Рішення № 96337076, 13.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року м. Київ № 640/1456/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., при секретарі судового засідання Ніколайчук А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Завод 410 ЦА» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов державного підприємства «Завод 410 ЦА» (далі також - ДП «Завод 410 ЦА», позивач) до Офісу великих платників податків ДПС, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 17 липня 2020 року № 0001524501.

Ухвалою суду від 09 лютого 2021 року було відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02 березня 2021 року вирішено замінити Офіс великих платників податків ДПС (далі також - ОВПП ДПС) в якості відповідача у справі його процесуальним правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - відповідач).

Також вказаним судовим рішенням залучено Головне управління ДПС у м. Києві до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність у нього податкового боргу, встановлені обставини наявності якого стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. До такого висновку позивач дійшов з огляду на те, що, на його думку, заборгованість зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств і їх об`єднань) не є податковим боргом у розумінні вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 21 травня 2020 року по 19 червня 2020 року співробітниками ОВПП ДПС була проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі також - ПДВ) на поточний рахунок платника податку за квітень 2020 року, за результатом здійснення якої було складено акт перевірки від 19 червня 2020 року №849/28-10-45-01/01128297.

Вказаним актом перевірки встановлено, що у ДП «ЗАВОД 410 ЦА» виявлено податковий борг у сумі 105 905 212, 29 грн., а згідно ПК України, у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

Таким чином керуючись вимогами ПК України, контролюючий орган дійшов висновку про те, що заявлена сума бюджетного ПДВ за квітень 2020 року підлягає зменшенню на суму наявного податкового боргу в розмірі 3 434 036, 00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001524501 від 17 липня 2020 року, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ у розмірі 3 434 036, 00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, при подачі за квітень 2020 року податкової декларації з ПДВ, позивачем було заявлено суму його відшкодування з державного бюджету у розмірі 3 538 423, 00 грн., у зв`язку з чим до вказаної декларації було додано заповнений додаток 3.

Водночас, станом на 19 червня 2020 року у позивача була наявна заборгованість зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств і їх об`єднань) (кбк 21010100) у розмірі 105 905 212, 29 грн.

Встановивши наявність у позивача вказаної заборгованості, ОВПП ДПС прийшло до висновку про безпідставність здійснення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 3 434 036, 00 грн., що і стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до п. 200.12 статті 200 ПК України (тут і далі нормативно-правові акти неведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено про інше), у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

Отже, ПК України встановлено, що зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість можливе виключно у разі наявності у платника податку податкового боргу.

При цьому, податковий борг, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Разом з тим, згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Водночас, відповідно до пп. 19-1.1.51 п. 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, у тому числі, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність.

Таким чином, оскільки на контролюючі органи, до складу яких, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, було включено і ОВПП ДПС, покладено обов`язок здійснювати контроль, зокрема, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними унітарними підприємствами, наявність у платника податків заборгованості зі сплати такого зобов`язання, у розумінні положень ПК України, вважається грошовим зобов`язанням платника податків.

При цьому, позивачем не заперечуються обставини узгодження суми заборгованості зі сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними унітарними підприємствами, як і не надано доказів, які б підтверджували відсутність такого узгодження. Відповідачем же, у свою чергу, надано докази того, що за позивачем рахується сума такої заборгованості, зокрема, надано розрахунок боргу позивача. Крім того, наявність такої заборгованості підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа ОВПП ДПС від 12 червня 2020 року № 21534/10/28-10-10-02-23.

Позиція позивача зводиться виключно до того, що заборгованість зі сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними унітарними підприємствами не може визнаватись податковим боргом у розумінні ПК України. Разом з тим, така позиція є хибною, оскільки не відповідає наведеному вище правовому регулюванню, зокрема, приписам пп. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 ПК України.

Суд звертає увагу на безпідставність посилання позивача на судову практику Верховного Суду, оскільки наведені у тексті позовної заяви її приклади ґрунтуються на нормах ПК України, редакція яких не була чинною на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, беручи до уваги наведене, судом встановлено наявність у позивача, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, податкового боргу зі сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними унітарними підприємствами, що свідчить про правомірність застосування ОВПП ДПС норм п. 200.12 статті 200 ПК України в частині зменшення суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ на суму такого податкового боргу.

Відповідно, обґрунтованими є висновки контролюючого органу, покладені в основу акту перевірки позивача, і, як наслідок, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню у судовому порядку, є оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94; код ЄДРПОУ 01128297) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11-Г; код ЄДРПОУ ВП 44082145), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011), про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний тест рішення виготовлено 15 квітня 2021 року.

Суддя П.В. Вовк