Рішення № 96333623, 15.04.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2021 рокум. Ужгород№ 260/22/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області внести зміни до системи персоніфікованого обліку в реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, якими індивідуальні відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як застраховану особу, за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 за період з 01 січня 2009 року по 08 червня 2015 року, у тому числі страховий стаж і заробітну плату, зарахувати до індивідуальних відомостей, як застрахованої особи за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2 , номер облікової картки застрахованої особи: НОМЕР_3 , серія та номер паспорта НОМЕР_4 , та здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 18.10.2020, з врахуванням трудового стажу за період роботи у ПП ОСОБА_2 з 01.01.2009 по 08.06.2015.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що в жовтні 2020 року він звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, подавши при цьому трудову книжку та інші необхідні документи. За результатами розгляду поданої заяви таку було задоволено та призначено пенсію довічно. Разом з тим, відповідачем не було враховано до страхового стажу період роботи з 01.01.2009 по 30.06.2015 у приватного підприємця ОСОБА_2 з підстав наявності помилки в персоніфікованих відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. З метою виправлення вказаної помилки він звернувся до відповідача із відповідною заявою, однак у задоволенні такої було відмовлено та роз`яснено, що внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб можливе за рішенням суду. Зазначає, що вказаний період роботи підтверджується відомостями його трудової книжки, а тому підлягає зарахування до його страхового стажу під час обчислення пенсії.

15 лютого 2021 року відповідач надіслав до суду відзив на позов №9284/0702 від 09.02.2021, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, аргументуючи безпідставністю такого. Зокрема, пояснив, що підставою неврахування спірного періоду роботи у ФОП ОСОБА_2 є подання роботодавцем неправильних відомостей щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача, за яким здійснюється облік застрахованих осіб в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. В свою чергу орган Пенсійного фонду України позбавлений можливості перевірити достовірність поданих роботодавцем до реєстру відомостей щодо ОСОБА_1 шляхом проведення позапланової перевірки з огляду на припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю.

22 лютого 2021 року позивач надіслав до суду заяву, в якій з доводами відповідача, наведеними у відзиві, не погоджується. Так, зазначає, що копія картки фізичної особи-платника податків про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_2 , виданої Міжгірським відділенням Хустської об`єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області, була подана ФОП ОСОБА_2 при працевлаштуванні в 2004 році. В свою чергу внесення помилкових відомостей до Реєстру застрахованих осіб з 2009 року є виною саме роботодавця та посадових осіб органу Пенсійного фонду України, а тому пенсіонер не може нести відповідальність за халатність інших осіб. Звертає увагу суду на те, що за спірний період ним в належному розмірі було сплачено всі страхові внески, а тому такий період роботи підлягає врахуванню під час обчислення його пенсії.

Окрім того, в поданій 22 лютого 2021 року заяві позивач уточнив п. 2 позовних вимог та виклав його в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 18.10.2020, з врахуванням трудового стажу відповідно до відомостей, наявних в трудовій книжці, в тому числі, і за період роботи у ПП ОСОБА_2 з 01.01.2009 по 08.06.2015».

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Міжгірського сектору обслуговування громадян Головного Управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою про призначення пенсії за віком, до якої долучив, серед іншого, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру №3352 від 23.02.2004, трудову книжку б/н від 04.08.1978, довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення.

За результатами розгляду поданих заявником документів посадовою особою повідомлено заявника про необхідність подання до 21 січня 2021 року для підтвердження трудового стажу інших документів, зокрема, форми ОК-5 з 01.01.2009 по 08.06.2015.

Рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області №071950002074 від 31.12.2020 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з розрахунку загального страхового стажу 36 років 9 місяців 2 дні. При цьому, до страхового стажу ОСОБА_1 частково не було враховано період роботи в Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), а саме, з 01.01.2009 по 08.06.2015 .

Підставою неврахування такої трудової діяльності, за твердженнями відповідача, є невірне зазначення ФОП ОСОБА_2 з 2009 року при подачі до Реєстру застрахованих осіб звітних відомостей щодо ОСОБА_1 , ідентифікаційного коду такого працівника.

13 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просив здійснити повторну перевірку щодо призначення пенсії та врахувати період роботи в ФОП ОСОБА_2 в повному обсязі, в тому числі, з 01.01.2009 по 30.06.2015.

За результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви листом ГУ ПФУ в Закарпатській області №2783-2923/П-02/8-0700/20 від 16.12.2020 заявника повідомлено про те, що для підтвердження страхового стажу, набутого в період роботи у ФОП ОСОБА_2 з 01.01.2009 по 08.06.2015, йому необхідно звернутися до суду щодо внесення змін до відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З метою внесення змін до відомостей Реєстру застрахованих осіб та захисту свого права на належний розмір пенсійного забезпечення, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Спір в даній адміністративній справі виник з приводу часткового неврахування органом Пенсійного фонду України трудової діяльності позивача в ФОП ОСОБА_2 у зв`язку з невірним зазначенням таким роботодавцем даних щодо ідентифікаційного коду працівника в Реєстрі застрахованих осіб.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Застрахована особа, в розумінні норм ст. 1 Закону №1078, є фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Страхувальниками, в свою чергу, є роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень ст. 21 Закону №1058, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, в тому числі, від роботодавців.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки (ч. 2 ст. 21 Закону №1058).

Згідно ч. 3 ст. 21 Закону №1058 персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити відомості, в тому числі, щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номера паспорта.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства (абз. 4 ч. 5 ст. 21 Закону №1058).

Відповідно до абз. 8 ч. 5 ст. 21 Закону, порядок та строки подання відомостей, зазначених в абзацах четвертому - сьомому цієї частини, встановлюються Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Отже, на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, яка містить відомості про саму застраховану особу (в тому числі реєстраційний номер облікової картки платника податків), страхувальника, страховий стаж застрахованої особи та інші відомості, які дозволяють встановити страховий стаж для призначення пенсії.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464)

На виконання норм Закону №2464 у 2011 році було створено Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, Державним реєстром загальнообов`язкового державного соціального страхування, в розумінні норм Закону №2464, є організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

П. 2 ч. 1 ст. 14-1 Закону №2464 встановлено обов`язок Пенсійного фонду та його територіальних органів забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону №2464, реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону №2464 персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення (ч. 5 ст. 20 Закону №2464).

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону №2464, відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 16 Закону №2464 ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (чинне на момент спірної трудової діяльності позивача) (далі - Положення №794).

Відповідно до п. 10 Положення №794, роботодавці зобов`язані, серед іншого, в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.

На кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. Персональна облікова картка фізичної особи містить, в тому числі, інформацію про ідентифікаційний номер (п. 16 Положення №794).

Вказане узгоджується також з нормами Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 (далі - Положення №10-1).

Таким чином наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб у подальшому є підставою для призначення та здійснення такій особі пенсійних виплат. У свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

П. 3 Положення №10-1 визначено, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником. У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду (п. 4 Положення №10-1).

Нормами п. 8 Положення №10-1 передбачено, що у разі виявлення застрахованою особою некоректних відомостей в її обліковій картці (прізвище, ім`я, по батькові на поточний момент: реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження, місце народження: стать; громадянство; серія та номер паспорта: номер телефону (за згодою): адреса місця проживання) ця особа може подати до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через представника анкету застрахованої особи для внесення / зміни / уточнення даних в Реєстр (і) застрахованих осіб за формою згідно з додатком 2 до цього Положення та документи, що підтверджують внесення / зміну / уточнення даних та належність помилкових даних цій особі (паспорт (інший документ, що посвідчує особу), трудова книжка, документ, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).

Як вбачається з матеріалів справи позивач 13 листопада 2020 року звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про виправлення помилки у реєстраційному номері облікової картки платника податків, однак відповідач відмовив у внесенні такого виправлення.

Так, зокрема, у листі-відмові від 16 грудня 2020 року ГУ ПФУ в Закарпатській області фактично підтверджує те, що відповідальність за достовірність даних про страховий стаж і заробітну плату працівників, поданих до системи персоніфікованого обліку, несе страхувальник - організація, з якою особа перебувала в трудових відносинах. Поряд з цим, відповідач заявляє, що з огляду на припинення ФОП ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб можливе тільки за рішенням суду.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 від 04 серпня 1978 року, позивач у період з 12 березня 2004 року по 08 червня 2015 року працював на посаді водія в ФОП ОСОБА_2 за трудовим договором від 12.03.2004 №80, зареєстрованим Міжгірським РЦЗ.

Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Вищезазначене кореспондується також з нормами Закону №1788.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).

Відомості про період роботи ОСОБА_1 в ФОП ОСОБА_2 внесені до трудової книжки позивача з дотриманням вимог Інструкції, жодних заперечень щодо їх достовірності відповідач не заявляє. Більше того, частину такої трудової діяльності, зокрема, з 12 березня 2004 року по 31 грудня 2008 року, органом Пенсійного фонду України зараховано до страхового стажу позивача.

Таким чином, відповідач не заперечує факт роботи ОСОБА_1 в ФОП ОСОБА_2 на умовах трудового договору.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії реєстраційного номера облікової картки платника податків, виданої Міжгірським відділенням Хустської об`єднаної податкової інспекції №3352 від 23 лютого 2004 року, ідентифікаційний номер ОСОБА_1 - НОМЕР_5 4. Вказана обставина не заперечується відповідачем та не є предметом доказування.

Разом з тим, ФОП ОСОБА_2 у період з 01 січня 2009 року по 08 червня 2015 року вносив відомості до Реєстру застрахованих осіб щодо ОСОБА_1 із зазначенням помилкового ідентифікаційного номера, а саме: НОМЕР_5 7.

Суд вважає, що пенсіонер не може бути позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок недотримання роботодавцем порядку обліку особового складу та заробітної плати, оскільки це суперечитиме конституційним засадам у сфері соціального захисту.

Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10 червня 2015 року до реєстру було внесено запис про припинення ФОП ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю.

Таким чином, станом на день призначення ОСОБА_1 пенсії до Реєстру застрахованих осіб щодо нього не можуть бути внесені зміни у спосіб інакший, аніж за рішенням суду.

За таких обставин з метою належного захисту прав позивача на пенсійне забезпечення суд вважає, що ГУ ПФУ в Закарпатській області зобов`язане внести зміни до відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відносно ОСОБА_1 за період з 01 січня 2009 року по 08 червня 2015 року, в частині виправлення помилки у ідентифікаційному номері, а саме: замість коду №2220622477 внести №2220622474.

Тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Поряд з цим не підлягають задоволенню позовні вимоги стосовно здійснення перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 18.10.2020, з врахуванням трудового стажу за період роботи у ПП ОСОБА_2 з 01.01.2009 по 08.06.2015.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є внесення вірних відомостей щодо позивача до Реєстру застрахованих осіб. Відповідно питання щодо зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи, що не враховувався у зв`язку з помилковістю відомостей у реєстрі, є похідними та буде вирішуватися уповноваженим органом за наслідками проведення відповідних коригувань.

Тобто на даний момент відповідач ще не розглядав питання наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи з урахування даного рішення, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 14.09.2020 у справі №560/2120/20 (№Пз/9901/9/20), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року.

З огляду на вищенаведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в особі Виноградівського відділу обслуговування громадян (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) про зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області внести зміни до відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відносно ОСОБА_1 за період з 01 січня 2009 року по 08 червня 2015 року, в частині виправлення помилки у ідентифікаційному номері такого, а саме: замість коду №2220622477 внести №2220622474.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) судові витрати у розмірі 420,40 грн. (Чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).

СуддяР.О. Ващилін