Рішення № 96335727, 16.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2297/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000063/2 від 10.12.2020 року, визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення консультації, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 16 лютого 2021 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» (надалі - позивач або ТОВ «БАРБАТЕКСТІЛЬ») до Одеської митниці Держмитслужби (надалі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000063/2 від 10.12.2020 року;

- визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби, яка полягала у не проведенні в письмовому вигляді консультації між товариством з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» та Одеською митницею Держмитслужби відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000063/2 від 10.12.2020 року;

- стягнути з Одеської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею Держмитслужби, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею Держмитслужби у оскаржуваних рішеннях не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Відзив на позовну заяву обґрунтовано наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та, загалом зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці Держмитслужби містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митному органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000063/2 від 10.12.2020 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ».

Процесуальні дії

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

Вищевказаною ухвалою також витребувано з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) належним чином засвідчені копії митних декларацій, які були використані Одеською митницею Держмитслужби як джерело інформації для коригування митної вартості товару при прийнятті Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000063/2 від 10 грудня 2020 року, а саме:

- №UА500050/2020/212468 від 07 листопада 2020 року;

- №UА500050/2020/214022 від 09 грудня 2020 року;

- №UA100300/2020/413536 від 15 липня 2020 року.

16 березня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №12897/21). Витребувані судом документи відповідачем надано не було.

18 березня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. №ЕП/7138/21).

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та позиція відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» (код ЄДРПОУ 40314889) є юридичною особою, основними видами діяльності якої є: 46.41 оптова торгівля текстильними товарами (основний); 13.92 виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; 13.99 виробництво інших текстильних виробів, н. в. і. у.; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.51 роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.78 роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.91 роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 14.12 виробництво робочого одягу.

03.06.2020 року між компанією Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd, як продавцем, та ТОВ «БАРБАТЕКСТІЛЬ», як покупцем, укладено Контракт №KPI/786/0306/2020, за умовами якого Продавець продає, а покупець купує тканину текстильну, власного виробництва (далі - Контракт) (а.с.11-12).

Відповідно до п.2.1. Контракту, ціна на товар визначається на умовах CIF-Одеса Україна.

Оплата вартості товару проводиться банківським переказом на рахунок Продавця протягом 90 днів з моменту надходження товару від продавця покупцю.

05.08.2020 року між компанією Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd, як продавцем, та ТОВ «БАРБАТЕКСТІЛЬ», як покупцем, укладено додаткову угоду №1 до Контракту №KPI/786/0306/2020 від 03.06.2020 року (а.с.13).

Відповідно до п.1 Додаткової угоди №1, змінено умови оплати та прийнято пункт 2 в наступній редакції, зокрема: «Ціна товару повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку. Ціна товару визначається на умовах CIF - порт Одеса, Україна. Загальна сума Контракту складає суму вартості усіх інвойсів поставки в рамках цього Контракту…».

На виконання умов зазначеного Контракту підприємство-нерезидент відправник Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd поставило позивачу партію товару:

1) тканина пофарбована, текстильна, полотняного переплетення, просочення, дублювання і покриття пластмаси, які спостерігаються неозброєним поглядом, відсутні, виготовлена з синтетичних штапельних поліефірних волокон 50,5-81% та волокон бавовни 49,5-19%, загальною шириною 220±5 см, поверхневою щільністю 115±10 г/м2, арт. GOLD LUX, в кількості 34 548 погонних метрів за ціною 0,9519836 доларів США за 1 (один) погонний метр, код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі - «УКТ ЗЕД») 5513210000, загальною митною вартістю 32 889,13 доларів США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) тканина вибивна, текстильна, полотняного переплетення, з надрукованим малюнком, просочення, дублювання і покриття пластмаси, які спостерігаються неозброєним поглядом, відсутні, виготовлена з синтетичних штапельних поліефірних волокон 50,5-81% та волокон бавовни 49,5-19%, загальною шириною 220±5 см, поверхневою щільністю 117±10 г/м2, арт. GOLD LUX, в кількості 63 293 погонні метри за ціною 0,98 доларів США за 1 (один) погонний метр, код товару згідно з УКТ ЗЕД 5513410000, загальною митною вартістю 62 027,14 доларів США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

3) тканина вибілена, текстильна, полотняного переплетення, просочення, дублювання і покриття пластмаси, які спостерігаються неозброєним поглядом, відсутні, виготовлена з синтетичних штапельних поліефірних волокон 50,5-81% та волокон бавовни 49,5-19%, загальною шириною 220±5 см, поверхневою щільністю 115± 10 г/м2, арт. GOLD LUX, в кількості 10 087 погонних метрів за ціною 0,86 доларів США за 1 (один) погонний метр, код товару згідно з УКТ ЗЕД 5513119000, загальною митною вартістю 8 674,82 долари США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

4) комплект рекламних зразків текстильних тканин, складаються з наборів різноманітних текстильних полотен з обробленими краями, зшиті між собою, в кількості 88 шт. за ціною 0,622955 доларів США за 1 (одну) штуку, код товару згідно з УКТ ЗЕД 6307909800, загальною митною вартістю 54,82 долари США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом, товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕЛАКСІ КЛЮС» до Одеської митниці Держмитслужби була подана митна декларація №UА500050/2020/213883, в якій митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору (а.с.15-16).

