Рішення № 96336016, 16.04.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/779/21

16 квітня 2021 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправними дії Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018,

- зобов`язати Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з проведеною її компенсацією у зв`язку з порушенням термінів виплати, при обчисленні розміру індексації місяцем базовим, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення вважати листопад 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу в Тернопільському об`єднаному міському військовому комісаріаті в період з 03.11.2015 по 11.02.2016 та в Тернопільському обласному військовому комісаріаті (з 01.11.2020 - Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) в період з 12.02.2016 по 23.03.2020.

23.03.2020 виключений із списків особового складу на підставі наказу військового комісара Тернопільського ОВК від 23.03.2020 №56 у зв`язку із звільненням з Збройних Сил України.

22.02.2021 отримав довідку №11/2/1532 про виплачене щомісячне грошове забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.03.2020 та звернувся із заявою того ж дня з проханням нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Однак листом від 22.02.2021 №11/2/1533 відповідачем підтверджене право на зазначену виплату та відмовлено через відсутність відповідного фінансування, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

19.03.2021 до суду надійшов відзив на позов, у якому Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів і у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації військовослужбовцям ЗС України в січні - вересні 2017 року у Міністерства оборони України не було.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Тернопільському об`єднаному міському військовому комісаріаті в період з 03.11.2015 по 11.02.2016 та в Тернопільському обласному військовому комісаріаті (з 01.11.2020 - Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) в період з 12.02.2016 по 23.03.2020.

23.03.2020 виключений із списків особового складу на підставі наказу військового комісара Тернопільського ОВК від 23.03.2020 №56 у зв`язку із звільненням з Збройних Сил України.

На день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу із позивачем не проведено розрахунку по усім видам грошового забезпечення, а саме: не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Даний факт підтверджується довідкою №11/2/1532 від 22.02.2021 про щомісячне грошове забезпечення, яке виплачене старшому солдату к/с ОСОБА_1 за період його військової служби в Тернопільському ОВК з 01.01.2016 по 23.03.2020.

22.02.2021 позивач звернувся із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Листом від 22.02.2021 №11/2/1533 повідомлено, що для виплати індексації в січня 2016 - лютому 2018 фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було, тому фінансування Тернопільського обласного військового комісаріату на виплату індексації не здійснювалося та Тернопільським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки доплата зазначеної виплати здійснена не буде.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Також у цій справі встановлено, що Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України є правонаступником Тернопільського обласного військового комісаріату відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 02.09.2020 №Д-321/7дск з 31.10.2020, згідно з якою військові комісаріати Тернопільської області переформовано у територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Законом, який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України є Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII.

Згідно статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Тобто основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно із статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Як визначено статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), згідно з пунктом 4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Згідно матеріалів справи, а саме довідки Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №11/2/1533 від 22.02.2021 індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не виплачена. Дійсно на протязі зазначеного періоду повинна була проводитися індексація грошового забезпечення позивача, оскільки величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, який встановлений в розмірі 103%. При тому місяцем (базовим), який застосовується для обчислення індексації необхідно приймати - листопад 2015 року. Для виплати індексації в січні 2016 - лютому 2018 фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було, тому фінансування Тернопільського обласного військового комісаріату на виплату індексації не здійснювалося.

Індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо проведення індексації грошових доходів виключно за наявності на це коштів та у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, оскільки частина шоста статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", на яку посилається відповідач, не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 19.06.2019 за результатами розгляду справи №825/1987/17 (адміністративне провадження №К/9901/50622/18).

Оцінюючи підстави не нарахування та невиплати індексації позивачу суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа "Кечко проти України", №63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 від 07.08.2019 у справі №825/694/17 та від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відсутність бюджетних асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 жодним чином не вказує на відсутність у позивача права на отримання таких сум підвищення, а тому дії відповідача щодо ненарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є протиправними і порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач в силу статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи статті 139 КАС України, питання стягнення судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язати Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 квітня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 2, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 07704709).

Головуючий суддя Мартиць О.І.