Рішення № 96336639, 14.04.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року справа № 580/5236/20

14 годин 54 хвилини м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/5236/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [представник позивача адвокат Шульга П.М - за ордером]

до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920) [представник відповідача Покотілова І.Ю. - згідно відомостей ЄДР]

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень, прийняв рішення.

19.11.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області з урахуванням заяви про усунення недоліків від 17.12.2020 №35132/20, просить (а.с. 93-98): визвати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області від 16.03.2020 № 0005143305, від 16.03.2020 №0005163305, від 16.03.2020 № 0005173305; судовий збір сплачений позивачем стягнути з відповідача на користь позивача.

Ухвалою від 21.01.2020 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 04.02.2021 (а.с.128). Ухвалами від 04.02.2021, 25.02.2021, 16.03.2021 оголошено перерви у підготовчому судовому засіданні для розгляду заяви про залишення позову без розгляду. Судом ухвалою (а.с.185) відмовлено у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду з урахуванням заперечення адвоката (а.с.180-183) і мотивів заяви позивача (а.с.11-115) про поновлення строку звернення до суду з підстав поважності причин пропуску звернення з підстав використання процедури адміністративного оскарження під час карантинних заходів.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 зазначив: установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Верховний Суд в постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 висловлював позицію про те, що застосування скорочених строків звернення до суду під час використання досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах у порівнянні з такими строками в інших публічних правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи платника податків та в діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується зі встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, позаяк скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку та оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів у межах процедури адміністративного оскарження, тоді як скорочені строки забезпечують досягнення цієї мети та завдань функціонування податкової системи держави. Більш скорочені строки звернення до суду у разі попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язані з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням. Рішення Державної податкової служби України про відмову в задоволенні скарги направлено позивачу в межах встановленого законодавством строку - рекомендований лист надійшов до відділення поштового зв`язку 04.07.2020, повторне повідомлення 09.07.2020, телефону одержувача не було зазначено, за закінченням терміну зберігання повернуто відправнику 04.08.2020 (а.с.184). Державній податковій службі України був відомий номер телефону позивача, проте у поштовій кореспонденції не був зазначений. Верховний Суд у постанові від 08.02.2021 у справі № 360/1252/19 (ЄДРСР 94770450) зазначив, що суд у межах своєї дискреції може вирішити питання про поновлення строку звернення до суду. 16.11.2020 ОСОБА_1 стало відомо (а.с.166-169, 180-184), що під час умов дії карантину відповідачем 05.10.2020 внесено до особистого кабінету інформацію про нарахування грошових зобов`язань 275963,16 грн, санкцій 170 грн, пені 80480,22 грн. Користувачі електронного кабінету отримують перелік всіх критеріїв позитивної податкової історії платника, визначених постановою КМУ від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок №117).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно висновків акта перевірки від 07.02.2021 № 81/23-00-33-0304/ НОМЕР_1 (а.с.203-211) у позивача у 2017 році виник дохід за анульованим боргом за кредитним договором з метою придбання першого житла (іпотека 24.10.2006) і відображений у формі 1ДФ АТ «УкрСиббанк», проте неправильно застосовано контролюючим органом підпункт 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - Кодекс №2755) у контексті оподатковуваного доходу і декларування через значні зміни курсу валют. Представник позивача, адвокат у судовому засіданні 07.04.2021, 14.04.2021 просив задовольнити позов повністю.

Відповідач позов не визнав, 29.03.2021 (а.с.187-189) подав відзив на позов, у якому зазначив, що на запит ГУ ДПС у Черкаській області від 26.07.2019 АТ «УкрСиббанк» повідомлено про анулювання боргу (а.с.200-202) 45262,39 швейцарських франків (1225747,39 грн) ОСОБА_1 06.04.2017 №17/329/2017 з підтвердженням інформації про суми виплачених доходів платнику податків з відображенням у податковому розрахунку форми 1ДФ за ознакою доходу 126. Дія абзацу 1 пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Кодексу №2755 поширюється на операції з прощення заборгованості за кредитами, починаючи з 01.01.2015 на дату зміни валюти на 01.01.2014 у розмірі різниці, що розрахована кредитором. З метою оподаткування доходи прощеного боргу за рішенням кредитора та суми, прощеної кредитором різниці розглядаються окремо. Доказів неправомірності ППР позивач у позові не навів. Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову повністю.

07.04.2021, 14.04.2021 позивачем і відповідачем подано пояснення, де зазначено про вирішення справ №580/1743/19, №580/1543/20, 826/16716/17, 826/16188/16 у подібних правовідносинах.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачами аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституцією України (стаття 67) встановлено, що усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються Кодексом №2755. Згідно із пунктом 38.1 статті 38 Кодексу №2755 виконанням податкового обов`язку визнається сплата платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (пункт 38.2 статті 38). Відповідач з урахуванням того, що позивачем отримано дохід як додаткове благо, позаяк суму основного боргу платника податку перед кредитором анульовано (прощено), проте самостійно не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір та не забезпечено відображення у податковій декларації про майновий стан і доходи визначив суми грошового зобов`язання у ППР. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Кодексом №2755.

Судом встановлено, що Головним управління ДПС у Черкаській області 16.03.2020 на підставі акта перевірки від 07.02.2020 №81/23-00-33-0304/ НОМЕР_1 прийнято ППР:

№ 0005173305 форми «ПС» про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування за кодом 11010500 у сумі 170 грн штрафу за порушення пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 та п.179.1 ст.179 відповідно до пп.54.3.3. п.54.3 ст.54 і п.120.1 ст.120 Кодексу №2755 (а.с.198);

№ 0005163305 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем 11011001 військовий збір у сумі 18386,21 грн та штрафними санкціями 4596,55 грн за порушення п.163.1.1. п.163.1 ст.163, пп.168.1.3. п.168.1 ст.168, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ відповідно п.123.1 ст.123 на підставі пп.54.3.2. п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Кодексу №2755;

№ 0005143305 форми «Р» про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування за кодом 11010500 у сумі 220634,53 грн та штрафними санкціями 55158,63 грн за порушення пп.163.1.1. п.163.1 ст.163, пп д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 на підставі п.123.1 ст.123 згідно з пп.54.3.2. п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Кодексу №2755.

Предметом спору є різне тлумачення учасниками підстав для збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб і визначення суми військового збору (вимоги про збільшення грошових зобов`язань з військового збору є похідними від збільшення загального доходу як бази оподаткування ПДФО) та виконання обов`язку з декларування платником податку доходів у зв`язку з отриманням додаткового блага як прощеної (анульованої) у 2017 році суми основного боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Надаючи оцінку доказам у справі і доводам учасників щодо ППР № 0005173305 форми «ПС» про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування за кодом 11010500 у сумі 170 грн штрафу за порушення пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 та п.179.1 ст.179 відповідно до пп.54.3.3. п.54.3 ст.54 і п.120.1 ст.120 Кодексу №2755 (а.с.198), суд зазначає про таке.

Декларація може бути подана одним із таких способів: особисто або уповноваженою на це особою до Центру обслуговування платників (ЦОП) за місцем реєстрації (прописки); засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв`язку в електронній формі через «Електронний кабінет платника».

Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до Кодексу №2755 (п.179.1 ст.179). Податкові декларації, крім випадків, передбачених Кодексом №2755, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу №2755.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених Кодексом №2755, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (п.102.1 ст.102).

У повідомленні про анулювання боргу (у порядку пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Кодексу №2755), що отримано особисто позивачем 06.04.2017, АТ «УкрСиббанк» зазначив: анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом, отриманим як додаткове благо і необхідно самостійно сплатити ПДФО з такого доходу та відобразити у річній податковій декларації, а також сплатити військовий збір (а.с.200). В акті перевірки зазначено (а.с.207): ОСОБА_1 у II кварталі 2017 року згідно з даними бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2017 до 31.12.2017 одержав дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого банком) ознака 126.

У податковому розрахунку за формою № 1ДФ (за наказом МФУ від 13.01.2015 № 4), що подає податковий агент - банк, за ознакою доходу « 126» відображається дохід у вигляді додаткового блага.

Згідно з пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 Кодексу №2755 згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, є контролюючий орган.

Відповідно до п.120.1 ст.120 Кодексу №2755 за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - накладається штраф у сумі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Позивачем не спростовується факт не подання річної податкової декларації про доходи фізичної особи.

Станом на 01.05.2018 річну податкову декларацію про майновий стан і доходи платником податку - позивачем не подано, тому відповідачем правомірно застосовано санкцію у сумі 170 грн відповідно до чинної на час прийняття ППР редакції п.120.1 ст.120 Кодексу №2755.

Надаючи оцінку доказам у справі і доводам учасників щодо ППР № 0005143305 форми «Р» про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування за кодом 11010500 у сумі 220634,53 грн та штрафними санкціями 55158,63 грн за порушення пп.163.1.1. п.163.1 ст.163, абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 на підставі п.123.1 ст.123 згідно з пп.54.3.2. п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Кодексу №2755), суд зазначає про таке.

Згідно з підпунктами 14.1.54, 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Кодексу №2755 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу №2755).

Відповідно до абз. 2, 3 п. 164.1 ст. 164 Кодексу № 2755 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, що підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Згідно з пп. 163.1.1, 163.1.2 п.163.1 ст. 163 Кодексу №2755 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 ст. 164 Кодексу № 2755 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Норма визначає сукупність умов, за наявності яких до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються основна сума боргу платника податку, прощеного (анульованого) кредитором.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Кодексу № 2755 не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися, починаючи з 01.01.2015.

З 07.05.2015 у зв`язку з політичною та фінансовою кризою, що сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, у якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу № 2755 доповнений пунктом 8 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань». Метою запровадження зазначених положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню».

Суд зазначає, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу № 2755 є спеціальними до вимог абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу № 2755, їх застосування виключає наявність податкового правопорушення, передбаченого абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу № 2755. Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Пункт 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу № 2755 стосується регулювання правовідносин, що складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті щодо якого відбулась зміна валюти зобов`язання з іноземної у гривню.

У разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не здійснено розрахунок суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу № 2755, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Кодексу № 2755 з обчисленням та перерахуванням до бюджету ПДФО і військового збору.

Відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 Кодексу № 2755 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням п.164.6 ст.164 Кодексу №2755 на суми податкової знижки такого звітного року.

Матеріали справи не містять доказів підтвердження права позивача на податкову знижку під час заповнення річної декларації та обчислення різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеної за офіційним курсом НБУ банком - кредитодавцем на дату зміни валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню до суми боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014.

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі ст.605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, що надана в кредит, належить поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. У разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників та/або майнового стану за рахунок суми, взятої в борг і анульованої банком. Сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається до річного оподатковуваного доходу. Боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми ПДФО за ставкою 18% бази оподаткування щодо доходів. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати обов`язки податкового агента щодо доходів платника податку.

Судом встановлено, що між АТ «УкрСиббанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір від 24.10.2006 № 11060198000. Умовами зазначеного договору передбачено: пункт 1.1 - банк зобов`язується надати позичальникові а позичальник прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредит (грошові кошти) у іноземній валюті у сумі 52000 швейцарських франків та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах визначених цим договором. Сума кредиту дорівнює еквіваленту 207319,27 грн за курсом НБУ на день укладення договору; пункт 1.4 кредит надається позичальнику для його особистих потреб, а саме на іпотечний кредит (а.с.37-44).

06.04.2017 позивачу направлено повідомлення від АТ «УкрСиббанк» № 17/329/2017 про анулювання боргу у порядку абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Кодексу № 2755 у якому зазначено, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 24.10.2006 № 11060198000 (1), а саме: суми основного боргу 45262,39 грн швейцарських франків, що складає 1225747,39 грн за курсом НБУ станом на 06.04.2017; суми процентів 3807,26 швейцарських франків, що складає 103104,12 грн за курсом НБУ станом на 06.04.2017 (а.с.57). У повідомленні зазначено, що на позичальника відповідно до Кодексу № 2755 покладається обов`язок сплати податку на доходи фізичних осіб, відобразити у річній декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір.

Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів зміни умов кредитного договору щодо валюти зобов`язання, а відтак пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Кодексу № 2755 не може бути застосовано до спірних правовідносин. Кредитором було повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу шляхом прийняття рішення про анулювання кредитної заборгованості, тобто дотримано умови, з якими положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту164.2 статті 164 Кодексу № 2755 пов`язують обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909-VIII (набув чинності 01.01.2016), п.165.1 ст.165 Кодексу № 2755 доповнено підпунктом 165.1.59: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок, передбачений законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, на час звернення позивача до суду не прийнято.

У постанові Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 815/3071/18 зазначено: на підставі колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу №2755 регулюють правовідносини, що виникли у зв`язку з прощенням банками з 01.01.2015 боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, що не були погашені до 01.01.2014 та валюта зобов`язання за якими була змінена з іноземної на національну. Застосування вимог абзацу «д» пп. 164.2.17 ст. 164 Кодексу № 2755 можливе в разі перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці. За відсутності наведених умов прощена (анульована) сума основного боргу відповідно до договору про прощення частини боргу за кредитним договором є додатковим благом і належить до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Отримання платником доходу у вигляді додаткового блага є належною підставою для нарахування грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Верховний Суд в ухвалі 10.04.2020 у справі №200/6859/19-а (ЄДРСР 88707242) відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначив: предметом позову у цій справі є вимога про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, про донарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 гривень, кожне з оскаржуваних рішень не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Анульована (прощена) кредитором сума боргу є основною сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту), а тому суд дійшов висновку, що спірне ППР № 0005143305 є правильним, сума відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу № 2755 є додатковим благом платника податку (позивача) та належить включенню до річного оподатковуваного доходу за 2017 рік.

Надаючи оцінку доказам у справі і доводам учасників щодо ППР-№ 0005163305 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем 11011001 військовий збір у сумі 18386,21 грн та штрафними санкціями 4596,55 грн за порушення п.163.1.1. п.163.1 ст.163, пп.168.1.3. п.168.1 ст.168, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ відповідно п.123.1 ст.123 на підставі пп.54.3.2. п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Кодексу №2755, суд зазначає про таке.

Згідно з підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу № 2755, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу №2755. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Оскільки підтверджено обставини отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, то правильними є дії відповідача щодо правомірності визначення позивачеві грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обчисленого від суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (тіла кредиту) як похідної вимоги із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) .

Позивачем сума податкового зобов`язання самостійно не визначалась та не сплачувались ПДФО і військовий збір з підстав не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, тому суми були розраховані відповідачем у спірних ППР з визначенням грошових зобов`язань платника податку правомірно відповідно до норм Кодексу №2755.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що Головне управління ДПС у Черкаській області під час прийняття оскаржуваних ППР від 16.03.2020 № 0005143305 у сумі 220634,53 грн та штрафними санкціями 55158,63 грн, від 16.03.2020 №0005163305 у сумі 18386,21 грн та штрафними санкціями 4596,55 грн та від 16.03.2020 № 0005173305 у сумі 170 грн діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України у зв`язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

Враховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позову, а відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління ДПС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920].

Повне судове рішення складено 15.04.2021.

Суддя Л.В. Трофімова