Судом встановлено, що декларантом до митного оформлення були подані наступні документи: Контракт №KPI/786/0306/2020 від 03.06.2020 року; додаткову угоду №1; інвойс (а.с.14); поліс морського страхування №04/М/С200/0469019/1020/01 від 20 жовтня 2020 року (а.с.18); коносамент №HLCUKHI201033872 від 30 жовтня 2020 року (а.с.17); експортну митну декларацію №НМВ-2020-0000140240 від 19 жовтня 2020 року (а.с.19); сертифікати якості б/н від 19 жовтня 2020 року (а.с.20-23).

10 грудня 2020 року відповідач надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за Митною декларацією №UА500050/2020/213883 (а.с.24).

Листом за №1012/20-01 від 10 грудня 2020 року, позивач повідомив відповідача про відсутність додаткових документів (а.с.25-26).

За результатами перевірки митної декларації №UА500050/2020/213883 Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000063/2 від 10.12.2020 року (а.с.27-28) та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2020/00282 від 10.12.2020 року (а.с.29).

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000063/2 від 10.12.2020 року відповідачем зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; згідно інвойсу 19.10.2020 року №КРІ/786/9685/2020 та інших документах поданих до митного оформлення відсутні відомості щодо суми даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар;

2) не надано сертифікат походження товару наявність якого передбачена згідно п.5 зовнішньоекономічного договору від 03.06.2020 року №КРІ/786/0306/2020;

3) в наданому до митного оформлення сертифікату якості від 19.10.2020 року № б/н опис товару не відповідає заявленому в ЕМД;

5) підписи та печатки в інвойсі від 19.10.2020 року №КРІ/786/9685/2020 та зовнішньоекономічному договорі від 03.06.2020 року №КРІ/786/0306/2020 візуально відрізняються;

6) в поданій декларації країни відправлення відсутній номер самої декларації що унеможливлює її ідентифікувати.

Позивач, вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000063/2 від 10.12.2020 року є необґрунтованим, таким, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 року (надалі по тексту МК України) в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, містять невідповідності чи є такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20.03.2018 року по справі №815/4132/17, яким колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Товариство надало усі, передбачені Митним кодексом України, документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Натомість всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування другорядного методу, а саме - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

У пункті першому обставин прийняття Одеською митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000063/2 від 10.12.2020 року відповідачем зазначено, що згідно інвойсу 19.10.2020 року №КРІ/786/9685/2020 та інших документів поданих до митного оформлення відсутні відомості щодо суми даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Контракту та Інвойса, виставленого Продавцем, поставка Товару відбувається на умовах СІF м. Одеса, Україна (відповідно до Incoterms 2010), які передбачають, зокрема в статті А.9 Розділу СІF наступне:

«...Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна СІF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення...».

«...Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або, у відповідному випадку, внутрішнім водним) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу...».

«...Продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування...».

Відповідно до підпункту в) пункту 1 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: зокрема, витрати, понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Частина десята статті 58 МК України визначає умови, за яких до митної вартості товару необхідно додавати витрати, понесені покупцем на упаковку товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товару.

Таким чином, вартість упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, на умовах поставки СІF м. Одеса, Україна була понесена Продавцем, а не позивачем, оскільки саме на Продавця покладений обов`язок щодо забезпечення пакування Товару.

У пункті другому та третьому обставин прийняття Одеською митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000063/2 від 10.12.2020 року відповідачем зазначено, що позивачем не надано сертифікат походження товару наявність якого передбачена згідно п.5 зовнішньоекономічного договору від 03.06.2020 року №КРІ/786/0306/2020, а також в наданому до митного оформлення сертифікаті якості від 19.10.2020 року № б/н опис товару не відповідає заявленому в ЕМД.

Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Суд зазначає, що Продавець, як виробник Товару, з метою підтвердження країни походження Товару зробив відповідну заяву в Інвойсі, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження Товару.

При цьому, позивач, керуючись положеннями частини сьомої та восьмої статті 55 МК України та не погоджуючись із Рішенням, надав відповідачу Лист, разом із яким надав фотокопію Сертифіката походження, у якому є посилання на Коносамент №HLCUKHI201033872 та який підтверджує країну походження Товару (Ісламську Республіку Пакистан).

Водночас, законодавець у статті 53 МК України навів вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, серед яких відсутній сертифікат про походження товару, так як такий документ носить виключно інформаційний характер, не впливає та не може вплинути на рівень митної вартості Товару, що, у свою чергу, вказує на безпідставність прийнятого відповідачем Рішення.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем разом із Митною декларацією №UА500050/2020/213883 надавались сертифікати якості, які безпідставно не були враховані відповідачем (а.с.20-23).

У пункті п`ятому обставин прийняття Одеською митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000063/2 від 10.12.2020 року відповідачем зазначено, що підписи та печатки в інвойсі від 19.10.2020 року №КРІ/786/9685/2020 та зовнішньоекономічному договорі від 03.06.2020 року №КРІ/786/0306/2020 візуально відрізняються.

З даного приводу судом встановлено, що позивач надав відповідачу Лист Продавця б/н від 03 лютого 2021 року, в якому міститься пояснення чому Контракт був підписаний директором Продавця, а Інвойс менеджером із питань експорту (а.с.35).

Крім того, позивач звернув увагу відповідача, що на обох документах (Контракті та Інвойсі) печатка Продавця є однаковою, що вказує на безпідставність Рішення зі сторони відповідача.

Що стосується твердження відповідача, зазначеного у пункті шостому оскаржуваного рішення, про відсутність номеру в Експортній декларації, то суд зазначає, що в графі 18 Експортної декларації зазначений її номер (НМВ-2020-0000140240), на що позивач додатково звертав увагу відповідача у своєму Листі (а.с.25-26).

При цьому, відповідач не врахував те, що в графі 23 Експортної декларації міститься посилання на Інвойс, а в графах 18, 28 та 29 чітко вказані вартість Товару та умови його поставки (103 645,91 доларів США на умовах СІF м. Одеса, Україна), що повністю узгоджується з рівнем митної вартості Товару, визначеним позивачем у Митній декларації №UА500050/2020/213883.

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у складових митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

В свою чергу, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

Крім того, суд критично оціню посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на копії митних декларацій №UА500050/2020/212468 від 07 листопада 2020 року, №UА500050/2020/214022 від 09 грудня 2020 року та №UA100300/2020/413536 від 15 липня 2020 року, які були використані Одеською митницею Держмитслужби як джерело інформації для коригування митної вартості товару при прийнятті Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000063/2 від 10 грудня 2020 року, оскільки вказані митні декларації, на вимогу суду, відповідачем надано не було.

За викладених обставин, суд вважає, що вимога позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби, яка полягала у не проведенні в письмовому вигляді консультації між товариством з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» та Одеською митницею Держмитслужби відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000063/2 від 10.12.2020 року суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи у пункті третьому прохальної частини ласта ТОВ «БАРБАТЕКСТІЛЬ» №1012/20-01 від 10 грудня 2020 року, позивач просив у випадку неможливості, на думку Одеської митниці Держмитслужби, визнання митної вартості товару за першим методом провести в письмовому вигляді консультацію між ТОВ «БАРБАТЕКСТІЛЬ» та Одеською митницею Держмитслужби перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару (а.с.25-26).

Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому, згідно з частинами п`ятою та шостою статті 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У той же час, відповідач, незважаючи на вимогу позивача про проведення письмової консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості Товару, таку консультацію перед винесенням оскаржуваного Рішення не провів.

За таких обставин суд розцінює бездіяльність відповідача (щодо не проведення письмової консультації з метою вибору методу визначення митної вартості Товару) як протиправну та таку, що порушила права позивача як декларанта в розумінні статей 55, 57 МК України.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000063/2 від 10.12.2020 року, визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення консультації є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» у загальній сумі 7 300,36 грн., що сплачені згідно платіжного доручення №306 від 12.02.2021 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000063/2 від 10.12.2020 року, визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення консультації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000063/2 від 10.12.2020 року.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби, яка полягала у не проведенні в письмовому вигляді консультації між товариством з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» та Одеською митницею Держмитслужби відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000063/2 від 10.12.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» (код ЄДРПОУ 40314889) суму сплаченого судового збору в розмірі 7 300 грн. 36 коп. (сім тисяч триста гривень тридцять шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» (вул. Французький бульвар, 66/1, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 40314889).

Відповідач: Одеська митниця Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459).

Суддя С.О. Cтефанов