Рішення № 96334490, 16.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1600/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Пенсійного фонду України, в якому просить визнати протиправною відмову у наданні інформації на запит від 19.01.2021 року та зобов`язати негайно (в порядку ч.1 ст.371, п.1 ч.1 ст. 263 КАС України) надати запитувану інформацію.

Позивач посилається на те, що на його запит від 19.01.2020 року про доступ до публічної інформації Пенсійний фонд України надіслав лист №2800-030102-8/1019 від 13.01.2021 року де відмовив надати таку інформацію, обґрунтувавши це тим, що ніби вона є конфіденційною інформацією про фізичну особу. Вважає що така відповідь є протиправна, та зазначає що запитувана інформація не є конфіденційною, адже законом встановлена заборона віднесення її до такої. Також вказує на те, що відповідач відніс запитувану інформацію до конфіденційної без застосування трискладового тесту. Такими діями, на думку позивача, відповідач порушив його право на свободу вираження поглядів, яке охороняється статтею 10 Конвенції.

Відповідач в своєму відзиві зазначив, що запитувана інформація про майновий стан осіб, наведених згідно переліку у запиті належить до конфіденційної інформації, що не підлягає поширенню. Позивачем не наведено яким чином поширення конфіденційної інформації про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці здійснюється в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Також не наводиться яким чином зберігається баланс між правом на свободу думки і слова та конституційними гарантіями невтручання в особисте життя (матеріальний стан), принципами захисту репутації, та не враховується чи може розголошення запитуваної інформації вплинути на незалежність судової влади та підірвати авторитет правосуддя в цілому. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією, визначеною законом. Інформація про довічне грошове утримання суддів у відставці не може відображати дані щодо пенсійного забезпечення зазначеної категорії осіб в цілому та свідчити про суспільний інтерес. Також, суми пенсій, інформація щодо виплачених сум пенсій конкретним пенсіонерам, зокрема, фінансування пенсій яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету не є інформацією, в розумінні частини п`ятої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", що може бути наданою. Враховуючи зазначене, запитувана Позивачем інформація є конфіденційною та не підлягає поширенню.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 12.01.2021 року звернулася з запитом до Пенсійного фонду України в якому просить надати інформацію про розмір щомісячного довічного грошового утримання, яке отримали судді у відставці від дати, коли їм почали виплачувати таке утримання по грудень 2020 року (помісячно).

У листі від 13.01.2021 року №2800-030102-8/1019 Пенсійний фонд України зазначив, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.10.1997 року №5-зп, від 20.01.2012 року №2-рп/2012, відомості про розмір щомісячного довічного грошового утримання, яке щомісяця отримували зазначені у інформаційному запиті судді у відставці, починаючи з дати призначення їм щомісячного довічного грошового утримання по 31.12.2020 року, є конфіденційно інформацією, а не публічною. Тому з огляду на положення частини другої статті 32 Конституції України, частини другої статті 14 закону України «Про захист персональних даних» поширення конфіденційної інформації та персональних даних про особу без її згоди або уповноваженою нею особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це потрібно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Як вбачається із запиту на отримання публічної інформації від 12.01.2021 року, позивач допустив технічну описку в прохальній частині позовної заяви, зазначивши помилково дату запиту « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Позивач, не погодившись із такими діями суб`єкта владних повноважень, звернувся до суду із позовом за захистом порушеного права.

Змістом спірних правовідносин є відмова Пенсійного фонду України, яка полягає у ненаданні інформації на запит позивача від 12.01.2021 року.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 32 Конституції України передбачає, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Спірні відносини регулюються Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657-ХІI, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 2657-ХІІ), Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VІ (далі - Закон №2939-VI).

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2657-ХІІ інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 20 Закону № 2657-ХІІ за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Статтею 21 Закону № 2657-ХІІ передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша). Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом (частина друга). Аналогічні положення за змістом містяться у частині першій статті 6 Закону №2939-VI визначено.

В рішеннях від 30.10.1997 року №5-зп та від 20.01.2012 року №2-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що відомості про майновий стан фізичної особи є конфіденційною інформацією, та що перелік даних про особу, які визначаються як конфіденційна інформація, не є вичерпним.

Враховуючи вище наведене, інформація про щомісячне довічне грошове утримання судді є конфіденційною інформацією, а відтак інформацією з обмеженим доступом.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Обмеження доступу, згідно частини другої статті 6 Закону № 2939-VI, до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Згідно запиту від 12.01.2021 року, позивач просив отримати дану інформацію для дослідження питання витрат публічних коштів на довічне утримання судді у відставці які: (1) за результатом кваліфікаційного оцінювання не підтвердили відповідність займаній посаді, (2) ймовірно здійснюють «судочинство» у т.з. «Л/ДНР».

Як вбачається зі змісту оскарженої відмови відповідач обмежився лише констатацією факту про конфіденційність запитуваної інформації, не давши оцінку наявності законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації передбачених ч.2 ст.6 Закону №2939-VI.

При цьому слід зазначити, що у відповідності до положень ч.4 ст.6 Закону №2939-VI, саме до повноважень розпорядника інформації належить встановлення наявності чи відсутності підстав для обмеження у доступі до інформації.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідач відмовляючи у наданні інформації не дослідив законодавчих підстав для обмеження у доступі до інформації, а тому не у повній мірі виконав свої повноваження.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що відмова Пенсійного фонду України, викладена у на листі від 13.01.2021 року №2800-030102-8/1019 не може вважатись обґрунтованою.

Враховуючи те, що відповідачем не було дотримано критеріїв правомірності, передбачених пунктами 1, 3 ч.2 ст.2 КАС України, щодо неналежного розгляду запиту від 12.01.2021 року про надання інформації, то такі дії не можуть вважатись правомірними.

Щодо вимоги про зобов`язання негайно надати запитувану інформацію, як просить позивач, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до п. 1 ст.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Так як відповідачем було надано відповідь на запит, то бездіяльності в його діях не встановлено.

При цьому, врахувавши те, що обґрунтування обмеження доступу до інформації є повноваженням розпорядника інформації, чого ним не було зроблено, а суд у спірних правовідносинах перевіряє правомірність такого обґрунтування, обраний позивачем спосіб захисту буде порушувати конституційний принцип розподілу влад.

Додатково слід зазначити, що надаючи оцінку наявності обмеженням доступу до конфіденційної інформації судом, без попереднього застосування їх під час надання відповіді на запит, буде передчасним та не властивим суду у даних правовідносинах.

Відтак, у задоволенні такої вимоги слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відмова відповідача викладена у листі №2800-030102-8/1019 від 13.01.2021 року щодо надання інформації на запит від 12.01.2021 року є протиправною, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню в цій частині. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

При цьому, суд, з метою ефективного захисту прав позивача, у відповідності до вимог ч.2 ст.9 та ч.2 ст.245 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути запит від 12.01.2021 року.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Пенсійного фонду України викладену у листі №2800-030102-8/1019 від 13.01.2021 року щодо надання інформації ОСОБА_1 на запит від 12.01.2021 року.

Зобов`язати Пенсійний фонд України (код ЄДРПОУ 00035323), що знаходиться за адресою м.Київ, вул.Бастіонна, 9, повторно розглянути публічний запит ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що проживає за адресою АДРЕСА_1 , про надання інформації від 12.01.2021 року.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійний фонд України (код ЄДРПОУ 00035323), що знаходиться за адресою м.Київ, вул.Бастіонна, 9, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що проживає за адресою АДРЕСА_1 , 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Я.Мартинюк