Рішення № 96333993, 15.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року справа №320/1624/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2020 року №Ф-36249-13 на суму 6 294,48 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що оскаржувана вимога від 12.11.2020 №Ф-36249-13 про сплату боргу є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки винесена безпідставно, враховуючи те, що позивачка за період протягом 2020 року працювала найманим працівником, із заробітної плати здійснювалось відрахування та сплата ЄСВ. За таких обставин, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачують роботодавці, що виключає її обов`язок самостійної сплати єдиного внеску як самозайнятої особи.

Ухвалою суду 17.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Обгрунтовуючи свою позицію, вказав на безпідставність позовних вимог зважаючи на те, що платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську. Відповідно до інформаційної бази даних ІС "Податковий блок" ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ДПС у Київській області, проводить незалежну професійну діяльність, за період з І- ІІІ квартал 2020 року за нею значиться борг зі сплати єдиного внеску. Відповідач наполягав на тому, що положення Закону №2464-VІ не містять виключення та не передбачають такої умови для звільнення від сплати ЄСВ, як наявність трудових відносин. Отже, на думку відповідача, позивачка мала обов`язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розумінні Закону №2464-VІ.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 19.04.2019 №69, 19.04.2019 отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №7678/10.

Згідно відомостей реєстру адвокатів України формою адвокатської діяльності позивачки є індивідуальна адвокатська діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 16.05.2019 №1910290700059 з 16.05.2019 за №15710 перебуває на обліку в органах ДПС як самозайнята особа.

Також, з матеріалів справи вбачається, що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума" №617-к від 23.11.2016, ОСОБА_1 з 24.11.2016 прийнята на посаду старшого юристконсульта в юридичний відділ.

У подальшому, наказом від 18.09.2017 №438-вк переведена на посаду начальника юридичного відділу.

Зазначені обставини також підтверджуються довідкою ТОВ "Київгума" від 04.02.2021 №03/1 про місце роботи та розмір нарахованої заробітної плати за 2020 рік.

За працівника ОСОБА_1 з моменту прийняття на роботу ТОВ "Київгума" нараховувало та сплачувало ЄСВ, на підтвердження чого позивач надав вищезазначену довідку, згідно якої сума ЄСВ становить 55024,81 грн. за 2020 рік та витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Факт сплати ЄСВ у вказаний період відповідачем не заперечується.

Водночас, представник відповідача у відзиві зазначив, що у позивача існує обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати ЄСВ незалежно від обставин сплати його роботодавцем за працівника, оскільки позивач перебуває на обліку у відповідача як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Враховуючи зазначене, 12.11.2020 ГУ ДПС у Київській області сформована вимога на ім`я ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) №Ф-36249-13 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 6294,48 грн.

Вважаючи таку вимогу протиправною, позивачка звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом № 2464-VI.

Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або осіб, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частина другою статті 6 Закону № 2464-VI передбачає, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Одночасно відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Разом з тим суд зазначає, що вимога сплачувати єдиний внесок особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка протягом 2020 року працювала у ТОВ "Київгума" на посаді начальника юридичного відділу.

Отже, саме на вищезазначене підприємство як страхувальника-роботодавця у спірний період були покладені обов`язки щодо систематичної сплати єдиного внеску із заробітної плати позивачки. Згідно довідки, наданої ТОВ "Київгума", останнє сплачувало ЄСВ за найманого працівника ОСОБА_1 .

Водночас, матеріали справи не містять жодних відомостей про отримання позивачкою доходу від здійснення незалежної професійної діяльності адвокатом, що узгоджується з висновком, що наявність у позивачки свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, оскільки протягом 2020 року позивачка перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Київгума", у неї відсутній обов`язок сплачувати єдиний внесок з цього періоду.

Отже, ГУ ДПС у Київській області безпідставно здійснено нарахування позивачці єдиного внеску, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 року №Ф-36249-13 є протиправною та підлягає скасуванню.

А відтак, позовні вимоги є обргунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Сума сплаченого позивачкою судового збору в розмірі 908 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 року №Ф-36249-13.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (вул. Народного ополчення 5а, м. Київ, код ЄДРПОУ 43141377) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.