Рішення № 96335617, 13.04.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2686/14-ц

Провадження № 2/727/459/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючої судді Чебан В.М.

при секретарі Гладкій Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №CVXRRХ37930144 від 28.08.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення до 27.08.2008 року.

Вказують, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як вказує позивач, у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Позивач посилається на те, що у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 станом на 25.03.2014 року існує заборгованість - 27685,74 грн., яка складається з наступного: 1433,60 грн. - заборгованість за кредитом; 7018,42 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 377,10 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 18856,62 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Як зазначено в позовній заяві, від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 3265,40 грн., яка була стягнута з відповідача судовим наказом Шевченківського районного суду м.Чернівці від 31.10.2008 року, різниця становить - 24420,34 грн.

А також штрафи відповідно до пункту 5.3 умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1221,02 грн. - штраф (процентна складова).

На основі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 26141,36 грн. за кредитним договором №CVXRRХ37930144 від 28.08.2007 року. Крім того, просять стягнути з відповідача судовий збір.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 20 травня 2014 року позовні вимоги позивача Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - були задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 26141,36 (двадцять шість тисяч сто сорок одну) гривню (тридцять шість) копійок за кредитним договором №CVXRRX37930144 від 28.08.2007 року, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»; стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 261,41 грн. на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (а.с.44-45).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18.12.2020 року було задоволено заяву відповідача про перегляд заочного рішення, заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20 травня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - було скасовано, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак згідно спрямованої до суду заяви вимоги позову підтримують в повному обсязі, просять суд стягнути з відповідача всю суму заявлених позовних вимог за кредитним договором та судовий збір.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, однак представник відповідача спрямувала до суду заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та його представника, позовні вимоги не визнає. Згідно спрямованого відзиву на позовну заяву вказує на те, що доданий до позовної заяви Витяг з Умов надання споживчого кредиту не містить підпису позичальника та будь-яких позначок, які б вказували на те, що відповідач ознайомлений саме з цими умовами. Крім цього, просить суд врахувати висновки Верховного Суду у постанові №342/180/17 від 03.07.2019 року. Просить суд відмовити в задоволенні позову. Крім цього, представник відповідача спрямувала до суду заяву про застосування строків позовної давності до вимог АТ КБ «Приватбанк», згідно якої просить суд врахувати ту обставину, що заявою позичальника №CVXRRХ37930144 від 28.08.2007 року було визначено строк кредиту до 27.08.2008 року включно, а позивач звернувся з даним позовом до суду лише 31.03.2014 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №CVXRRХ37930144 від 28.08.2007 року ОСОБА_1 28.08.2007 року отримав кредит у розмірі 1710 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення до 27.08.2008 року, що підтверджується рахунком-фактурою від 28.08.2007 року та платіжним дорученням від 29.08.2007 року (а.с.26-27).

В ст.599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

В порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 станом на 25.03.2014 року існує заборгованість - 27685,74 грн., яка складається з наступного: 1433,60 грн. - заборгованість за кредитом; 7018,42 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 377,10 грн. заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 18856,62 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 5.3 умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1221,02 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.6).

При цьому, як встановлено судом, Шевченківським районним судом м. Чернівці 31 жовтня 2008 року був винесений судовий наказ яким з відповідача вже було стягнуто на користь позивача заборгованість за кредитним договором №CVXRRХ37930144 в сумі 3265,40 грн. (а.с.5), а отже дану суму потрібно відняти від всієї заборгованості.

Разом з тим, як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року №342/180/17-ц, - «…якщо матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування, то за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.».

З огляду на вказане, враховуючи позицію відповідача по справі, який не визнає розмір заборгованості за кредитом та просить суд застосувати загальний трирічний строк позовної давності до вимог позивача, а також враховуючи відсутність у підписаній відповідачем анкеті-заяві будь-яких домовленостей між сторонами з приводу збільшення строку позовної давності, суд вважає за необхідне застосувати до вимог позивача загальний трирічний строк позовної давності.

Відповідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно положень статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В частині 3 статті 267 ЦК України вказано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положення ч.4 статті 267 ЦК України передбачають, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник позивача не надав суду належних та допустимих доказів того, що вони не пропустили строк позовної давності.

При цьому судом встановлено, що заява відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог позивача з проханням повністю відмовити ПАТ «Укрсоцбанк» у позові у зв`язку зі спливом позовної давності заявлена відповідачем до винесення рішення і у відповідності до вимог цивільного та цивільно-процесуального законів України.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» зазначено, що при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв`язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. У зв`язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред`явлення окремих вимог у зв`язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно вимог ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Окрім цього, частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що банком з позичальником було узгоджено будь-які інші строки позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, інфляційних витрат.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судом встановлено, що 02.04.2014 року представник АТ «Приватбанк» звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з вищевказаним позовом.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Шевченківським районним судом м. Чернівці 31 жовтня 2008 року вже був винесений судовий наказ яким з відповідача вже було стягнуто на користь позивача заборгованість за кредитним договором №CVXRRХ37930144 в сумі 3265,40 грн. (а.с.5).

Також, згідно розрахунку заборгованості, остання операція по рахунку позичальника була здійснена останнім 12.11.2007 року, а строк погашення кредиту настав 28.08.2008 року.

Таким чином, судом встановлено, що строк позовної давності для вимог до відповідача ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк» на момент подання позову до суду минув. Останній строк подання позову для позивача був 28 серпня 2011 року.

Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача АТ КБ «Приватбанк» до відповідача ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №CVXRRХ37930144 від 28.08.2007 року - не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення заборгованості є необґрунтованими, а тому до задоволення не підлягають.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, враховуючи відмову в задоволенні позову в повному об`ємі, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 263, 265, 268, 273, 282, 284, 289, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 22 квітня 2021 року.

СУДДЯ: