Ухвала суду № 96334851, 12.04.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2232/21

№ провадження 1-кс/208/810/21

УХВАЛА

Іменем України

12 квітня 2021 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Ізотов В.М., за участю секретаря судового засідання Федик Н.В., прокурора Матісової О.В., слідчого Митякинського М.О., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Митякинського М.О., погоджене з прокурором Матісовою О.В., про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України в межах кримінального провадження № 12020040460000491 від 28.12.2020 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, -

в с т а н о в и в:

Слідчий звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_1 .

Слідчий у своєму клопотанні посилається на те, що ОСОБА_1 може переховуватись від органу досудового розслідування та / або суду, вчините інше кримінальне правопорушення майнової спрямованості, так як підозрюваний вже не вперше вчинив кримінальне правопорушення майнової спрямованості, при цьому не маючи постійного місця роботи та заробітку.

В судовому засіданні слідчий підтримав своє клопотання, посилався на обставини зазначені в клопотанні, наполягав на обранні щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор підтримала клопотання слідчого та просила його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні, наполягала на обранні щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що підозра необгрунтована, та не має наміру переховуватись від органів слідства та суду, просив застосувати відносно нього більш м?який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя, вислухавши слідчого, прокурора, підозрюваного,вивчивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

В силу ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

В провадженні СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12020040460000491 від 28.12.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України КК України. В межах даного провадження, 21.02.2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. 09.04.2020р. ОСОБА_2 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.02.2021 підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.04.2021.

12.04.2020 року постановою керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців (до 21.05.2021 року).

Як вбачається з досліджених матеріалів клопотання та кримінального провадження, обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185; ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3 ; свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; протоколами пред`явлення свідкам особи ОСОБА_1 для впізнання; речовими доказами.

Фактичні дані щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування не вирішуються слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, слідчий суддя, виходячи з покладених на нього повноважень та обов`язків, зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження відносно нього запобіжного заходу, що узгоджується з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання слідчого, доходить до висновку про наявність достатньої кількості доказів для обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя вважає реальними, доведеними, та такими, що не перестали існувати, ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний не має сталих соціальних зв`язків (постійного місця роботи, дружини та дітей, інших осіб на утриманні), окрім того підозрюваний вже не вперше вчинив умисне кримінальне правопорушення, що вказує на те, що він не дотримується суспільних норм поведінки та моралі. При цьому у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні даного кримінального правопорушення йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років. Все це вказує, що підозрюваний може у будь-який момент залишити межі міста та області з метою переховування від органу досудового розслідування та / або суду з метою уникнення покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення. Підозрюваний вже не верше вчинив кримінальне правопорушення майнової спрямованості, при цьому не маючи постійного місця роботи та заробітку. Це вказує на те, що вчинення кримінальних правопорушень майнової спрямованості може бути основним способом заробітку. Це вказує на те, що підозрюваний у подальшому може вчинювати аналогічні кримінальні правопорушення з метою заробітку коштів.

Також, слідчий суддя погоджується з доводами слідчого щодо наявності обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, а саме необхідністю отримати висновки судових експертиз; пред`явлення повідомлення про підозру підозрюваному у кінцевій редакції.

Слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

З досліджених слідчим суддею матеріалів клопотання вбачається, що зібрана доказова база відповідає наведеним вище критеріям. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.1993 року у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка.

Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його «вразливій» стадії.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для тримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи, що санкція ч. 3 ст. 185 КК України передбачає покарання до 6 років позбавлення волі, слідчий суддя не вбачає наразі іншої можливості запобігти ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду у інший спосіб, ніж тримання його під вартою.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає обґрунтованим клопотання слідчого про необхідність продовження щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого ухвалою слідчого судді від 13 січня 2020 року.

ЄСПЛ у рішеннях від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

На думку слідчого судді, жоден із запобіжних заходів, менш тяжчий ніж тримання під вартою, в тому числі й домашній арешт, не забезпечить виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків та не нівелює ризики переховування його від органів досудового розслідування та/або суду або вчинення іншого кримінального провадження.

Керуючись ст. 176-179, 184, 186, 193, 194, 196, 199 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Продовжити відносно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 21 травня 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ізотов В. М.