Рішення № 96333762, 15.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 квітня 2021 року Справа № 280/1148/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113, код ЄДРПОУ 08803661) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10.02.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3029 Національної гвардії України щодо не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку із звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

зобов`язати Військову частину 3029 Національної гвардії України надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 08.01.2019 року, оформлену у відповідності до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178;

зобов`язати Військову частину 3029 Національної гвардії України провести розрахунок за неотримане ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , речове майно станом на 01.08.2018 та виплатити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 08.01.2019 року.

Ухвалою судді від 15.02.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Позивач про дату, час та місце судового засіданні повідомлений належним чином. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що станом на день звільнення позивача з Військової частини 3029 Національної гвардії України, установою не виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно. В 15.07.2020 позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача про виплату компенсації вартості речового майна. 14.08.2020 року позивачем отримано рекомендований лист 3/29/33-2241 від 30.07.2020 року, направлений 06.08.2020 року військовою частиною 3029 у відповідь на адвокатський запит від 15.07.2020 року та щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 , в якому було відмовлено у вказаній виплаті, надано довідку № 22 про вартість речового майна, що належить до видачі на суму 7410,54 грн. Позивач вважає, що така позиція відповідача суперечить нормам діючого законодавства.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якій відповідач проти позовних вимог заперечував та зазначив, що відповідно до довідки Військової частини 3029 Національної гвардії України від 25.07.2020 року № 58 вартість речового майна, що належить до видачі позивачу становить 7410,54 грн. Зазначає, що на даний момент у Військової частини 3029 Національної гвардії України відсутні кошти для виплати компенсацій військовослужбовцям за не отримане речове майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач з 19.02.2016 року по 19.02.2019 року проходив військову службу в підрозділах військової частини 3029 НГУ, на посаді осіб, що мають звання рядового складу - старшого солдата, що підтверджується довідкою № 588 від 12.03.2020 року.

Позивач звільнений в запас Збройних Сил України у зв`язку із закінченням строку контракту відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується копією витягу з Наказу командира військової частини 3029 № 37 від 19.02.2019 року.

Відповідно до довідки Військової частини 3029 Національної гвардії України від 25.07.2020 року № 58 вартість речового майна, що належить до видачі позивачу становить 7410,54 грн.

Однак, станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення Військова частина 3029 Національної гвардії України не виплатила позивачу грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно у розмірі 7410,54 грн.

15.07.2020 року адвокатом, як представником ОСОБА_1 до військової частини 3029 НГУ було надано заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно, та адвокатський запит на витребування документів.

Листом № 3/29/33-2241 від 30.07.2020 відповідач повідомив позивача, що згідно Закону України «Про Національну гвардію України» головним розпорядником коштів є Головне управління Національної гвардії України, військовою частиною 3029 НГУ направлено запит для виділення коштів для виплати позивачу відповідної грошової компенсації.

Оскільки відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), відповідно до статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

З вищенаведених законодавчих приписів суд вбачає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18) та постанові від 23.08.2019 року у справі № 2040/7697/18 (адміністративне провадження №К/9901/16211/19).

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до довідки Військової частини 3033 Національної гвардії України від 25.07.2020 року № 58 вартість речового майна, що належить до видачі позивачу становить 7410,54 грн. Крім того, в матеріалах справи також міститься довідка відповідача №22 від 25.07.2020 відповідно до якої вартість речового майна, що належить до видачі позивачу становить 7410,54 грн.

Проте на момент виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем не було виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 7410,54 грн.

Отже станом на момент виключення зі списків особового складу за відповідачем обліковувалася заборгованість перед позивачем в сумі 7410,54 грн., яку відповідачем до цього часу виплачено не було.

Посиланням відповідача на відсутність достатнього фінансування як на підставу для невиплати цієї заборгованості, суд вважає безпідставними, оскільки як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду с прав людини (рішення "Кечко проти України", "Сук проти України").

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3500,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 22.12.2018 у справі №826/856/18.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 укладено договір про надання правничої допомоги №200714-01 від 14.07.2020.

Відповідно до п.1.1 договору Клієнт (позивач) доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу:

Надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань.

Складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру.

Складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, заяв, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства).

Згідно з п.5.1 та п.5.2 договору, гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.

Гонорар складається із суми вартості послуг, тарифи яких попередньо узгоджені Сторонами в усній формі та обумовлені Додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною Договору. Оплата здійснюється за домовленістю сторін.

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору №200714-01 від 14.07.2020, за складання позовної заяви до військової частини з додатками, направлення її до суду, ведення справи, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

З детального розрахунку вартості адвокатського гонорару за договором про надання правничої допомоги №200714-01 від 14.07.2020 вбачається, що вартість складання позовної заяви до військової частини 3029 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії із підготуванням додатків до неї, для подання до Запорізького окружного адміністративного суду складає 3000,00 грн.; вартість складання заяви про нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно до військової частини 3029 становить 500,00 грн.

Також сторони підписали Акт прийому передачі виконаних робіт і послуг на суму 3500,00 грн.

Факт оплати за надані послуги на вищезазначену суму підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №13 від 04.02.2021.

З матеріалів справи встановлено, що позовна заява складена та підписана адвокатом Кошліченко Н.В. Всі додатки до позову також завірені зазначеним адвокатом.

Таким чином вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката за складання позовної заяви із підготуванням додатків до неї у сумі 3000,00 грн., підтверджені вищезазначеними документальними доказами, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі "Лавентс проти Латвії" наголосив, що відшкодовуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено ЄСПЛ у п.268 Рішення по справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V).".

Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано ЄСПЛ у п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пп.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

Як встановлено судом з матеріалів справи, ордером про надання правничої допомоги серії АР № 1036115 від 02.02.2021 чітко визначено, що місцем надання юридичної допомоги є Запорізький окружний адміністративний суд. Відтак, відшкодування витрат на складання заяви про нарахування та виплату компенсації занеотримане речове майно до військової частини 3029, суд вважає необґрунтованими.

Таким чином вимоги щодо стягнення вартості складання заяви про нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно до військової частини 3029 в сумі 500,00 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка звільнена від сплати судового збору, в силу приписів пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113, код ЄДРПОУ 08803661)- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3029 Національної гвардії України, щодо не виплати ОСОБА_1 в зв`язку із звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.

Зобов`язати Військову частину 3029 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно у розмірі 7410,54 грн. (сім тисяч чотириста десять гривень 54 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 3029 Національної гвардії України (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113, код ЄДРПОУ 08803661).

В іншій частині вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 15.04.2021.

Суддя О.В. Конишева