Рішення № 96336128, 16.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 р. справа №520/2260/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФІДЛАЙФ" до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФІДЛАЙФ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16.10.2020 №000490434, №0005060434.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" виконуючи припис п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України повністю та у встановлені законодавством строки належним чином виконало всі свої податкові зобов`язання по поданим податковим деклараціям з ПДВ. При цьому, грошові кошти, які призначались на сплату поточних грошових зобов`язань за перевіряємий період, відповідач спрямував на погашення податкового боргу за минулий період. Наслідком таких дій контролюючого органу стало те, що затримка у сплаті суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у минулому періоді, перевищила встановлені терміни, у зв`язку з чим контролюючий орган на підставі п.126.1 ст.126 ПК України застосував до ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" штрафні санкції у розмірі 10 та 20 відсотків від суми погашеного податкового зобов`язання. На думку позивача, законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні п.9 ст.87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашений податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Отже, у випадку погашення відповідачем раніше існуючого податкового боргу товариства за рахунок своєчасно сплачених ним грошових зобов`язань за платежем «податок на додану вартість» є дією відповідача, а не товариства, а тому в діях ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" у випадку застосування п.87.9 статті 89 ПК України відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов`язань за платежем «податок на додану вартість» за відповідні періоди, що у свою чергу свідчить про неправомірність застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 126 ПК України за несвоєчасну сплату таких зобов`язань. З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Через канцелярію суду 09.03.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржувані рішення прийняті за наслідками камеральної перевірки, якою встановлено несвоєчасність сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Представник відповідача зазначив, що Податковий кодекс України не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов`язання в залежності від того, як платник податку її сплатив.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 залишено без задоволення клопотання представника відповідача про виклик сторін у судове засідання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 залишено без задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФІДЛАЙФ" про зупинення провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 замінено відповідача на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

14.09.2020 Головним управлінням ДПС у Харківській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та ст. 76 Податкового кодексу України (із змінам доповненнями) проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ФІДЛАЙФ» з питання термінів сплати податкових зобов`язань з податку додану вартість за листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 березень 2020 року, квітень 2020 року.

ТОВ «ТД «ФІДЛАЙФ» не погоджуючись з висновками ГУ ДПС в Харківській області, зазначеними у акті, керуючись ст. 86 ПКУ надало в адресу ДПС України заперечення до акту.

Відповідно до листа ДПС «Про розгляд заперечень» №34580/10/20-40-04-34-16 від 13.10.2020 висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

ТОВ «ТД «ФІДЛАЙФ» не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями звернулося зі Скаргою до ДПС України.

01.02.2021 ТОВ «ТД «ФІДЛАЙФ» отримало від Державної податкової служби України. Рішення про результати розгляду скарги від 27.01.2021 №2095/6/99-00-06-03-0106, яким залишено без змін спірні податкові повідомлення - рішення №000490434 від 16.10.2020 та №0005060434 від 16.10.2020, а скаргу ТОВ «ТД «ФІДЛАЙФ» - без задоволення.

ТОВ «ТД «ФІДЛАЙФ» вважає, що податкові повідомлення - рішення №000490434 від 16.10.2020 та №0005060434 від 16.10.2020, були прийняті без врахування усіх фактичних обставин справи, отже підлягають скасуванню.

Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральної перевірки, в свою чергу, безпосередньо встановлено статтею 76 вказаного Кодексу.

За приписами пунктів 76.1 та 76.2 вказаної статті, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

При цьому, 1 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема щодо контрольно-перевірочної роботи.

Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України доповнено другим абзацом, яким передбачено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що предметом камеральної перевірки, крім питань правильності формування податкових декларацій можуть бути й інші питання, зокрема, своєчасність сплати грошових зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі №820/2244/17.

Згідно положень пункту 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За приписами статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 вказаного Кодексу, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктами 49.1, 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що позивачем самостійно задекларовано податкове зобов`язання з податку на додану вартість згідно з податковими деклараціями з ПДВ за: листопад 2019 року від 19.11.2019 №9305757377; грудень 2019 року від 17.01.2020 №9331589475; січень 2020 від 19.02.2020 №9029048265; лютий 2020 від 19.03.2020 №9057360314; березень 2020 від 17.04.2020 №99083739969; квітень 2020 від 19 05.2020 №9110050452.

Відповідачем у акті перевірки встановлено затримку сплати грошового зобов`язання з ПДВ за вказані періоди.

Детальний розрахунок порушення строків сплати вказаних грошових зобов`язань з кількістю днів затримки наведений в акті перевірки (а.с.17-19).

Окрім цього, позивачем несвоєчасно здійснено розрахунок за податковим повідомленням - рішенням №00000201411 від 12.02.2019 року.

Судом встановлено, що вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року по справі №520/1769/19 адміністративний позов ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" до Головного управління ДФС у Харківській про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення був задоволений, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення форми «Р» №00000201411 від 12.02.2019 року. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року по справі №520/1769/19 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" про скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми «Р» №00000201411 від 12.02.2019.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Згідно з приписами абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Матеріали справи не містять доказів скасування вказаних судових рішень в касаційному порядку.

Таким чином, податкове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням №00000201411 від 12.02.2019 року набуло статус узгодженого саме 13.08.2019 року, однак сплата вказаного податкового зобов`язання відбувалась несвоєчасно та частинами, що було зафіксовано актом камеральної перевірки.

Судом встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" мало наявний податковий борг, що підтверджено даними з облікової картки позивача.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

За приписами пункту 87.9 цієї ж статті, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Встановивши фактичні обставини справи та аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про правомірність прийняття ГУ ДПС у Харківській області оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими нараховано штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань на підставі статті 126 ПК України, оскільки сплачувані позивачем суми грошових зобов`язань, визначені останнім самостійно в податкових деклараціях з ПДВ та узгоджені за наслідками судового оскарження, контролюючим органом правомірно у відповідності до пункту 87.9 статті 87 ПК України зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість згідно з черговістю його виникнення.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.03.2021 у справі №804/2073/17, від 19.03.2021 у справі №804/2577/17.

При цьому, в постанові від 20.05.2020 року у справі №2а-10115/12/1370 Верховний Суд зазначив, що за правилами абзацу першого пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно абзацом другим пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Аналіз положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України свідчить про те, що зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами чинного податкового законодавства України.

Відтак сплата Підприємством податкового зобов`язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий орган здійснював зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника податків, не може вважатися належною сплатою податкового зобов`язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Отже, у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, та у випадку несвоєчасного погашення якої, податковий орган нараховує штраф у розмірах, установлених статті 126 Податкового кодексу України у залежності від терміну затримки.

При цьому, санкція норми статті 126 Податкового кодексу України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов`язання безвідносно до підстав її виникнення. Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України стаття 126 цього Кодексу не містить.

Аналогічну позицію щодо застосування положень статті 87 та статті 126 Податкового кодексу України викладено в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 813/3722/17, від 22 квітня 2019 у справі №804/15898/15.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

При цьому суд наголошує, що позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування висновків акту перевірки. Під час розгляду справи судом встановлено, що висновки акту перевірки ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених контролюючим органом.

З огляду на те, що позивач не спростовує встановлених актом перевірки порушень, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття Головним управлінням ДПС у Харківській області податкових повідомлень-рішень від 16.10.2020 №000490434, №0005060434.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФІДЛАЙФ" (просп. Науки, буд. 27 А, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 40514620) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов