Рішення № 96337094, 15.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року м. Київ № 640/15518/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0092726-1310-2656 від 04.02.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі п.п. 54.3.3 та п.п. 266.7.2 Податкового кодексу України винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.02.2019 №0092726-1310-2656, яким накладено на позивача податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (нежитлове нерухоме майно) у розмірі 238 420, 17 грн. грн. за 2016-2017 роки. Так, позивач звертає увагу, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, які є власниками зазначених об`єктів нежитлової нерухомості. У той же час, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчинено тільки 19.12.2018 повторну реєстрацію права власності позивача на будівлі промисловості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак, обов`язок позивача щодо оплати податкового зобов`язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виникає в останнього з моменту реєстрації права власності.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 з 23.08.2016 належить на праві власності нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим, податковим органом було правомірно нараховано податок на нерухоме майно.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач у період 2016-2017 був власником нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , чим спричинив невірне визначення суб`єкта оподаткування. Крім того, у період 2016-2017 власником вищевказаних приміщень був ПАТ «Експериментальний механічний завод».

У запереченні проти відповіді на відзив, відповідач зазначив про правомірність дій контролюючого органу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2009 між ПАТ «Експериментальний механічний завод», як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель загальною площею 8588,9 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 2322.

Згідно п.7.1 Договору право власності на відчужувані нежилі будівлі покупець набуває з моменту державної реєстрації, відповідно до п. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, після повної сплати ціни продажу.

Довідкою про повну оплату вих. №45/01 від 28.07.2016 ПАТ «Експериментальний механічний завод» підтверджено факт відсутності претензій майнового або фінансового характеру у ОСОБА_1 .

Згідно витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна вбачається, 23.08.2016 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію права власності №18247758 та поданих разом з нею документів приватним нотаріусом Скульською Т.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав тат їх обтяжень №31071341, на підставі якого до розділу Державного реєстру прав №806528980000 внесено запис про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . від Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» до ОСОБА_1 .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі №826/2421/18 позов ПАТ "Експериментальний механічний завод" до приватного нотаріуса Скульської Т.А. про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31071341 від 23.08.2016 року нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та про скасування запису, внесеного до Реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі зазначеного рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни, - залишено без задоволення.

Вказане рішення суду адміністративної юрисдикції залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019.

19.12.2018 державний реєстратор Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" Подоляка Іван Павлович повторно вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності ОСОБА_1 на будівлю (номер запису про право власності: 29550024).

Так, ОСОБА_1 належить право власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 806528980000, Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 8016.1, Опис: будівля дільниці товарів широкого вжитку, гараж (літера "З") площею 1611,50 кв.м., адміністративний корпус (літера "А") площею 2549,60 кв.м., склад матеріалів і лісу (літера "М") площею 563,90 кв.м., склад електромеханічного відділення (літера "І") площею 332,00 кв.м., будівля відділення для зарядки електротранспорту (літера "И") площею 33,30 кв.м., склад "модуль" (літера "П") площею 79,60 кв.м., контрольно-пропускний пункт (літера "Й") площею 48,00 кв.м., будівля компресорної (літера "О") площею 131,10 кв.м., склад будівельних матеріалів (літера "Л") площею 390,20 кв.м., трансформаторний кіоск (літера "Е") площею 164,70 кв.м., трансформаторна підстанція (літери "У", "Ф") площею 30,60 кв.м., будівля цеху номер 8 (літера "Т") площею 1038,60 кв.м., будівля складу матеріалів цеху номер 8 (літера "К") площею 1043,00 кв.м. (літ. "Н" склад готової продукції площею 572,80 кв.м. знесений відповідно до довідки від 18.11.2015 року №15047 (И-2015) виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності), адреса: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 29550024).

Підстава внесення запису: 1) акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 29.07.2016 до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень; 2) договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 2322 від 19.10.2009; 3) акт зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 27.07.2016; 4) довідка про повну сплату № 45/01 від 28.07.2016.

04.02.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби України у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0092726-1310-2656, яким накладено на ОСОБА_1 податок за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2016 року у сумі 46025,77 грн., та за період 2017 року у сумі 192386, 40, що в загальні сумі складає 238 412, 17 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, однак рішенням Державної фіскальної служби України від 25.06.2019 №99-99-11-05-01-25 відмовлено у задоволенні скарги.

Не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Положеннями підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Як встановлено судом, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення рішення №0092726-1310-2656 від 04.02.2019, яким визначено позивачу податкове зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості" за 2016-2017 роки.

Підставою для винесення такого рішення стали дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого позивач, починаючи з 23.08.2016 є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що у період з 16.12.2016 по 19.12.2018 нежилі будівлі літ. З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 без достатніх правових підстав перебували у власності Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод».

Ці обставини були встановлені у постанові Вищого адміністративного суду України у справі № 826/20057/16 від 08.08.2017, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/2421/18 від 18.12.2018, у рішенні Господарського суду міста Києва по справі № 910/11236/19 від 23.12.2019.

Згідно вимог ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, вищевказані обставини також підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого вбачається, що за позивачем було повторно зареєстровано право власності на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки тільки 19.12.2018.

Також, згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що Публічне акціонерне товариство « Експериментальний механічний завод» на підставі договору оренди нежилого приміщення № 30/12/16/КГЗ - 2 від 30.12.2016 та договору оренди нежитлового приміщення № 19 - 25277725010 - ОР від 28.02.2019 передало у тимчасове користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський годинниковий завод» нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, вищевказані факти підтверджують доводи позивача, що вищевказане майно було поза межами його розпорядження та володіння, а відтак, останній не може бути платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у період 2016-2017 років.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно положень ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України , суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Міністерства розвитку громад та територій України підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст.2,5 - 11,19,72 - 77,90,139,241 - 246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби України податкове повідомлення-рішення №0092726-1310-2656 від 04.02.2019, форми «Ф» на загальну суму 238412, 17 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 2 384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 14 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур