Рішення № 96333062, 03.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Справа № 160/15151/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначення пенсії від 10 листопада 2020 року ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 жовтня 2020 року про призначення пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1977 року по 30.06.2000 року до загального стажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.10.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії. Відділом з призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було відмовлено в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу. Відповідачем було розраховано загальний стаж роботи 19 років 7 місяців 2 дні, при необхідних 27 роках (стаж враховано по 28.02.2017 р.). У відмові зокрема зазначено, що періоди роботи з 01.09.1997 року по 30.06.2000 року неможливо зарахувати позивачу до стажу, проте не надано жодних обґрунтувань неможливості такого зарахування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення ( виклику) сторін.

30 грудня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 19 років 7 місяців 2 дні, що не є достатнім для призначення пенсії.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дату звернення з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії досяг 60 - річного віку.

23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії.

10 листопада 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відмову в призначенні пенсії № 0400-0305-8/106934, в якій зазначено, що загальний страховий стаж роботи позивача становить 19 років 07 місяців 2 дні, що не є достатнім для призначення пенсії за віком. Окремо зазначено, що при прийомі документів позивачу було повідомлено про періоди роботи з 01.09.1977 року по 30.06.2000 року, які неможливо зарахувати до загального стажу, про що свідчить підпис позивача на заяві.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначені пенсії неправомірними, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України №1058-IV.

Відповідно до положень частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом 1 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон 1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, єдиною підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії є відсутність у нього визначеного законом стажу - 27 років.

В даному випадку, позивачем при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком було надано паспорт громадянина України, облікову картку платника податків, трудову книжку, військовий квіток №7651033, довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу № 1203-5000312101 від 30.09.2020 року, архівну довідку №2023-5/21Б від 07.06.2011 року, архівну довідку №2023-5/21Б від 07.06.2011 року.

Відповідно записів в дублікаті трудової книжки позивача НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працював з 01.09.1977 року в локомотивному депо Ясинувата-Західне Донецького ордена Леніна залізниці учнем слюсаря механоскладальних робіт по 27.04.1978 року та його звільнено у зв`язку з призивом на військову службу; з 03.05.1978 року наявний запис про службу в Радянській армії до 16.05.1980 року, з 17.06.1980 року прийнятий до локомотивного депо Ясинувата-Західне Донецького ордена Леніна залізниці учнем помічником збиральника поїздів по 03.03.1997 року та звільнений у зв`язку з переводом до управління Донецької залізної дороги; з 03.11.2003 року прийнятий на посаду заступника директора ВАТ «Росспецтранс» по 29.03.2012 року та звільнений з власним бажанням; з 01.03.2012 року прийнятий директором до ВАТ «Транс Систем Лоджистікс» по 10.12.2012 року та звільнений з власним бажанням; з 11.12.2012 року прийнятий у відділ зовнішньоекономічних зв`язків на посаду начальника відділу по 15.12.2014 року та звільнений за власним бажанням.

Відповідачем розраховано стаж позивача який дає право на призначення пенсії за віком 19 років 7 місяців та 2 дні.

Позивачем, в свою чергу, заявлено вимогу врахувати до стажу роботи позивача період з 01.09.1977 року по 30.06.2000 року.

При цьому, з дослідженого судом протоколу форми РС вбачається що окремі періоди роботи позивача які відносяться до періоду з 01.09.1977 року по 30.06.2000 року були враховані при розрахунку стажу, а саме: з 03.05.1978 року по 16.05.1980 року, з 04.03.1997 року по 02.11.1998 року, з 03.11.1998 року по 31.01.2000 року, з 01.02.2000 року по 31.05.2000 року.

Обґрунтування підстав для неврахування окремих періодів роботи позивача до його трудового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відмові у призначенні пенсії не зазначено, а вказано, що при прийомі документів позивачу було повідомлено про періоди роботи з 01.09.1977 року по 30.06.2000 року, які неможливо зарахувати до загального стажу про що свідчить підпис позивача.

З даного приводу, суд зазначає, що згідно статті 62 Закону № 1788-XII та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, як встановлено судом, жодного обґрунтування відповідачем не надано та не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача чи інші обставини, що мають значення для призначення пенсії.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії позивачеві не відповідає зазначеним вимогам, оскільки воно необґрунтоване, прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) і належним захистом порушеного права буде, в даному випадку, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.10.2020 року.

При розгляді заяви необхідно дослідити всі періоди роботи позивача, інформація про які наявна в дублікаті його трудової книжки та додатково надані позивачем довідки, які підтверджують його стаж роботи.

Враховуючи, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано причини неврахування окремих періодів роботи позивача до його загального стажу, суд вважає вимогу позивача про зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 01.09.1977 року по 30.06.2000 року до загального стажу передчасними.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку відповідачем, в даній адміністративній справі не доведено правомірність прийнятого рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094,м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.11.2020 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23.10.2020 року, враховуючи висновки суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська