Рішення № 96333764, 15.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року Справа № 280/2105/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Прус Я.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

про скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - УЗПВР у Запорізькій області, відповідач), в якому просить скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Зюбрицького А.В. від 09.03.2021 ВП №63527209 про накладення штрафу на позивача у розмірі 5100,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» чітко визначено умовою накладення штрафу - невиконання без поважних причин судового рішення. Пояснює, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Зауважує, що відповідно до Бюджету позивача на 2020 рік на погашення заборгованості за рішенням суду виділено 4269,9 тис. грн., станом на 01.09.2020 і до кінця року відповідно до помісячного розпису на погашення заборгованості за рішеннями суду виділені кошти було погашено та додатково не виділялися. Крім того, вказує, що донарахована на виконання рішення суду сума в розмірі 31620,83 грн. внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантовано державою за №67393, станом на 16.03.2021 здійснена виплата заборгованості за судовими рішеннями, що внесені до Реєстру по 31.03.2019 (порядковий номер 46078), оскільки заборгованість по справі №280/1479/20 внесена до Реєстру за №67393, фінансування на даний час Пенсійним фондом України не проведено. Отже, стверджує, що відсутність коштів у боржника стала причиною невиплати донарахованих суп пенсії в розмірі 31620,83 грн., подолання такої об`єктивної причини для боржника є неможливим, а тому постанова старшого державного виконавця УЗПВР у Запорізькій області Зюбрицького А.В. від 09.03.2021 ВП №63527209 про накладення штрафу на ГУ ПФУ в Запорізькій області у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №280/1479/20 є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 22.03.2021 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.

Ухвалою судді від 05.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, визначених ст. 287 КАС України. Судове засідання призначене на 13 квітня 2021 року.

Відповідач позов не визнав, 13 квітня 2021 року надав суду відзив (вх. №21225), відповідно до якого посилається на приписи ст. 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та пояснює, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №63527209 з примусового виконання виконавчого листа по справі №280/1479/20, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату заборгованості ОСОБА_1 по пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016, яке відкрито постановою державного виконавця відділу від 06.11.2020. Наголошує, що листом від 26.11.2020 боржник повідомив про часткове виконання рішення суду в частині нарахування пенсії з 01.01.2016 по 08.05.2020 у сумі 31620,83 грн., проте виплату нарахованої суми пенсії боржником не здійснено з посиланням на відсутність відповідного фінансування коштів із державного бюджету. Зазначає, що 01.02.2021 державним виконавцем до суду було направлено подання про зміну способу і порядку виконання рішення суду, проте ухвалою від 24.02.2021 по справі №280/1496/20 у задоволенні подання відмовлено. З урахуванням вищезазначеного, вказує, що постановою державного виконавця від 09.03.2021 ВП №63527209 за невиконання рішення суду було накладено штрафу на позивача у розмірі 5100,00 грн. та зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача 13 квітня 2021 року звернувся до суду із заявою (вх. №21262) про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у поданому відзиві просить слухання справи здійснити за його відсутності.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд визнав за доцільне надалі вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши та дослідивши надані документи, судом встановлені наступні обставини.

На виконанні в УЗПВР у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження №63527209 з примусового виконання виконавчого листа по справі №280/1479/20, виданого 10.09.2020 Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату заборгованості ОСОБА_1 по пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016, яке відкрито постановою державного виконавця відділу від 06.11.2020 в порядку ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Листом від 26.11.2020 №0800-0901-6/63234 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило відповідача, що відповідно до вимог виконавчого листа по справі №280/1479/20, здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2016 по 31.05.2020 у розмірі 77% грошового забезпечення. Донарахування та виплата в сумі 448,94 за період з 09.05.2020 по 31.05.2020 здійснено 13.05.2020. Таким чином, рішення суду виконано в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження. Щодо виплати донарахованої суми за період з 01.01.2016 по 08.05.2020 в сумі 31620,83 грн. повідомлено, що сума, нарахована за рішенням суду ОСОБА_1 не може бути виплачена за рахунок коштів Пенсійного фонду України без відповідного фінансування з Державного бюджету України. Виплата нарахованої суми за рішенням суду в розмірі 31620,83 грн., яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, буде здійснена після відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Так, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Зюбрицького А.В. від 09.03.2021 ВП №63527209 за невиконання рішення суду на позивача накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач у межах строку, передбаченого ст.287 КАС України (17 березня 2021 року) звернувся із даним позовом до суду про її скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 4 статті 372 КАС України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), в контексті статті 1 Закону №1404-VIII, розуміють сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктами 1, 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (частина 6 статті 26 Закону №1404-VIII).

Водночас, у частині 4 статті 19 Закону №1404-VIII передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть слугувати будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид та обсяг яких залежить від характеру правовідносин, суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання та мотивів рішення, яке примусово виконується.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/1479/20 позивачем не виконано в повному обсязі. Зокрема, не здійснено виплату частини донарахованої суми пенсії ОСОБА_1 у розмірі 31620,83 грн, про що держаного виконавця повідомлено листом від 26.11.2020.

За приписами пунктів 3,4- 5, 8 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Порядок розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду встановлюється правлінням Пенсійного Фонду.

Тобто, виплати пенсій здійснюються виключно за рахунок Фонду та інших джерел, визначених законодавством, інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Отже, невиконання судового рішення скаржником в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Даний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а (К/9901/1598/18).

З аналізу вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що оскільки фінансування виплати заборгованості пенсій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, тому за умови наявності належних доказів, відсутність відповідного фінансового забезпечення та, як наслідок відсутність коштів на рахунках територіального пенсійного органу, може бути визнана поважною причиною для своєчасного невиконання судового рішення.

При цьому, вказані обставини - відсутність фінансового забезпечення та фактична відсутність коштів мають бути підтверджені належними, допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви на підтвердження поважності невиконання рішення суду позивач додав бюджет ГУ ПФУ в Запорізькій області на 2020 рік, зміни , що вносяться до бюджету на 2020 рік, помісячні розписи (з урахуванням змін) на 2020 рік.

Таким чином, у даному випадку суд не може застосування практику Верховного Суду до спірних правовідносин, оскільки матеріали позовної заяви ГУ ПФУ в Запорізькій області у даній справі не містять доказів відсутності коштів для виконання останнім судового рішення в частині виплати ОСОБА_1 донарахованої пенсії у розмірі 31620,83 грн. на момент накладення штрафу (09 березня 2021 року) на боржника спірною постановою.

Крім того, позивач не надав доказів відсутності фінансової спроможності виконати вказане рішення, як і не надав доказів звернення до Пенсійного фонду про виділення коштів на виконання рішення суду щодо виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії.

Разом із цим, суд вважає за необхідне також наголосити, що невиконання в повному обсязі рішення судів, які набрали законної сили щодо пенсійних виплат, позбавляють пенсіонерів права отримати заборгованість з перерахованої (нарахованої) пенсії на виконання рішень судів, що в свою чергу, позбавляє їх гарантованого Конституцією України (стаття 46) права на соціальний захист в повному обсязі.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Україна гарантує виконання будь-яких рішень суду майнового характеру, боржником за яким є державний орган шляхом проведення безумовного списання з рахунків такого органу коштів, в обсязі, достатньому для задоволення вимог стягувача, а у випадку відсутності у державного органа - боржника коштів на рахунках - шляхом списання коштів з Державного бюджету України, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За змістом статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пунктах 52-54 пілотного рішення Європейського суду з прав людини у справі Юрій Миколайович Іванов проти України, заява №40450/04, від 15.10.2009, ЄСПЛ зазначив, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява № 18357/91, пункт 40 ) зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі Іммобільяре Саффі" проти Італії (Immobiliare Saffi проти Італії), заява № 22774/93, пункт 66).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Першого Протоколу (пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі Войтенко проти України від 29.06.2004 № 18966/02).

У пункті 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04,) ЄСПЛ, посилаючись на попередню практику, зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенко проти України від 29.06.2004 № 18966/02; рішення у справі Ромашов проти України, №67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі Дубенко проти України, № 74221/01, від 11.01.2005; та у справі Козачек проти України, № 29508/04, від 07.12.2006).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі Шмалько проти України, №60750/00, п. 44, від 20.07.2004). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України, № 29439/02, від 26.04.2005, і у справі Крищук проти України, № 1811/06, від 19.02.2009).

Наявність у ОСОБА_1 права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/1479/20, яке набрало законної сили, і це право не може бути скасоване/обмежено з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності посилання позивача на відсутність бюджетних асигнувань для виплати нарахованої конкретним судовим рішенням пенсії, як на обставину, що звільняє його від відповідальності за невиконання судового рішення, так як такі посилання не підтверджені жодним належним доказом, яким можливо встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат, тощо.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 287 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 43314918) про скасування постанови про накладення штрафу відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак