Рішення № 96336593, 14.04.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року справа № 580/255/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

25.01.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому просить:

- стягнути з Департаменту патрульної поліції середній заробіток за весь час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника починаючи з наступного дня після звільнення по день фактичного розрахунку - 30.12.2020 р. на користь ОСОБА_1 в сумі - 150 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що його звільнено зі служби в поліції - 08.01.2019р., однак доплата за службу в нічний час, індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2016р. по 30.10.2017р., частину невиплаченого посадового окладу з 01.03.2016р. по 30.06.2016р., належні позивачу, виплачені йому не у день звільнення зі служби, а на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2020р. у справі №580/2904/20 лише - 30.12.2020р. Позивач зазначає, що враховуючи зміст ст. 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, вважає, що період часу з 08.01.2019 року по 30.12.2020 року - є часом прострочення розрахунку при звільненні. Ненарахування та невиплата відповідачем зазначених компенсацій у день звільнення не відповідає вимогам трудового законодавства, в зв`язку з чим у відповідності до вимог КзПП та Постанови КМУ №100 просить стягнути з відповідача грошові кошти за весь час затримки виплати належних працівникові сум.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.02.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

04.03.2021р., в межах строку встановлено судом, до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник зазначив, що рішення суду у справі №580/2904/20 набрало законної сили - 31.10.2020р. та виконано відповідачем - 29.12.2020р. При цьому, вказано, що положення статті 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати, натомість з прийняттям судових рішень, якими присуджено на користь позивача певні суми коштів, статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Тобто, не має обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення КЗпП України передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плата, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно витягу з послужного списку особової справи, ОСОБА_1 у період з 01.03.2016 по 08.01.2019 проходив службу на посаді інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Черкасах та Черкаській області Департаменту патрульної поліції.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 02.01.2019р. №1 о/с позивач звільнений зі служби в поліції, з 08.01.2019р.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2020р. у справі №580/2904/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час у сумі 7294 грн. 53 коп., заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 30.10.2017 в сумі 2718 грн. 85 коп., та частину невиплаченого посадового окладу починаючи з 01.03.2016 по 30.06.2016 в сумі 280 грн.

Вказане рішення набрало законної сили - 31.10.2020р.

Згідно розрахункового листа за грудень 2020р., на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від від 30.09.2020р. у справі №580/2904/20, відповідачем нараховано позивачу 10 293,38 грн.

Відповідно до відомості №589 на виплату заробітної плати за грудень 2020 року, позивачу, на виконання рішення суду у справі №580/2904/20, проведено виплату коштів у сумі 10 138, 98 грн. Виплату здійснено - 29.12.2020р. що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача (наявна в матеріалах справи).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо несвоєчасної виплати позивачу належних йому коштів, у день звільнення зі служби, протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі №1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пунктами 1-3 Порядку №159 передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби в Національній поліції України.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції висловленій у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі №120/2005/19-а, від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19.

Отже, вищезазначеними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В свою чергу, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, що передбачені статтею 117 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої цією статтею.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено вище судом, позивача звільнено зі служби в поліції - 08.01.2019р.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2020р. у справі №580/2904/20 встановлено невиплату позивачу під час проходження ним служби, а також при звільненні: доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016р. по 30.10.2017р., та частину посадового окладу за період з 01.03.2016р. по 30.06.2016р. та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час у сумі 7294 грн. 53 коп., заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016р. по 30.10.2017р. в сумі 2718 грн. 85 коп., та частину невиплаченого посадового окладу починаючи з 01.03.2016р. по 30.06.2016р. в сумі 280 грн.

Виплату позивачу зазначених сум, на виконання рішення суду у справі №580/2904/20 здійснено відповідачем - 29.12.2020р.

Відповідач вказує, що положення ст. 117 КЗпП України, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, адже виплата позивачу доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016р. по 30.10.2017р., та частину посадового окладу за період з 01.03.2016р. по 30.06.2016р. було здійснено на виконання судового рішення.

Суд зазначає, що виплата вищевказаних доплати за службу в нічний час, індексації та частини посадового окладу саме на підставі судового рішення не змінює правової природи таких виплат, як коштів, що належали до виплати позивачу на день його звільнення зі служби. Право на отримання вказаних виплат у позивача виникло у зв`язку з проходженням ним служби в поліції, а судовим рішенням відповідне право було лише підтверджене.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17. За змістом вказаного судового рішення якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування, зазначене в ч. 1 ст. 117 КЗпП України. Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

На підставі вищевикладеного, судом вбачається, що період затримки розрахунку при звільненні позивача щодо виплати доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016р. по 30.10.2017р., та частини посадового окладу за період з 01.03.2016р. по 30.06.2016р. становить з 09.01.2019р. (наступний за днем звільнення день) до 28.12.2020р. (виплата у повному обсязі здійснена - 29.12.2020р.).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №240/222/20 встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Враховуючи, що відповідач, всупереч норм чинного законодавства, не здійснив з працівником повного розрахунку при звільненні, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З приводу позовної вимоги щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, у розмірі 150 000 грн. суд зазначає наступне.

При визначенні розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні підлягають положення Порядку №100.

Абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100).

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Департаменту патрульної поліції від 26.02.2021р. №365 про доходи ОСОБА_1 , розмір грошового забезпечення позивача за два останні календарні місяці перед звільненням (листопад-грудень 2018 року) становить 25313,71 грн.

Для обчислення середнього заробітку необхідно застосовувати показник 414,98 грн. в день (25313,71 грн./61 календарний день).

Як встановлено вище судом, період затримки розрахунку при звільненні позивача щодо виплати доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016р. по 30.10.2017р., та частини посадового окладу за період з 01.03.2016р. по 30.06.2016р. становить з 09.01.2019р. (наступний за днем звільнення день) до 28.12.2020р. (виплата у повному обсязі здійснена - 29.12.2020р.) та становить 720 календарних днів.

Тобто, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій складає 298 785, 60 грн. (414,98 грн. х 720 днів затримки).

Разом з тим, як встановлено вище судом, сума невиплачених коштів із доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016р. по 30.10.2017р., та частини посадового окладу за період з 01.03.2016р. по 30.06.2016р. та виплачена на виконання рішення суду у справі №580/2904/20 з урахуванням відповідних відрахувань становить - 10 138 грн. 98 коп.

При визначенні розміру стягнення середнього заробітку за час затримки, суд враховує правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц серед іншого зазначила, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд зазначає, що обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 середній заробіток за несвоєчасну виплату доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016р. по 30.10.2017р., та частини посадового окладу за період з 01.03.2016р. по 30.06.2016р. (298 785, 60 грн.) є істотно більшим, аніж присуджені судом виплати (10 138, 98 грн.), що в свою чергу не співмірно розміру простроченої заборгованості та майнових втрат позивача, у зв`язку із чим суд, з урахуванням справедливого і розумного балансу між інтересами позивача і відповідача, вважає за необхідне застосувати принципи пропорційності та співмірності та зменшити розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку у сумі 10 138, 98 грн., що відповідає сумі своєчасно невиплачених коштів.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог, з огляду на що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Згідно частин 1,3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов належить задовольнити частково, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 1500,00 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 21.01.2021р. №7, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення частини понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 101,40 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ - 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016р. по 30.10.2017р., та частини посадового окладу за період з 01.03.2016р. по 30.06.2016р. в сумі 10 138 (десять тисяч сто тридцять вісім) грн. 98 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ - 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 101 (сто одна) грн. 40 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко