Ухвала суду № 96333443, 13.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

13 квітня 2021 р. Справа №200/1416/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про залишення позовної заяви без розгляду за позовом державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2020 року № 0021015704,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2020 року № 0021015704 щодо сплати штрафу у розмірі 27045,07 гривень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 23 березня 2021 року.

23 березня 2021 року розгляд справи відкладено на 13 квітня 2021 року.

26 лютого 2021 року на адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування зави зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч. 2 ст. 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними ч. 4 ст. 122 КАС України.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є ст. 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

П. 56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п. 56.19 ст.56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті.

Зі змісту п.56.2, 56.3, 56.17 ст.56, п. 57.3 ст.57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених п. 56.17 ст. 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

У даній справі процедура адміністративного оскарження закінчилася днем отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги (п. 56.17.3 п.56.17 ст. 56 ПК України).

Відповідач зазначає, що не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» звернулося зі скаргою від 09.10.2020р. № 2023 до Державної податкової служби України, яка рішенням про результати розгляду скарги №35971/6-99-00- 06-02-06-06 від 22.12.2020 року була залишена без розгляду.

За даними які містяться в інформаційній системі ГУ ДПС у Донецькій області рішення про результати розгляду скарги №35971/6-99-00-06-02-06-06 від 22.12.2020 року було отримано платником 30.12.2020 року. Позовна заява датована 03.02.2021.

Отже, позивачем було пропущено строк на судове оскарження податкового повідомлення рішення від 24.09.2020 року № 0021015704 встановлений п. 56.19 ст. 56 ПК України.

Ознайомившись з клопотанням Головного управління ДПС у Донецькій області та матеріалами справи, суд зазначає наступне.

Фахівцями Головного управління ДПС у Донецькій області проведено камеральну перевірку ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання з екологічного податку за 3-4 квартали 2015 року, про що складено акт від 18.08.2020 року № 299/05-99-57-04/34032208 (а.с. 11-14).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов`язань по декларації з екологічного податку за 4 квартал 2015 року в загальній сумі 145850,85 гривень, чим порушено п. 57.1. ст. 57, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України, що в свою чергу передбачає відповідальність, встановлену п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 24.09.2020 року № 0021015704 про застосування штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов`язання з екологічного податку в розмірі 27045,07 гривень (а.с. 15-18).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем спірне податкове повідомлення - рішення від 24.09.2020 року № 0021015704 оскаржувалось в адміністративному порядку (а.с. 19), однак за результатами розгляду скарги залишене без змін рішенням ДПС України від 22.12.2020 року № 35971/6/99-00-06-02-06-06 (а.с. 27-28).

При цьому, зі вхідного штампу на рішенні ДПС вбачається, що воно отримано підприємством 05.01.2020 року, а позов який датований 03.02.2021 року був направлений поштою 05.02.2021 року, що підтверджується штемпелем Укрпошти на поштовому конверті (а.с. 51), тому, на переконання суду, строки звернення передбачені п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України позивачем не порушені.

Крім того, суд наголошує, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не надано докази, які підтверджують факт отримання рішення ДПС за результатами розгляду скарги державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» саме 30.12.2020 року, що свідчило б, про порушення строку на судове оскарження податкового повідомлення рішення від 24.09.2020 року № 0021015704, який встановлений п. 56.19 ст. 56 ПК України.

До того ж, суд відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Європейський суд з прав людини у справі «CASE OF STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM», (Заява № 22083/93; 22095/93) рішення від 22 жовтня 1996 року, у п. 50 рішення зазначив, що право доступу до суду не є абсолютним і воно може підлягати обмеженням. Однак Суд має переконатися, що застосовувані обмеження не перешкоджають залишеним особі можливостям доступу (і не звужують їх) у спосіб чи мірою, що підривають саму суть цього права. Крім того, обмеження права на доступ до суду суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не має легітимної мети і якщо не забезпечено належного пропорційного співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the Рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» 18 United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 93, с. 24, п. 57, і рішення у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) від 4 грудня 1995 року, серія А, № 333-B, с. 41, п. 31).

У Рішенні в справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року).

Також, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі «Delcourt v. Belgium» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Враховуючи вищенаведене, та з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист, суд доходить висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та залишає заяву Головного управління ДПС у Донецькій області без задоволення.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 166, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про залишення адміністративного позову державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2020 року № 0021015704 без розгляду - залишити без задоволення.

Повний текст ухвали складено та підписано 13 квітня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту прийняття.

Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Л.Б. Голубова