Ухвала суду № 96334304, 15.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1513/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

15 квітня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін клопотання Управління Служби безпеки України у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду та заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення з Управління Служби безпеки України у Львівській області середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.07.2019 по 30.10.2020 в розмірі 241578,63 грн. з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою судді від 9.02.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від Управління Служби безпеки України у Львівській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач звернувся з пропуском строку звернення до суду. Вказує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 380/5921/20 було визнано протиправною бездіяльність УСБУ у Львівській області та зобов`язано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки. 29.10.2020 відповідно до платіжного доручення № 1632 ОСОБА_1 було виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 36262 грн. 27 коп. Станом день нарахування вказаної компенсації 29.10.2020, ОСОБА_1 дізнався, або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, як учасника бойових дій, зі сторони УСБУ у Львівській області. Однак, незважаючи на це, позивач звернувся до суду лише 26.01.2021, через більше ніж 3 місяці, з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, тобто із пропуском строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України. Просив позов залишити без розгляду.

Позивач проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечив, просив у його задоволенні відмовити. Подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що 30 жовтня 2020 року на його картковий рахунок надійшла сума коштів від Управління Служби безпеки України у Львівській області із вказівкою «грошове забезпечення за жовтень 2020 року». В призначенні платежу не було жодної вказівки на зв`язок цього платежу із прийнятим судом вказаним вище рішенням. Для з`ясування інформації, чи був проведений з позивачем повний розрахунок, що за сума була йому нарахована та інформації про порядок її обчислення і нарахування, ОСОБА_1 звернувся за правовою допомогою до адвоката Кульматицької Г.Я. , яка 13 листопада 2020 року на адресу відповідача надіслала адвокатський запит. 26.11.2020 відповідач скерував на адресу адвоката Кульматицької Г.Я. відповідь від 24.11.2020 наступного змісту: «грошова компенсація за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 рр. в сумі 36262,27 грн. згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 року була перерахована на картковий рахунок ОСОБА_1 згідно з платіжним дорученням №1632 від 29.10.2020 року» (вручено одержувачу 27.11.2020). Вважаючи відповідь на адвокатський запит неповною, адвокат Кульматицька Г.Я. повторно скерувала на адресу відповідача адвокатський запит. 30.12.2020 відповідач надіслав на адресу адвоката Кульматицької Г.Я. відповідь від 21.12.2020 щодо необхідності продовження строку надання відповіді на адвокатський запит до 20 календарних днів (повідомлення відділення зв`язку 13.01.2021, вручено одержувачу 20.01.2021), а 12.01.2021 - відповідь від 05.01.2021 із інформацією щодо проведених нарахувань та виплат майора ОСОБА_1 (повідомлення відділення зв`язку 18.01.2021 року, вручено одержувачу 20.01.2021). Позивач вважає, що можливість звернутися до суду із обґрунтованою позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у нього з`явилась лише після 20.01.2021, оскільки саме 20.01.2021 слід вважати днем, з якого розпочався перебіг строку звернення до суду з відповідним адміністративним позовом. Просив визнати поважними підстави пропуску ним строку на звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи клопотання суд встановив наступне.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі №380/5921/20 позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії було прийняте рішення, яким було задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 липня 2019 року; зобов`язано Управління Служби безпеки України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 липня 2019 року.

02 листопада 2020 року вищевказане рішення набрало законної сили.

29.10.2020 відповідно до платіжного доручення № 1632 ОСОБА_1 було виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 36262 грн. 27 коп.

Для з`ясування інформації, чи був проведений з позивачем повний розрахунок, що за сума була йому нарахована та інформації про порядок її обчислення і нарахування, ОСОБА_1 звернувся за правничою допомогою до адвоката Кульматицької Г.Я., яка 13 листопада 2020 року на адресу відповідача надіслала адвокатський запит.

27.11.2020 адвокат Кульматицької Г.Я. отримала відповідь відповідача від 24.11.2020 року наступного змісту: «грошова компенсація за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 рр. в сумі 36262,27 грн. згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 була перерахована на картковий рахунок ОСОБА_1 згідно з платіжним дорученням №1632 від 29.10.2020 року» .

Вважаючи відповідь на адвокатський запит неповною, адвокат Кульматицька Г.Я. повторно скерувала на адресу відповідача адвокатський запит.

30.12.2020 відповідач надіслав на адресу адвоката Кульматицької Г.Я. відповідь від 21.12.2020 щодо необхідності продовження строку надання відповіді на адвокатський запит до 20 календарних днів (повідомлення відділення зв`язку 13.01.2021, вручено одержувачу 20.01.2021).

12.01.2021 - відповідач надіслав на адресу адвоката Кульматицької Г.Я. відповідь від 05.01.2021 із інформацією щодо проведених нарахувань та виплат майора ОСОБА_1 (повідомлення відділення зв`язку 18.01.2021, вручено одержувачу 20.01.2021).

Позивач вважає, що можливість звернутися до суду із обґрунтованою позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у нього з`явилась лише після 20.01.2021 року.

Вирішуючи клопотання суд керується таким.

У рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У рішенні від 13.12.2011 № 17-рп/2011 (справа № 1-9/2011) Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов`язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 вказав, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному, а реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Процесуальним законом, що визначає порядок розгляду спорів між фізичними особами, юридичними особами та суб`єктами владних повноважень, є Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Верховний Суд в постанові від 11 лютого 2021 року в аналогічній справі № 240/532/20 зазначив, що з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

Верховний Суд у постановах від 11.02.2021 у справі №240/532/20 та від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 дійшов висновку, що у спірних правовідносинах пов`язаних зі звільненням з публічної служби при обчисленні строку звернення до суду, підлягають застосуванню положення КАС України, якими передбачено місячний строк звернення до суду. При цьому для обрахування строку звернення до суду, згідно з правовою позицією Верховного Суду береться до уваги як момент початку його перебігу саме день остаточного розрахунку.

З огляду на таку судову практику, до позовних вимог ОСОБА_1 необхідно застосовувати місячний строк звернення до суду, початком перебігу якого є день остаточного розрахунку.

Суд встановив та не заперечується сторонами, що 29.10.2020 відповідно до платіжного доручення №1632 ОСОБА_1 було виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 36262 грн 27 коп.

Як стверджує ОСОБА_1 30.10.2020 на його картковий рахунок надійшла сума коштів від Управління Служби безпеки України у Львівській області із вказівкою «грошове забезпечення за жовтень 2020 року».

Отже, враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд зазначає, що саме 30.10.2020 є початком перебігу строку звернення ОСОБА_1 до суду.

З огляду на викладене, позивач звернувшись до суду із цим позовом пропустив місячний строк звернення до суду.

Крім цього суд зазначає, що навіть, якщо брати до уваги твердження позивача про те, що йому не було відомо, які кошти було йому перераховано, то вичерпну відповідь на це питання ОСОБА_1 отримав, як він сам зазначає 27.11.2020.

Аналізуючи відповідь відповідача від 24.11.2020, суд зазначає, що вона є чіткою, конкретною та повною: «грошова компенсація за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 рр. в сумі 36262,27 грн. згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 була перерахована на картковий рахунок ОСОБА_1 згідно з платіжним дорученням №1632 від 29.10.2020 року».

У вказаній відповіді вказано призначення платежу, суму та підставу платежу та реквізити платіжного документа.

Навіть якщо брати до уваги цю обставину (дату отримання відповідь про остаточний розрахунок з позивачем), то строк звернення до суду закінчився 27.12.2020, а до суду ОСОБА_1 звернувся 26.01.2021.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що можливість звернутися до суду із обґрунтованою позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у нього з`явилась лише після 20.01.2021 року (після отримання відповіді від 05.01.2021 року із інформацією щодо проведених нарахувань та виплат майора ОСОБА_1 (повідомлення відділення зв`язку 18.01.2021 року, вручено одержувачу 20.01.2021) з наступних мотивів.

Відповідь з інформацією про проведені грошові нарахування та виплати майору ОСОБА_1 не стосується питання остаточного розрахунку з позивачем.

Як було вище зазначено судом, відповідь відповідача від 24.11.2020, яка отримана ОСОБА_1 27.11.2020.

Суд використовує також правові висновки Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Golder v.the United Kingdom» від 21.02.1975), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення «Guerin v. France» від 29.07.1998) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення «Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998).

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Крім того Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Іліан проти Туреччини» вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

З огляду на таку судову практику, до позовних вимог ОСОБА_1 необхідно застосовувати місячний строк звернення до суду, початком перебігу якого є день остаточного розрахунку - 30.10.2020.

Невжиття Позивачем активних дій протягом значного строку (від часу розрахунку 30.10.2020 до моменту подачі позову 26.01.2021) свідчить про пасивність поведінки у здійсненні права на пред`явлення позову. Звернення ОСОБА_1 до відповідача із зверненнями, в той час, коли остаточний розрахунок з позивачем проведений, не свідчить про поважність причин пропуску звернення до суду.

Позивачем у заяві не наведено обставин, які б перешкоджали ОСОБА_1 звернутися після 30.10.20 чи навіть після 27.11.2020 - отримання відповіді на запит щодо проведення остаточного розрахунку.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Відповідно до статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд виходить з того, що спірні правовідносини пов`язані із звільненням з публічної служби, тому строк звернення до адміністративного суду з позовом цієї категорії є спеціальним та відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України становить один місяць, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу

Оскільки позивач звернувся з цим позовом поза межами місячного строку з дня проведення з ним остаточного розрахунку та не навів обставин, які би свідчили про поважність причин його пропуску, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

З врахуванням викладеного клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення з позовом до адміністративного суду.

Клопотання Управління Служби безпеки України у Львівській області про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду задовольнити.

Позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Р.М. Брильовський