.; соняшнику врожаю 2019 року в обсязі 2 634, 995 т.; сої в обсязі 2 503 271 т; пшениці 2,3, 4 класу врожаю 2019 року в обсязі 642, 08 т.

Вказаний висновок був зроблений Відповідачем, зокрема на підставі отриманої відповіді на запит до Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області, відповідно до якої Відповідачу було повідомлено про відсутність орендних правовідносин між Блідчанською сільською радою Іванківського району Київської області та ФГ «АС Тетерів», який є контрагентом Позивача.

Як зазначає Відповідач, для вирощування кукурудзи врожаю 2019 року в обсязі 19 257, 086 т. необхідно в середньому 2 513, 98 га ріллі; для вирощування соняшнику врожаю 2019 року в обсязі 2 634, 995 т. необхідно в середньому 937, 72 га ріллі; для вирощування сої в обсязі 2 503 271 т. необхідно в середньому 1 102, 76 га ріллі; для вирощування пшениці 2,3,4 класу врожаю 2019 в обсязі 642, 08 т. року необхідно в середньому 120, 69 га ріллі. Вказані дані взяті Відповідачем зі статистичної інформації щодо рівня врожайності по Київській області за 2019 рік.

ФГ «АС Агро» протягом сезону урожаю 2019 року (виписані та зареєстровані накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних з 01.01.2019 по день написання Акту перевірки) продано сільськогосподарської продукції в розмірі 25 037432 т.

Зокрема: кукурудзи врожаю 2019 року - 19 257, 086 т; соняшнику врожаю 2019 року - 2 634, 995 т.; сої - 2 503, 271 т.; пшениці 2,3,4 класу 2019 року - 642, 08 т.

З урахуванням вищевказаного, Відповідач зазначає, що ФГ «АС Тетерів» не могло виростити сільськогосподарської продукції за 2019 рік в розмірі 25 037432 т. через відсутність необхідної матеріально-технічної бази, в тому числі відсутності необхідного обсягу земельних ділянок.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що в Акті перевірки відповідач зазначає, що у ФГ «АС Тетерів» наявна матеріально-технічна база та трудові ресурси в наступній кількості: штатні працівники - 7 чоловік, основні фонди вартістю 2 638 900, 00 грн., площа земельних ділянок - 1 202 тис. га.

Крім того, положення чинного законодавства України не визначають вимог до мінімальної кількості матеріально-технічної бази, виробничих ресурсів для виготовлення певної продукції.

З Акта перевірки від 15.05.2020 №477/26-15-05-04-01/22936378 вбачається, що відповідачем на адресу Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області на підтвердження відомостей про оренду земельної ділянки ФГ "Агро Саланг-Тетерів" направлено запит від 02.04.2020 №9044/26-15-04-01 та на який отримано письмову відповідь від 14.04.2020 №17/02-31 відповідно до якої сільська рада не може підтвердити інформацію з приводу вищевикладеного через її відсутність у сільській раді.

Як зазначено контролюючим органом, згідно наведеної податкової інформації та отриманої відповіді від 14.04.2020 №17/02-31 Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області ФГ "Агро Саланг-Тетерів" не могло виростити придбаний позивачем об`єм cільськогосподарської продукції.

Суд звертає увагу відповідача, що останнім під час розгляду справи не було надано суду доказів, які б підтверджували доводи викладені в Акті перевірки 15.05.2020 №477/26-15-05-04-01/22936378. Так, матеріали справи не містять ані письмового запиту від 02.04.2020 №9044/26-15-04-01, який був направлений на адресу лідчанської сільської ради Іванківського району Київської області, ані вказаної письмової відповіді від 14.04.2020 №17/02-31.

Посилання відповідача на відсутність джерела походження товару (кукурудзи 3-го класу) не беруться судом до уваги, оскільки судом встановлено, що відповідач не в повній мірі дослідив наявність на праві власності або ж іншому речовому праві у ФГ "АС Тетерів" земельних ділянок (ріллі) для вирощування сільськогосподарської продукції, зокрема, в обсягах, що були поставлені позивачу. При цьому, відсутність джерела походження товару, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредит, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано.

Податкова інформація, на яку посилається відповідач, не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними.

Податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно ФГ "Агро Саланг-Тетерів" як контрагента позивача, носить виключно інформаційни характер та не є належним доказом.

Згідно правоової позиції Верховного Суду у постановах від 27.02.2020 (справи №813/7081/14, №814/120/15), від 03.10.2019 (справа №813/4079/15), від 10.09.2019 (справа №814/2412/17), від 02.04.2020 (справа №160/93/19), від 13.08.2020 (справа №520/4829/19) Верховний Суд зауважив, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`зковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження її судами.

Єдиний реєстр податкових накладних містить відомості щодо операцій з придбання та реалізації, які супроводжувались оформленням податкових накладних. Разом з тим, платник податків не позбавлений можливості придбавати той чи інший товар у постачальників, які не є платниками ПДВ, і в такому випадку відомості щодо господарських операцій в ЄРПН не відображаються.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення такої аналітичної інформації будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, про що свідчить відсутність актів зустрічної звірки контрагентів позивача з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (постанова Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/16272/13-а).

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (постанова Верховного суду від 27.02.2018 р. у справі № 811/2154/13-а).

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем (постанова Верховного суду від 23.05.2018 р. у справі № 804/853/14).

Окрім цього, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року по справі № 811/217/17, адміністративне провадження № К/9901/38084/18).

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (постанова Верховного Суду від 9 березня 2019 року по справі № 810/302/15, адміністративне провадження № К/9901/19359/18).

Разом з тим, на переконання суду, доводи відповідача щодо дефектності податкових накладних є необгрунтованими, а встановлені обставини свідчать про фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, оскільки з аналізу наданих позивачем первинних документів вбачається наявність всіх необхідних реквізитів.

У той же час, дефектів первинних документів по взаємовідносинах позивача із ФГ «Агро Саланг-Тетерів» в ході розгляду справи судом не встановлено.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 05.02.2019 по справі №822/2373/17 дефекти в первинних документах, допущені покупцем товару, не свідчать про безтоварність господарської операції, які відбулись між позивачем та вказаним контрагентом.

Так, якщо товар дійсно поставлений покупцю, то дефекти в первинних документах, у разі якщо зазначена в них інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб`єктів господарювання та господарські операції, самі по собі не можуть свідчити про нереальне вчинення поставки та розглядатися як підстава для позбавлення платника податку (постачальника) обов`язку відобразити у бухгалтерському та податковому обліку доходу та врахувати його при визначенні податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, судом досліджено господарські взаємовідносини ФГ «АС Тетерів» та ПрАТ «Рамбурс» за лютий 2020 року.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, між ФГ «АС Тетерів» та ПрАТ «Рамбурс» було укладено договір поставки №20/-[2]- 20 від 27.01.2020 та договір поставки №53/- [2]-20 від 17.02.2020. За вказаними договорами ФГ «АС Тетерів поставило Позивачу кукурудзу 3-го класу у кількості 713, 72 т. на загальну суму 3 983 293, 55 у тому числі сума ПДВ - 663 882, 26 грн.

В матеріалах справи наявні наступні видаткові накладні на підтвердження здійснення вищевказаної поставки: видаткова накладна № Р0000000063 від 01.02.2020, видаткова накладна № ФЕI00000034 від 25.02.2020 та видаткова накладна №ФЕI00000046 від 28.08.2020.

Окрім того, транспортування сільськогосподарських культур, що є предметами договору поставки №20/-[2]-20 від 27.01.2020 та договору поставки №53/- [2]-20 від 17.02.2020 підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Оплата за поставлений товар підтверджується наступними платіжними дорученнями: платіжне доручення №464 від 06.02.2020; платіжне доручення №734 від 27.02.2020; платіжне доручення №742 від 27.02.2020; платіжне доручення №794 від 03.03.2020 ; платіжне доручення №831 від 04.03.2020.

Судом також встановлено, що в подальшому придбана у ФГ «АС Тетерів» сільськогосподарська продукція була реалізована третій особі - компанії-нерезиденту VIKING TRADING (Естонія). На підтвердження вказаній обставині в матеріалах справи наявний контракт №1567R-VT17FC від 12.05.2020 між ПрАТ «Рамбурс» та компанією VIKING TRADING (Естонія), а також додаткові угоди до вказаного контракту.

Таким чином, на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи, суд приходить до висновку про недоведеність Відповідачем неправомірності формування ФГ «АС Тетерів» податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2020 року на суму 663 882 гривні.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

У відповідності до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані Позивачем та Відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2020 №0149640504

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Рамбурс» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2020 №0149640504, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Рамбурс» (04116, м. Київ, проспект Перемоги, 20, кв. 34, код ЄДРПОУ 22936378) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 958, 23 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень двадцять три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.