Ухвала суду № 96332643, 15.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

м. Вінниця

15 квітня 2021 р. справа № 120/2124/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

16.03.2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що вважає дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 26.06.2020 із застуванням обмеження її нарахування, передбаченого частиною 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-IX від 13 квітня 2020 року, протиправними, оскільки питання суддівської винагороди регулюється спеціальним законом - Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Позивач, посилається на рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, яким визнано неконституційним частини першу і третю статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року, абзац дев`ятий пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року. При цьому вказала, що в рішенні зазначено, що втрачені в зв`язку з обмеженням суддівської винагороди кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.

Оскільки відповідач добровільно не компенсував втрачену суддівську винагороду за період з 18.04.2020 року по 26.06.2020 року, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду, у якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати у період з 18.04.2020 року до 26.06.2020 року суддівської винагороди із застосуванням обмеження її розміру, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітньої плати, передбаченого ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у сумі 64624,84 грн.;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок (нарахування) суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року до 26.06.2020 року, обчисливши її відповідно до вимог ст. 135 ч.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (виходячи із базового розміру посадового окладу судді у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1.01.2020 року, та щомісячної доплати від посадового окладу) без застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та здійснити виплату з урахуванням раніше сплачених сум з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

Ухвалою суду від 22.03.2021 року відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області. Призначено підготовче засідання на 15.04.2021 року.

12.04.2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

В судове засідання 15.04.2021 року позивач, представники відповідача та третьої особи не прибули, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, в матеріалах справи містяться заява позивача про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи факт неявки сторін у судове засідання та відсутність перешкод для розгляду справи, визначених статтею 205 КАС України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд вважає за необхідне, із власної ініціативи, вирішити питання щодо наявності підстав для зупинення провадження в цій справі.

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі № 340/1916/20.

Предметом розгляду даної справи, зокрема, є питання стосовно виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, дана адміністративна справа має аналогічний предмет доказування у справі, що перебуває на розгляді у Верховного Суду, оскільки спір між сторонами у цій справі виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одним й тими ж нормами права.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 236 КАС України встановлено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини у п. 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04), зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року)

Тому, обґрунтовуючи підстави для зупинення провадження у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним із способів практичного втілення вказаної Конституційної норми є забезпечення ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів особи за допомогою становлення єдності судової практики.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі єдністю судової практики.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону № 1402-VIII, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Отже, з урахуванням положень п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України та беручи до уваги ту обставину, що формування відповідних правових позицій Верховного Суду у справі №340/1916/20, може вплинути на наслідки розгляду даної справи, суд дійшов висновку щодо необхідності зупинення провадження у справі №120/2124/21-а до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №340/1916/20.

Аналогічного правового висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 04 лютого 2021 року справа 560/5053/20, від 03 лютого 2021 року справа 560/2861/20.

Керуючись ст.ст. ч. 2 ст. 236, 248, 256 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Зупинити провадження у справі №120/2124/21-а до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №340/1916/20 (провадження №К/9901/369/21).

Копії ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя /підпис/ Дончик Віталій Володимирович

Копія вірна

Суддя:

Секретар: