Рішення № 96334560, 16.04.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2021 р. № 400/536/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:визнання протиправним та скасування рішення від 09.12.2020 № 1210/03.20-р.; зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення відповідача від 09.12.2020 № 1210/03.20-р про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 01.02.1989 по 16.08.1992 на посаді маляра - ізолювальника суднового та з 17.08.1992 по 12.01.1993 на посаді столяра суднового на ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод», що надає право на отримання пенсії на пільгових умовах; зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з 04.12.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у нього необхідної тривалості стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, з посиланням на те, що посада маляра - ізолювальника не передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, у зв`язку з чим відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.02.1989 по 16.08.1992 на посаді маляра - ізолювальника судного. Для зарахування до пільгового стажу періоду з 17.08.1992 по 12.01.1993 на посаді столяра суднового підстави відсутні, оскільки п`ятирічний період роботи, що передує даті видання наказу від 13.01.1998 № 10к про результати первинної атестації за умовами праці для визначення права робітників заводу на пільгове пенсійне забезпечення, починається з 13.01.1993. Відповідач також зазначає, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, тобто не може втручатися у його дискреційні повноваження.

У справі міститься відповідь позивача на відзив, яка не передбачена статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України як заява по суті справи, тому суд не приймав її до розгляду.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Копія трудової книжки позивача та копія довідки від 25.10.2019 № 702/317, виданої ліквідатором ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод», свідчать, що позивач працював у ДП «Чорноморський суднобудівний завод»:

- з 25.08.1987 по 31.01.1989 - у столярно-малярному цеху № 22 маляром судновим 1 розряду;

- з 01.02.1989 по 30.10.1990 - у столярно-малярному цеху № 22 маляром - ізолювальником судновим 2 розряду;

- з 01.11.1990 по 16.08.1992 - у столярно-малярному цеху № 22 маляром - ізолювальником судновим 3 розряду;

- з 17.08.1992 по 30.12.1997 - у столярно-малярному цеху № 22 столяром судновим 3 розряду;

- з 31.12.1997 переведений у зв`язку з виділом із складу ДП «ЧСЗ» ДП «Меридіан».

Наказом генерального директора ДП «Чорноморський суднобудівний завод» від 13.01.1998 № 10к «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників заводу на пільгове пенсійне забезпечення» затверджений перелік робочих місць і посад цеху № 22, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 та № 2. У вказаний Перелік включена посада столяра суднового, постійно зайнятого механічною обробкою виробів з асбосіліту та асбоцементу.

25.10.2019 ліквідатор ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод», який є правонаступником, серед іншого, Ордена Леніна Чорноморського суднобудівного заводу м. Миколаєва, Виробничого об`єднання «Чорноморський суднобудівний завод», Державного підприємства «Чорноморський суднобудівний завод» (довідка від 25.10.2019), видав позивачу довідку № 126/2 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У довідці зазначено, що позивач працював повний робочий день у столярно-малярному цеху № 22 з 01.02.1989 по 16.08.1992 та виконував малярні та ізолювальні роботи із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки за професією маляра - ізолювальника суднового, що передбачена Списком № 2, розділ ХХХІІІ, підрозділ загальні професії, 23200000-13450, Списком № 2, розділ XIV, підрозділ 3-а, 2150300а-12539. Як підстава для оформлення довідки зазначена постанова Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, а також пункт 2 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та первинні документи.

29.10.2019 ліквідатор ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» видав позивачу довідку № 134/2 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У довідці зазначено, що позивач працював повний робочий день у столярно-малярному цеху № 22 з 17.08.1992 по 12.01.1993 та виконував роботи з виготовлення щитів із асбоцементу і асбосіліту за професією столяра суднового, постійного зайнятого механічною обробкою виробів із асбоцементу та асбосіліту, що передбачена Списком № 2, розділ ХХХІІІ, підрозділ загальні професії, 23200000-1753б. Як підстава для оформлення довідки зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, а також пункт 2 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), наказ про первинну атестацію від 13.01.1998 № 10к та первинні документи.

04.12.2020 позивач у віці 59 років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням від 09.12.2020 № 1210/03.20-р відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу із шкідливими та важкими умовах праці за Списком № 2, передбаченого частиною другою статті 114 Закону № 1058-IV.

Зазначені обставини підтверджуються змістом рішення відповідача від 09.12.2020 № 1210/03.20-р.

Рішення ід 09.12.2020 № 1210/03.20-р мотивоване тим, що до страхового стажу позивача із шкідливим та важкими умовами праці за Списком № 2 не враховані періоди роботи з 01.02.1989 по 16.08.1992 на посаді маляра - ізолювальника суднового (оскільки посада маляра - ізолювальника не передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10) та з 17.08.1992 по 12.01.1993 на посаді столяра суднового (оскільки п`ятирічний період роботи, що передує даті видання наказу від 13.01.1998 № 10к про результати первинної атестації за умовами праці для визначення права робітників заводу на пільгове пенсійне забезпечення, починається з 13.01.1993).

Обставини досягнення позивачем необхідного віку, наявності у нього загального страхового стажу достатньої тривалості відповідач у рішенні від 09.12.2020 № 1210/03.20-р не заперечує.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Під час роботи позивача на Державному підприємстві «Чорноморський суднобудівний завод» діяв «Список № 2 производств, работ, профессий, должностей и показателей на подземных работах, на работах с особо вредными и особо тяжелыми условиями труда, занятость в которых дает право на пенсию по возрасту (по старости) на льготных условиях», затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, який передбачає посади маляра (2290100а-13450) та ізолювальника суднового (2150300а-12539).

На підставі цього суд відхиляє доводи відповідача про те, що посада маляра-ізолювальника суднового не передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10.

Крім того, довідкою від 25.10.2019 № 126/2 підтверджено, що позивач працював повний робочий день у столярно-малярному цеху № 22 з 01.02.1989 по 16.08.1992 та виконував малярні та ізолювальні роботи із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки.

Пункт 2 Порядку № 383 визначає, що під повним робочим днем належить вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Пункт 10 Порядку № 383 встановлює, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пункти 1, 2 Порядку № 637 передбачають, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно в разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 235/1112/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, як установив суд вище, відповідна довідка, що уточнює особливий характер роботи позивача у період з 01.02.1989 по 16.08.1992, була надана відповідачу. У цій довідці зазначено про зайнятість позивача на відповідних роботах повний робочий день.

Суд зазначає, що позивач надав відповідачу трудову книжку, яка містить записи про роботу на посадах, робота на яких надає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, яка у сукупності з іншими поданими позивачем документами свідчить про те, що період роботи позивача з 01.02.1989 по 16.08.1992 належить зарахувати до стажу роботи позивача на роботах із важкими та шкідливими умовами праці за Списком № 2.

Неврахування відповідачем періоду роботи позивача з 17.08.1992 по 12.01.1993 до пільгового стажу за Списком № 2 мотивоване тим, що п`ятирічний період роботи, що передує даті видання наказу від 13.01.1998 № 10к про результати первинної атестації за умовами праці для визначення права робітників заводу на пільгове пенсійне забезпечення, починається з 13.01.1993.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню відповідача в цій частині, суд виходить з такого.

Як зазначено вище, пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383, результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

За таких обставин з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

При цьому Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, згідно з якими, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Такі висновки Верховного Суду України не суперечать зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищезазначеного суд відхиляє посилання відповідача на те, що п`ятирічний період роботи, що передує даті видання наказу від 13.01.1998 № 10к про результати первинної атестації за умовами праці для визначення права робітників заводу на пільгове пенсійне забезпечення, починається з 13.01.1993

Відтак період роботи позивача з 17.08.1992 по 12.01.1993 на посаді столяра суднового повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача із важкими та шкідливими умовами праці.

Суд вважає помилковою позицію відповідача, який вважає, що зобов`язання призначити пенсію є втручанням у його дискреційні повноваження.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови дотримання усіх вимог щодо віку, загального страхового стажу та стажу роботи із важкими та шкідливими умовами праці - прийняти рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - прийняти рішення про призначення пенсії, або про відмову у її призначенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив правовий висновок: «…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким».

Також слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі 825/2228/18.

У цій справі суд не приймає рішень про призначення позивачу пенсії за віком, а про зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Зокрема, суд врахував, що відповідач не оспорює досягнення позивачем необхідного пенсійного віку та наявність у нього достатнього загального страхового стажу. Інакше кажучи, вимоги щодо віку та загального страхового стажу дотримані. Натомість підставою для відмови у призначенні пенсії за віком зазначена відсутність достатнього стажу із шкідливими та важкими умовами праці, у зв`язку з незарахуванням до такого стажу періодів роботи позивача з 01.02.1989 по 16.08.1992 на посаді маляра - ізолювальника суднового та з 17.08.1992 по 12.01.1993 на посаді столяра суднового.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача, тобто під час судового розгляду спростована обставина недостатності у позивача відповідного стажу, яка була покладена в основу оскаржуваного позивачем рішення відповідача.

Отже, наявні всі підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Посилання відповідача на неможливість обчислення стажу ніким іншим, ніж відповідачем, суд відхиляє, оскільки у спірних правовідносинах суд здійснює перевірку достатності у позивача пільгового стажу за умови включення до нього спірного періоду, а не обчислює стаж позивача замість відповідача.

Зокрема, як вбачається з положень статті 114 Закону № 1058-IV та змісту рішення відповідача від 09.12.2020 № 1210/03.20-р, позивачу необхідно 6 років 3 місяці стажу на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, з яких позивачу зараховано відповідачем 3 роки 4 місяці 24 днів (з 25.08.1987 по 31.01.1989, з 13.01.1993 по 29.12.1994).

Спірні періоди з 01.02.1989 по 16.08.1992 та з 17.08.1992 по 12.01.1993 сумарно включають 3 роки 11 місяців 12 днів.

Відтак з урахуванням включення до пільгового стажу спірного періоду позивач має більше 6 років 3 місяців стажу на роботах із шкідливими та важкими умовах праці, необхідних йому для набуття права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення є протиправним та підлягає до скасування, а спірні періоди роботи з 01.02.1989 по 16.08.1992 та з 17.08.1992 по 12.01.1993 належить зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 2, відтак відповідача належить зобов`язати призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення за пенсією, тобто з 04.12.2020.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 908 грн., сплачений позивачем за подання позовної заяви за квитанцією від 23.01.2021 № 65105.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір підлягає до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 2, 19, 139, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 09.12.2020 № 1210/03.20-р.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці періоди його роботи з 01.02.1989 по 16.08.1992 на посаді маляра - ізолювальника суднового та з 17.08.1992 по 12.01.1993 на посаді столяра суднового.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з 04.12.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна