Рішення № 96333708, 14.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 квітня 2021 року Справа № 280/4384/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Військової частини А3840 (72307, Запорізька область, м. Мелітополь, поштове відділення № 7; код ЄДРПОУ 22990428)

про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини А3840 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А3840 (з основної діяльності) від 02.06.2020 №54/60, в частині пункту 2, а саме накладення на командира зенітно-артилерійського відділення 1 зенітного артилерійського взводу військової частини А3840 старшого сержанта позивача дисциплінарного стягнення - догани.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є військовослужбовцем та учасником бойових дій, наразі проходить службу у військовій частині А3840 на посаді командира зенітно-артилерійського відділення 1 зенітного артилерійського взводу, має військове звання старшого сержанта. Наказом командира військової частини А3840 (з основної діяльності) від 02.06.2020 №54/60 на позивача було накладено дисциплінарне стягнення - догана. Серед підстав для застосування догани були зазначені особиста безвідповідальність, недисциплінованість, старшого сержанта ОСОБА_1 , надання їм неправдивої інформації на гарячу лінію Міністерства оборони України, недостойне поводження та не виявлення поваги до старшого за військовим званням. Стверджує, що в наказі відсутнє зазначення суті порушення, немає конкретних обставин подій, які на думку відповідача кваліфікуються як дисциплінарний проступок. Вважає наказ від 02.06.2020 №54/60 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 07.07.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

04.08.2020 позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.08.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 10.09.2020, а також витребувано від Військового госпіталю А3309 (69063, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 2) належним чином засвідчену копію медичної книжки військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач позовні вимоги не визнав, 31.08.2020 надав до суду відзив на адміністративний позов (вх.№40077), в якому зазначає, що на підставі з`ясованих фактів під час проведення службового розслідування, командиром військової частини А3840 був прийнятий висновок за результатами службового розслідування та виданий наказ командира військової частини А3840 (з основної діяльності) від 02.06.2020 №54/од «Про результати службового розслідування за фактом змісту звернення на Урядову гарячу лінію міністерства оборони України старшого сержанта ОСОБА_1 ». Звертає увагу на те, що позивачем невірно вказано номер оскаржуваного наказу. Командиром військової частини А3840 притягнуто до дисциплінарної відповідальності старшого сержанта ОСОБА_1 у відповідності з Дисциплінарним статутом, порушень статті 113 Дисциплінарного статуту немає. Підсумовуючи викладене зазначає, що викладені позивачем ствердження є сумнівними, можливо навіть неправдивими, а протиправних дій з боку військової частини А3840 стосовно позивача допущено не було. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

02.09.2020 до суду за вх.№40482 надійшов лист військової частини А3309, в якому повідомлено про неможливість надання витребуваної належним чином засвідчену копію медичної книжки військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки остання знаходить у медичному пункті військової частини А3840 або на руках у старшого сержанта ВЗК ОСОБА_1 . Зазначено, що позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у військовій частині А3309 з 02.03.2020 по 05.03.2020, з 02.07.2020 по 10.07.2020 та з 10.08.2020 по 14.08.2020. При надходженні на стаціонарному лікуванні заповнюється «Медична карта стаціонарного хворого» форма первинної облікової документації №003/о (Історія хвороби). Після виписки позивачу були видані виписні епікризи (форма первинної облікової документації №027/о під особистий підпис).

Ухвалою суду від 10.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.10.2020.

29.09.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№45437), в якій зазначено, що висновки службового розслідування не можуть сприйматись як однозначні, оскільки показання сторін в них не знаходять узгодження один з одним. Деякі показання надані в них є підтвердженнями незаконних дій та наказів командира військової частини А3840. З огляду на це проведена службова перевірка не може бути підставою для видання оскаржуваного наказу, а отже даний наказ підлягає скасуванню.

У судовому засідання 20.10.2020 оголошено перерву до 04.11.2020.

04.11.2020 до суду відповідачем подано клопотання за вх.№52756 про долучення додаткових доказів.

Протокольною ухвалою суду від 04.11.2020 долучено до матеріалів справи фотокартки позивача та відкладено судове засідання на 16.11.2020.

16.11.2020 представник відповідача подав через канцелярію суду клопотання (вх.№54777), в якому проти позовних вимог заперечив в повному обсязі та просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

У судове засідання, призначене на 16.11.2020, позивач та представник відповідача не прибули. Про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Позивач причини неявки суду не повідомив.

Частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неявку позивача та подане представником відповідача клопотання, суд вважає за можливе завершити розгляд справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 27.07.2015 Управлінням особового складу штабу командування Повітряних Сил Збройних Сил України.

Наказом командира військової частини А3840 (з основної діяльності) від 02.06.2020 №54/60 «Про результати службового розслідування за фактом змісту звернення на Урядову гарячу лінію Міністерства оборони України старшого сержанта ОСОБА_1 » за порушення статей 11, 14, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накласти на командира зенітно-артилерійського відділення 1 зенітного артилерійського взводу військової частини А0639 старшого сержанта ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення догана.

Позивач, вважаючи наказ командира військової частини А3840 (з основної діяльності) від 02.06.2020 №54/60 про накладення на нього дисциплінарного стягнення - догани протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551 від 24.03.1999 (з наступними змінами та доповненнями).

Так, за приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до вимог статей 83-86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Зі змісту Акту службового розслідування від 27.05.2020 судом встановлено, що заступник командира військової частини А3840 з льотної підготовки полковник ОСОБА_2 08.05.2020 близько 18:00 на території військової частини А3840 помітив авто марки DAEWOO LANOS, яке знаходилось не на встановленому місці (не на автомобільній стоянці), зателефонував черговому частини A3 840 підполковнику ОСОБА_3 та командиру військової частини А0639 підполковнику ОСОБА_4 запропонував встановити власника авто та перегнати автомобіль на визначене місце стоянки.

Автомобіль DAEWOO LANOS було відігнане за територію військової частини A3 840 начальником штабу військової частини А0639 майором ОСОБА_5 (проживає в гуртожитку) та залишено його поблизу КПП військової частини А3840. Ключі старший сержант ОСОБА_1 дав особисто майору ОСОБА_5 за власним бажанням.

Образившись на дії полковника ОСОБА_2 старший сержант ОСОБА_1 почав ймовірно бити милицями по колесу автомобіля HYUNDAI J30 полковника ОСОБА_2 поки не спрацювала сигналізація.

Будучи вдома почувши звук сигналізації особистого автомобіля полковник ОСОБА_2 вийшов з гуртожитку та побачив військовослужбовця у військової формі одягу з військовими відзнаками біля свого автомобіля. Даною особою був старший сержант ОСОБА_1 який перебував на милицях. Підійшовши до нього почув нецензурну лайку в свій адрес. Після чого полковник ОСОБА_2 хотів дізнатися хто ця особа, військове звання та посаду. Перебуваючи у збудженому стані старший сержант ОСОБА_1 не втримався на милицях падаючи схопив за одяг полковника ОСОБА_2 , та потягнув його за собою. Маючи наміри втримати ОСОБА_1 на ногах, полковник ОСОБА_2 не вдержався сам, що і призвело обох до падіння. Старший сержант ОСОБА_1 лежачи на землі, почав кричати та звинувачувати що його збили машиною, побили. Все це намагався зняти на мобільний телефон та погрожував скаржитись представникам ветеранської організації.

Полковником ОСОБА_2 було викликано чергового по частині підполковника ОСОБА_3 та начальника патруля старшого лейтенанта ОСОБА_6 , патрульного молодшого сержанта ОСОБА_7 .

Зі свідчень встановлено, що між полковником ОСОБА_2 , старшим сержантом ОСОБА_1 та прапорщиком ОСОБА_8 , який згодом вийшов з гуртожитку де проживав, відбувалась розмова на підвищених тонах. Старший сержант ОСОБА_1 , поводився збуджено та висловлював в бік полковника ОСОБА_2 нецензурні висловлюваннями та образливі слова. Дана розмова відбувалась приблизно 30-40 хвилин, після чого полковник ОСОБА_2 пішов в гуртожиток до своєї кімнати.

Було встановлено що старший сержант ОСОБА_1 поводив себе зі старшим за військовим званням полковником ОСОБА_2 зухвало використовуючи нецензурні висловлювання та образливі слова.

За результатами службового розслідування встановлено ОСОБА_1 порушення вимог:

- частини третьої статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої військовослужбовець повинен бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

- частини одинадцятої, дванадцятої статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до яких військовослужбовець повинен виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

- статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої військовослужбовець із службових та особистих питань повинен звертатись до свого безпосереднього начальника;

- статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до яких військовослужбовець повинен постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, поважати гідність інших людей;

- частини третьої - п`ятої статті 4 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких військовослужбовець повинен додержуватись визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитись з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

На підставі з`ясованих фактів під час проведення службового розслідування, командиром військової частини АЗ840 був прийнятий висновок за результатами службового розслідування та виданий оскаржуваний наказ.

Що стосується фотокарток, які на думку позивача підтверджують обставини незаконних дій ОСОБА_2 , суд зазначає про таке.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд відзначає, що на фотокартках відображений лише загальний план деякої місцевості, без прив`язки до такої місцевості, також неможливо встановити дату та час, коли ці фото були зроблені. Те саме стосується фотокарток зірваних нагород позивача, так як з них неможливо встановити обставини, при яких вони були зроблені.

Суд дійшов висновку, що надані фотокартки не можуть вважатися належними та достатніми доказами фіксування подій, зафіксованих в Акті службового розслідування від 27.05.2020, оскільки не містять необхідних реквізитів електронного доказу, як то фіксації дати та часу знімку, місця події тощо. Отже, необхідно щоб на електронних доказах було відображено дату і, за потреби, час та місце їх створення.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Згідно із частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Водночас, відповідно до даного Висновку згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, від різних правових положень, звичаїв, доктринальних принципів, а також ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог та тим, що ОСОБА_1 на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючи статтями 2, 5, 9, 77, 139, 241, 23-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А3840 (72307, Запорізька область, м. Мелітополь, поштове відділення № 7; код ЄДРПОУ 22990428) про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 14.04.2021.

Суддя М.С. Лазаренко