Рішення № 96334149, 15.04.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1416/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м.Дніпро) (код ЄДРПОУ 43314918; 25006, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Дворцова, будинок 6/7),

треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

- Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49027, м.Дніпро, просп. Д.Яворницького, 21-А)

-Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградські області (25006, м. Кропивницький, вул. Чміленка, 41).

про визнання протиправною та скасування постанови.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №64658638 від 15 березня 2021 року.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач виніс оскаржену постанову, не переконавшись у повному виконанні рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №340/3495/20. Так, вказаним рішенням суд зобов`язав УМВС України в Кіровоградській області скласти розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у календарному обчисленні по 10.07.2020, що за підрахунками позивача складало б 28 років 7 місяців та 14 днів. Натомість боржник відзвітував про виконання вказаного судового рішення, обрахувавши вислугу позивача тривалістю 26 років 02 місяці 20 днів. За таких умов позивач наполягає на відстуності правових підстав для закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою від 05 квітня 2021 року по справі відкрито спрощене позовне провадження; розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Відповідач позовних вимог не визнав та зазначив, що позивач не надав обгрунтованих доказів, на підтвердження своїх доводів, крім того, жодну норму порушену виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження не вказав, а відтак - позов є безпідставним та суперечить нормам чинного законодавства. Більше того, відповідач зазначив, що резолютивна частина рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року стосувалась виключно зобов`язання боржника скласти розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у календарному обчисленні по 10 липня 2020 року, без зазначення загальної тривалості такої вислуги.

Треті особи своїм правом на подання пояснень щодо позову не скористались.

Вважаючи зібрані у справі докази достатніми для вирішення спору, суд розглядає справу у межах строку, встановленого статтею 287 КАС України.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №340/3495/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, визнано протиправними дії УМВС України в Кіровоградській області, щодо розрахунку ОСОБА_1 вислуги років у календарному обчислені по 06.11.2015 та зобов`язано УМВС України в Кіровоградській області скласти розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у календарному обчислені по 10.07.2020 - день звільнення з органів внутрішніх справ.

На піставі цього рішення позивач отимав виконавчий лист та 26 лютого 2021 року та звернувся до ВПВР УЗПВР у Кіровоградській області із заявою про примусове виконання рішення суду.

Постановою ВПВР УЗПВР у Кіровоградській області від 01 березня 2021 року відкрито виконавче провадження №64658638.

05 березня 2021 року боржник - Управління МВС України в Кіровоградській області - листом №120/17-2021 повідомило начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Олексія Ващенка, про те, що рішення суду виконане.

На підтвердження факту виконання судового рішення УМВС України в Кіровоградській області надало Наказ від 25 січня 2021 року №1 о/с, яким Наказ УМВС України в Кіровоградській області від 10 липня 2020 року в частині обрахування ОСОБА_1 вислуги років змінено: слова та цифри "станом на день звільнення вислуга років у календарному обчисленні становить 23 роки 11 місяців 11 днів, у пільговому обчисленні- 25 років 09 місяців 10 днів" замінено на слова та цифри "станом на день звільнення вислуга років у календарному обчисленні становить 26 років 02 місяці 20 днів, у пільговому обчисленні - 30 років, 05 місяців 14 днів".

На підставі поданих УМВС України в Кіровоградській області відомостей щодо виконання судового рішення державний виконавець 15 березня 2021 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 64658638.

У спірній постанові зазначено, серед іншого, що резолютивною частиною рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №340/3495/20 боржника не зобов`язано скласти розраухнок вислуги років ОСОБА_1 у календарному обчисленні у кількості 28 років 7 місяців та 14 днів.

Водночас, позивач наголошує, що календарний період з 07 листопада 2015 року по 10 липня 2020 року становить 4 роки 8 місяців 3 дні. За таких умов, шляхом додавання попередньої вислуги ОСОБА_1 (до 06 листопада 2015 року така вислуга складала 23 роки 11 місяців 11 днів) та належного до врахування періоду з 07 листопада 2015 року по 10 липня 2020 року (4 роки 8 місяців 3 дні) вислуга позивача має складати 28 років 7 місяців 14 днів.

Проте, згідно означеного Наказу вислуга ОСОБА_1 складає 26 років 02 місяці 20 днів.

Позивач вважає, що за таких умов рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі від 05 жовтня 2020 року у справі №340/3495/20 не можна вважати виконаним, а відтак- у відповідача відсутні були правові підстави для закінчення виконавчого провадження.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі за текстом - Закон №1404-VІІІ).

Згідно статті 1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ).

Згідно статті 5 Закону №1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону №1404-VIII).

За приписами частини першої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (пункти 1, 3 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до пункту 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вжити усіх необхідних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.

Стаття 26 Закону №№1404-VIII визначає початок примусового виконання рішення: зокрема, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої).

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Порядок та процедура виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені статтею 63 Закону №1404-VІІІ.

Відповідно до частин першої та другої вказаної статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Cтаття 39 Закону України "Про виконавче провадження" визначає підстави для закінчення виконавчого провадження. Зокрема, згідно з пунктом 9 вказаної статті виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В мотивувальній частині постанови ВП №64658638 від 15 березня 2021 року державний виконавець посилається на пункт 9 частини 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Разом з тим суд наголошує, що рішення державного виконавця, у тому числі про закінчення виконавчого провадження, повинні грунтуватись на принципах, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема: повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обгрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно та розсудливо.

Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що предметом спору у справі №340/3495/20 було включення до вислуги років позивача періоду з 07 листопада 2015 року по 10 липня 2020 року.

У мотивувальній частині рішення суду від 05 жовтня 2020 року, яка так само є обов`язковою для сторін у справі, суд презюмував, що за умови включення вказаного періоду до вислуги років ОСОБА_1 , така вислуга складатиме 28 років 7 місяців і 14 днів.

При цьому у резолютивній частині рішення суд зобов`язав відповідача до врахування усього зазначеного періоду, сформулювавши свій висновок шляхом зазначення кінцевої дати для такого обрахунку - 07 липня 2020 року.

Арифметичне обчислення вислуги років позивача відповідно до вказаних висновків суду «поза розумним сумнівом» вказує на те, що вислуга років ОСОБА_1 , повинна складати 28 років 7 місяців і 14 днів та не потребувала окремої вказівки на це у резолютивній частині рішення суду.

Той факт, що задовольняючи позов ОСОБА_1 у справі № 340/3495/20 суд вказав на необхідність включення до вислуги років всього періоду служби в органах МВС включно по дату звільнення - 10.07.2020р., яка в календарному виразі має складати 28 років 7 місяців 14 днів, Кіровоградський окружний адміністративний суд підтвердив також в окремій ухвалі від 08 квітня 2021 року.

Водночас, відповідач взяв до уваги поданий боржником на підтвердження виконання судового рішення документ, не переконавшись у тому, що зазначені у такому документі відомості підтверджують належне та повне виконання рішення суду.

Своїм правом на звернення до суду за роз`ясненням судового рішення відповідач також не скористався.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження від 15 березня 2021 року ВП №64658638 винесена державним виконавцем передчасно та необгрунтовано- без урахування всіх обставин, що мають значення для її прийняття.

Викладене є підставою для задовлення позовних вимог та визнання протиправною і скасування оскарженої постанови.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

При зверненні до суду позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Вказана сума витрат на професійну правничу допомогу сплачена позивачем адвокату адвокатського об`єднання «Усатенко і Усатенко» Усатенку В.Ю. згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера від 11 квітня 2021 року на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 09 березня 2020 року, додаткової угоди від 09 березня 2021 року та розрахунку до вказаного договору.

Відповідач щодо суми витраченої позивачем правничої допомоги жодних пояснень чи заперечень не надав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

Так, за змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поряд з цим, частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, стаття 134 КАС України забезпечує право особи на правову допомогу, та, разом з тим, запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (зокрема, пункт 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Згідно розрахунку до Договору про надання професійної правничої допомоги від 25 вересня 2020 року у межах даної адміністративної справи адвокатом обчислена вартість таких робіт (послуг): надання позивачеві консультацій та роз`яснень з питань відкриття та ведення виконавчого провадження, порядку оскарження дій та рішень приватного виконавця (1 год - 500 грн); опрацювання матеріалів та складення позовної заяви від імені ОСОБА_1 до ВПВР УЗПВР у Кіровоградській області до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження (3 години - 2500 грн); складання додаткових пояснень по справі (2 год - 1000 грн).

З огляду на викладене, судові витрати у справі (оплата за надання правничої допомоги 4000,00 грн) належить розподілити відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві з бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 271, 272, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м.Дніпро) (код ЄДРПОУ 43314918; 25006, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Дворцова, будинок 6/7) треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49027, м.Дніпро, просп. Д.Яворницького, 21-А) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградські області (25006, м. Кропивницький, вул. Чміленка, 41) - задовольнити повністю.

про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 15 березня 2021 року у виконавчому провадженні №64658638 про закінчення виконавчого провадження.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень нуль копійок).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 272 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене у 10-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. Кравчук