Ухвала суду № 96333006, 14.04.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

14 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2081/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Качан Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, заяву відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправними рішення, дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (далі - Департамент соціальної політики, відповідач) про визнання протиправними рішення, дії та бездіяльність Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, посадових та службових осіб у застосуванні постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 300 при відмові у наданні позивачу житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, в період з травня 2017 року по квітень 2018 року, як нормативно-правового акту, який не набрав чинності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 03.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 КАС України ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 12:00 год. 30.03.2019. Судове засідання 30.03.2020 відкладено на 14:00 год. 08.04.2021 за клопотанням позивача.

Одночасно з поданням позову позивачем було подано заяву про поновлення строку для звернення до адміністративного суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення із позовом до суду вказав, що враховуючи складність спірних правовідносин із відповідачем, він звернувся за послугами до адвоката, який, на його думку, неналежно здійснював захист його інтересів, зокрема було подано позов про визнання протиправним та скасування повідомлення про припинення субсидії, яке ніяким чином не вплинуло на захист його інтересів. Вказує на те, що ним в ці періоди часу було подано ряд позовів на захист порушених прав до інших відповідачів, що потягнуло за собою судову тяганину, яка тривала значний час. Пізніше, на фоні цих відносин в 2019 році в нього погіршився стан здоров`я. В цей же період він був змушений звернутися до суду про стягнення компенсації додаткових витрат, які були ним понесені на сплату житлово комунальних послуг та які перевищують визначені соціальні нормативи. Посилається на те, що обґрунтування позовних вимог ґрунтується на нормативно-правових актах, які є на даний час діючими, а відтак правовідносини, які ними регулюються є триваючими.

Пізніше, в поданій додатковій заяві, позивач посилається на встановлені в 2020 році карантині обмеження у зв`язку з поширенням короновірусної інфекції. Зазначає, що вказані причини пропуску звернення до суду є поважними та просить його заяву задовольнити.

08.04.2021 відповідачем подано заяву про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду. Зазначає, що позивач про наявність спірних правовідносин знав з 2017 року, про що свідчать його скарги та відповіді на них. Названі позивачем причини пропуску звернення до суду не є поважними.

В судовому засіданні позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду.

Представник відповідача щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду заперечила та просила позов залишити без розгляду.

Розглянувши заявлені клопотання, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду до задоволення не підлягає, а заяву відповідача про залишення позову без розгляду слід задовольнити, з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов`язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Норми статті 99 КАС України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин також передбачали шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з аналогічним позовом.

Позивач у прохальній частині позовної заяви визначив предмет спірних правовідносин: визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність відповідача про відмову в наданні житлової субсидії в період з травня 2017 року по квітень 2018 року.

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_1 фактично оскаржує рішення Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, посадових та службових осіб у застосуванні постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 300 при відмові у наданні позивачу житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, в період з травня 2017 року по квітень 2018 року, як нормативно-правового акту, який не набрав чинності та зобов`язання вчинити дії.

Судом встановлено, що позивачу надавалась субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на період травень 2016 року - квітень 2017 року.

19.07.2017 відповідачем за № 11.5-7/11849 повідомлено позивача про припинення надання субсидії у зв`язку з наявністю заборгованості (а. с. 16).

Позивачем дане повідомлення було оскаржено до суду та рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі №803/406/18 в задоволенні позову було відмовлено повністю. Дане рішення суду набрало законної сили 28.08.2018 (а. с.90-92).

17.08.2017 позивач звернувся із заявою про призначення йому субсидії (а.с. 22).

07.09.2017 комісією з питань призначення соціальних допомог № 12 в призначені субсидії йому було відмовлено (а. с. 28).

Відповідачем листом від 13.09.2017 №11.5-7/16626 (а.с. 25) повідомлено ОСОБА_1 про прийняте рішення за його заявою та роз`яснено право на його оскарження.

Листом від 13.11.2017 № А-3187/6-063 позивачу на подане ним звернення з приводу відмови в призначені субсидії надано копію даного рішення та роз`яснено підстави його прийняття.

Під час розгляду справи позивач не заперечував того факту, що йому було відомо про наявні рішення.

Вказане також підтверджується відповідною перепискою між позивачем та відповідачем, яка наявна в матеріалах справи.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач знав про порушення своїх прав, свобод та інтересів та мав можливість вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах встановленого КАС України строку звернення до адміністративного суду, але не скористався такою за відсутності поважних причин.

Відтак вказане свідчить про те, що позивачу ще в листопаді 2017 року стало відомо про прийняте відповідачем рішення про відмову в наданні субсидії та останній не був позбавлений можливості своєчасно звернутись із відповідним позовом до суду за захистом своїх прав.

Тому строк звернення до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні субсидії розпочався з 01.12.2017 та закінчився в травні 2018 року.

Позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом лише 26.02.2021, про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції Волинського окружного адміністративного суду, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

На обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначає про те, що у нього були наявні судові спори у різних справах, погіршився стан здоров`я, а пізніше було введено карантин.

Однак, суд не бере до уваги вказані позивачем обставини пропуску строку звернення до суду з тих підстав, що зазначені твердження ОСОБА_1 в заяві про поновлення строку звернення до суду лише підтверджують наявність у нього можливості оскарження рішення відповідача в судовому процесі, так як в цей же період ним неодноразово подавались позови з різних підстав.

Крім того, в рішенні суду у справі № 803/406/18 за позовом позивача до Департаменту соціального захисту населення Луцької міської ради було наголошено на тому, що належним способом захисту порушених прав є оскарження рішення про відмову в наданні субсидії.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не подано жодного доказу на підтвердження погіршення стану здоров`я, яке б могло перешкодити йому у зверненні до суду, у строки, визначені законом та їх тривалість.

Не можуть бути взяті до уваги твердження позивача про введення карантину з 11.03.2020 як перешкоду звернення до суду, оскільки такі строки звернення до суду закінчилися ще в травні 2018 року.

Наявність карантинних обмежень не позбавляла можливості позивача звернутися до суду.

Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного ним строку звернення до суду, тому суд не визнає причини пропуску строку поважними та не вбачає правових підстав для задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду.

При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

У справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії) Європейський суд з прав людини зазначив, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на суд, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним, і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).

В свою чергу, наявність навіть об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Європейський Суд з прав людини рішенням у справі Golder v. United Kingdom від 21.02.1975, серія А № 18, п. 36, сформував наступну позицію - Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є доступ до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятості скарги.

Частиною четвертою статті 123 КАС України передбачено, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду слід відмовити, при цьому, заяву відповідача про залишення позову без розгляду необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243 ч.3, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

Заяву відповідача про залишення позову без розгляду задовольнити.

Позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправними рішення, дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст ухвали складено 16.04.2021