Ухвала суду № 96336610, 14.04.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

м. Черкаси

14 квітня 2021 року Справа № 580/2046/21

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ЗУБР" до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним та скасування припису та постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ЗУБР" (далі - позивач) до Управління Держпраці у Черкаській області (далі - відповідач 2) в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Черкаській області про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЧК-45/451/АВ/П від 04.02.2021р;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЧК-45/451/АВ/ТД-ФС-11 від 02.03.2021р.

Крім того, 13.04.2021р. до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЧК-45/451/АВ/ТД-ФС-11 від 02.03.2021р. у виконавчому провадженні № 65105149, відкритому державним виконавцем Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Заявник, в обгрунтування заяви про забезпечення позову, зазначає, що на підставі оскаржуваної постанови, яка є виконавчим документом, органами державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження та можуть бути здійснені заходи примусового стягнення суми штрафу з позивача, до ухвалення судом рішення по суті даного спору. Позивач зазначає, що невжиття заходу забезпечення позову може призвести до негативних наслідків для позивача, оскільки, у випадку скасування оскаржуваної постанови позивачу буде дуже складно повернути як основну суму так і 10% витрат виконавчого провадження у вигляді виконавчого збору, чим буде заподіяно шкоду правам, свободам та інтересам останнього.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018р. у справі 826/9263/17, ці підстави є оціночними. Тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 151 КАС України, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008р. "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України", під час розгляду адміністративних справ, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник вказує, що існує небезпека заподіянню шкоди його правам та інтересам, в разі якщо, до вирішення поданого позивачем адміністративного позову щодо правомірності оскаржуваної постанови про накладення штрафу, відбудеться стягнення коштів за спірним виконавчим документом з позивача.

Так, як вказано Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року №640/497/19, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Позивач у поданій заяві просить зупинити стягнення на підставі оскаржуваної постанови у виконавчому провадженні №65105149. Разом з тим, суд зазначає, що дії щодо примусового стягнення вчиняються державним виконавцем за наслідками відкриття виконавчого провадження. Таким чином, зупинення стягнення у виконавчому провадженні №65105149 є фактично зупиненням дії постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2021р. у ВП №65105149.

Суд звертає увагу позивача, що заявлений захід забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови не пов`язаний із предметом поданого позивачем позову щодо скасування припису та постанови про накладення штрафу, оскільки за таких умов пов`язаність мала б місце у разі оскарження в межах даного позову постанови про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суд також звертає увагу, що інститут забезпечення позову покликаний захистити права та інтереси особи, в разі, зокрема, наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Натомість суд, дослідивши подані позивачем документи, додані до заяви, зазначає, що правова оцінка протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2021р. у ВП №65105149 року має досліджуватися судом в ході судового розгляду адміністративної справи щодо її оскарження.

Наявність ознак протиправності дій відповідача та його наслідків може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд не вбачає підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року №640/497/19, відповідно до якої, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В силу ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 150-154, 241, 242, 243, 256, 294 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ЗУБР" про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко