Рішення № 96335047, 15.04.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/678/21

Провадження 2/206/536/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Ільїній І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтувавши останній тим, що їй на праві власності належить однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. 19 січня 2018 року позивач зареєструвала в квартирі ОСОБА_2 , яка не є родичкою позивачу. В квартирі позивача відповідач не проживає, натомість весь час фактично мешкала з сином та онуком позивача у приватному будинку доньки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . З червня 2020 року відповідач мешкає в Дніпропетровській області, Васильківському районі, смт. Письменне, позивач з відповідачем не спілкуються, а на усі спроби домовитися з відповідачем про добровільне зняття з реєстрації місця проживання у квартирі позивача не відповідає. Відповідач не бере участі у витратах на утримання квартири, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 зареєстрована у квартирі, позивач не має змоги оформити житлову субсидію, а оскільки добровільно зніматися з реєстрації місця проживання відповідач не бажає, тому вона просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 02 березня 2021 року відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, залучено в якості третьої особи Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, проте 24 березня 2021 року звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, в якій також вказала, що підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав визначених ст. 405 ЦК України та на підставі припинення сервітуту, а проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явилась, причини своєї неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, тому суд відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів ухвалює заочне рішення.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, однак 22 березня 2021 року до суду надійшла заява директора департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Пономарьова А.С. про здійснення розгляду справи без участі представника Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в якій також просив прийняти рішення згідно з матеріалів справи та відповідно до чинного законодавства (а. с. 28-29).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з витягом з Державного реєстру правочинів № 11977129 від 16 жовтня 2012 року, на підставі договору купівлі-продажу, номер правочину 5255871, ОСОБА_4 відчужила квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на користь набувача ОСОБА_1 (а. с. 10).

За відомостями про державну реєстрацію прав Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі продажу ВТА № 395444, реєстр номер 4581, від 16 жовтня 2012 року, на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12).

За інформацією з реєстру прав власності на нерухоме майно від 29 січня 2021 року, квартира, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,1 квадратних метри, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу ВТА № 395444, реєстр № 4581, від 16 жовтня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. (а. с. 15).

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 000605 виданої адміністратором Центру надання адміністративних послуг м. Дніпро ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , зареєстрована 19 січня 2018 року, родинні стосунки якої не встановлені, ОСОБА_6 , зареєстрований 19 січня 2018 року, правнук, ОСОБА_1 , зареєстрована 11 червня 2013 року, власник, ОСОБА_3 , зареєстрована 13 травня 2014 року, донька, ОСОБА_7 , зареєстрований 11 червня 2013 року, онук (а. с. 17).

Так, у ході судового розгляду було встановлено, що позивач є одноособовим власником квартири, яку було придбано нею 16 жовтня 2012 року, в той час, як відповідача зареєстровано у квартирі 19 січня 2018 року, не як члена сім`ї.

З моменту реєстрації відповідача у вказаній квартирі, остання фактично ніколи не мешкала в ній.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації проживання в Україні здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають права власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ст. 41 Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд.

Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В той же час, аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідач зареєстрований у спірній квартирі не в якості члена сім`ї власника квартири і набула право користування чужим майно, яке по своїй суті є сервітутом.

Відповідно до ч. 2 ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

З огляду на те, що позивач є власником спірної квартири, відповідач не є членом сім`ї позивача, фактично у спірній квартирі не мешкала, спільним побутом відповідач із позивачем не пов`язана, тому її право користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч. 2 ст. 406 ЦК України.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом, зокрема відображену у правовій позиції постанови ВП ВС від 14 серпня 2019 року по справі №720/101/18, де суд виклав позицію за якої: «відповідач спільним побутом із позивачем не пов`язана, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч. 2 ст. 406 ЦК України».

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Що стосується питання розподілу судових витрат, то відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати понесені позивачем зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, ЄДРПОУ - 40392181), про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) витрати понесені по сплаті судового збору у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук