Рішення № 96336013, 08.04.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 року Справа № 480/6429/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представника відповідача та третьої особи - Єрьоменко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6429/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 202144 від 14.09.2020 року за перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно без відповідного дозволу на підставі абз.15 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» на суму 17 000,00 грн., видану на ім`я ОСОБА_2 начальником Управління Укртрансбезпеки у Сумській області.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова є неправомірною, оскільки транспортний засіб перевозив сипучий вантаж, який є рухомим під час маршруту транспортних засобів - його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що у свою чергу не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування (в якій би був передбачений реальний відсоток похибки навантаження на вісі для сипучих вантажів), з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень. Також позивач зазначає, що після зважування та складання відповідного акту автомобіль продовжив свій рух за маршрутом, працівники Укртрансбезпеки не заборонили його подальший рух всупереч вимогам чинного законодавства, що ставить під сумнів наявність факту порушення, щодо якого винесено постанову від 14.09.2020 року. Відповідачем в жодному документі не зазначено про наявність відповідного сертифікату про метрологічну атестацію (повірку) вимірювального і зважувального обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю, за допомогою якого проводився контроль автомобіля позивача, що дає змогу поставити під сумнів достовірність даних зважування, що суперечить п.12, п.13 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567. Крім того, на момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки.

29.09.2020р. позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 23.10.2020р. розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

18.11.2020р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.40-49), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що під час перевезення вантажу ФОП ОСОБА_2 допустив порушення ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» внаслідок перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Пунктами 8.15, 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, передбачено обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху. Зміщення вантажу, та як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних умов для зважування транспортних засобів, які виконують перевезення подільного вантажу. Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, проводилось зважування за допомогою ваг, які мають періодичну повірку та відповідають вимогам законодавства, в тому числі Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність, що підтверджується копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. У формах Довідки, Акта та Розрахунку відсутня графа (місце) для заповнення даних про ваги, за допомогою яких здійснюється зважування. В законодавстві відсутні будь-які норми, які зобов`язують посадових осіб під час здійснення заходів державного контролю вносити дані про ваги в будь-які документи (акти, довідки, розрахунки), які складаються посадовими особами, а також надавати будь-які документи щодо відповідності ваг вимогам законодавств. Посадові особи відповідача не наділені повноваженням щодо вирішення питання про подальший рух транспортного засобу, який рухався з перевищенням вагових обмежень. Відсутність методики, затвердженої Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу. Отже, винесена відповідачем постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та скасуванню не підлягає.

Ухвалою від 24.11.2020р. у задоволенні клопотання представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Протокольною ухвалою суду за клопотанням представника відповідача замінено третю особу у справі - Управління Укртрансбезпеки у Сумській області на Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки внаслідок проведеної реорганізації відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року №196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» та наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 09 вересня 2020 року №340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки».

Позивач та його представник, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи (а.с.105-106), в судове засідання не з`явилися.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за результатами рейдової перевірки посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт та складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.07.2020 № 240098 (а.с.50-51,60).

Зокрема, під час перевірки виявлено порушення перевезення вантажу згідно з ТТН 987929 (ячмінь) з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР вагових норм, на одиночну вісь склала 12210 кг. при допустимому 11 000 кг., у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», ч. 1 абз.15, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (а.с.54-56).

Управління Укртрансбезпеки у Сумській області запросило позивача прибути 14.09.2020 на 10:00 год на розгляд справи. Лист-повідомлення (від 11.08.2020 № 59652/35/24-20) про розгляд справи направлено поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, який отримано 26.08.2020 (а.с.61-62).

14.09.2020 ФОП ОСОБА_2 або його уповноважена особа не з`явилась на розгляд справи, тому відповідно до вимог пункту 27 Порядку № 1567 розгляд справи відбувся без участі його представника.

За результатами розгляду справи начальником Управління Укртрансбезпеки у Сумській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №202144 (далі - Постанова) (а.с.10).

Копію вказаної постанови направлено листом від 15.09.2020 № 70532/35/24-20 на адресу позивача, поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано ФОП ОСОБА_2 18.09.2020.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі по тексту - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1 п. 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення № 103).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2344-ІІІ) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 49 Закону № 2344-ІІІ визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі по тексту - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п. 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (п. 3 Правил № 30).

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту - Правила дорожнього руху, в редакції, що діяла на момент складення акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.07.2020 № 240098), визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства слідує, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі по тексту - Порядок № 879).

Відповідно до п.п. 1, 5 п. 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (п. 15 Порядку № 879).

Згідно з пункту 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Також за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (п. 20 Порядку № 879).

Відповідно до п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі по тексту - Порядок № 1567), державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п. 16 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 21 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем було здійснено перевезення, при якому перевищення встановлених п.22.5 ПДР вагових норм на одиночну вісь склало 12210 кг. при допустимому 11 000 кг., перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм - понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Відповідно до п.п. 26-27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

При цьому, суд зазначає, що чинним законодавством та жодними вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому разі сипучих) вантажів.

Так, з системного аналізу пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, встановлено, що існує обмеження на перевезення вантажу, маса якого і розподіл навантаження на осі перевищує величину, визначену технічною характеристикою автомобіля, а також існує заборона на рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т у разі перевезення вантажів автомобільними дорогами. Таким чином, перевізник повинен дотримуватись і технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісь більше 11 т.

Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до пункту 8.15 Правил № 363 вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з пунктом 12.5 Правил № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, вказаними нормами передбачено обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху. Зміщення вантажу, та як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних умов для зважування транспортних засобів, які виконують перевезення подільних вантажів.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного суду від 19 квітня 2018 року у справі № 814/1461/16.

Тому посилання позивача на перевезення ним сипучого вантажу, який є рухомим під час маршруту транспортних засобів - його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що у свою чергу не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування (в якій би був передбачений реальний відсоток похибки навантаження на вісі для сипучих вантажів), з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень, суд вважає такими, що не можуть бути покладені в основу судового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо посилання позивача на відсутність затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики виконання вимірювань по осьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, суд зазначає наступне.

Так, суд не приймає до уваги зазначенні вище посилання, оскільки дійсно, на час виникнення спірних правовідносин методика, про яку йдеться мова у підпункті 2 пункту 2 Порядку № 879, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології затверджена не була.

Однак, відсутність такої методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі № 819/1381/16.

Крім того, за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ, статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач. Отже, відповідачем правомірно складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та, в подальшому, винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штраф.

Даний висновок кореспондується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною ним у постанові від 09.08.2019 у справі № 817/1051/16 та у постанові від 02.08.2018 по справі № 820/1420/17.

Тож, такі доводи позивача не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

З приводу посилань позивача на те, що відповідачем в жодному документі не зазначено про наявність відповідного сертифікату про метрологічну атестацію (повірку) вимірювального і зважувального обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю, за допомогою якого проводився контроль автомобіля позивача, що дає змогу поставити під сумнів достовірність даних зважування, що суперечить п.12, п.13 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, суд вважає необхідним відмітити, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, проводилось зважування за допомогою ваг, які мають періодичну повірку та відповідають вимогам законодавства, в тому числі Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність, що підтверджується копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с.52).

Щодо тверджень позивача про відсутність відомостей щодо зважувального обладнання у складених документах суд зазначає, що складені посадовими особами відповідача документи, зокрема, Довідка про результати здійснення габаритно- вагового контролю, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування є документами, за допомогою яких зафіксовано факт виявленого порушення та нарахованої плати. У формах Довідки, Акта та Розрахунку відсутня графа (місце) для заповнення даних про ваги, за допомогою яких здійснюється зважування.

При цьому, у законодавстві відсутні будь-які норми, які зобов`язують посадових осіб під час здійснення заходів державного контролю вносити дані про ваги в будь-які документи (акти, довідки, розрахунки), які ними складаються, а також надавати будь-які документи щодо відповідності ваг вимогам законодавства.

Крім того, суд не погоджується із посиланнями ФОП ОСОБА_2 на те, що продовження автомобілем свого руху за маршрутом після зважування та складання відповідного акту всупереч вимогам чинного законодавства ставить під сумнів наявність факту порушення, щодо якого винесено постанову від 14.09.2020 року, оскільки ані Кодекс України про адміністративні правопорушення, ані Порядок № 879, ані інші будь-які нормативно правові акти не уповноважують посадових осіб Укртрансбезпеки та її територіальних органів здійснювати тимчасове затримання транспортного засобу.

Отже, посадові особи відповідача не наділені повноваженням щодо вирішення питання про подальший рух транспортного засобу, який рухався з перевищенням вагових обмежень.

Таким чином, враховуючи підтвердження факту перевищення транспортним засобом габаритно-вагових норм за відсутності відповідного дозволу або документу про внесення плати за проїзд транспортним засобом з перевищенням вагових обмежень, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно було винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №202144 від 14.09.2020р.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, у названій категорії адміністративних справ тягар доказування правомірності прийнятого рішення та, відповідно, обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову, законодавцем покладається на суб`єкта владних повноважень, який виступає відповідачем у справі.

З огляду на вказане, при ухваленні рішення в даній справі суд враховує доводи та аргументи відповідача, які підтвердженні належними та допустимими доказами.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 квітня 2021 року

Суддя О.О. Осіпова