Рішення № 96327682, 22.03.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/392/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

з участю сторін:

відповідача ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , 3-ті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлення факту нецільового використання коштів, сплачених як аліменти на утримання неповнолітньої дитини та повернення їх на банківські рахунки дитини,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерство соціальної політики України, про визнання незаконним висновку, встановлення факту, зобов`язання вчинити дії.

Мотивуючи свої вимоги тим, що згідно рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року з позивача на користь відповідача на утримання дитини ОСОБА_3 стягуються аліменти в розмірі1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З метою перевірки цільового використання сплачених позивачем аліментів позивач звернувся до Органу опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою про перевірку цільового використання аліментів. За результатами розгляду заяви Орган опіки та піклування 15 квітня 2019 року прийняв висновок про цільове використання аліментів, в якому зазначив, що витрачання аліментів ОСОБА_1 , що сплачуються позивачем на утримання ОСОБА_3 , є цільовим. Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Однак позивач вважає такий висновок неправомірним, оскільки спеціалісти відділу не спілкувалися з дитиною та з отримувачем аліментів, не мали документального підтвердження витрат коштів, задовольнившись лише інформацією від посторонньої особи та як наслідок робили незаконний висновок. Скарги до Служби у справах дітей та сім`ї ВО КМР (КМДА) та Мінсоцполітики України не принесли очікуваного результату у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач відзив на позовну заяву не подавала.

Позивач в судове засідання не з`явився. Подав заяву про слухання справи у його відсутність. На позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи - 1 в судове засідання не з`явився. В своїй поданих письмових поясненнях просив суд розгляд справи проводити за відсутності представника, прийняти рішення в найкращих інтересах дитини та згідно чинного законодавства України. В частині визнання незаконним висновок представник заперечує в повному обсязі.

Представник третьої особи - 2 в судове засідання не з`явився. В поданих поясненнях просив розглядати справи без участі представника Служби.

Представник третьої особи-3 в судове засідання не з`явився. Повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач являються батьками ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 09 жовтня 2009 року (а.с.23).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментівзадоволено частково. Шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління м. Києва 25 грудня 2002 року, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 1985 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Могилів-Подільській Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.12.2015 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття (до ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою м. Могилів-Подільській Вінницької області, за її місцем проживання.В іншій частині відмовлено.

21 березня 2019 року позивач звернувся до Служби у справах дітей Деснянської РДА із заявою про перевірку цільового витрачення аліментів, сплачених на утримання дитина ОСОБА_3 .

Згідно із ст. 186 Сімейного кодексу України за заявою платника аліментів або за власною ініціативою органі опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів.

Відповідно до заяви позивача та з урахуванням вимог закону спеціалістами Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації було здійснено перевірку умов проживання дитини, під час якої було встановлено, що розмір аліментів на дитину не перевищує двох прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Також встановлено, що одержувач аліментів забезпечує базові індивідуальні потреби дитини, якій створені належні умови для проживання, всебічного розвитку та навчання відповідно до вікових потреб. Одержувач аліментів не надавав для ознайомлення чеки, квитанції, довідки та інші документи щодо підтвердження цільового використання коштів. Бесіда з дитиною не проводилась, оскільки на час візиту дитина вдома була відсутня зі слів її старшої сестри вона разом із матір`ю пішла до магазину. З висновку вбачається, що одержувач аліментів забезпечує потреби дитини відповідно до суми коштів сплачених на дитину платником аліментів.

Позивач не погоджуючись з висновком Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації звернувся з листом до Міністерства соціальної політики України.

Згідно листа Мінсоцполітики України № 410/0/14219/371 від 24 червня 2019 року останні просили Службу у справах дітей та сім`ї Дніпровської РДА вжити відповідні заходи згідно чинного законодавства в інтересах дитини ОСОБА_3 та проінформувати про це позивача та безпосередньо Департамент.

Відповідно до ч.1 ст. 141 СК України мати батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч. 1,2 ст. 186 СК України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.

У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Згідно з ч. 3 ст. 19 СК України звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

Тобто обов`язок перевіряти цільове витрачання аліментів покладений на орган опіки та піклування, проте правом на звернення до суду заявник може скористатися і без попереднього звернення до органів опіки та піклування, особисто зібравши необхідні докази, які підтверджують нецільове використання аліментних платежів.

Разом з тим, статтею 19 Сімейного кодексу України передбачена участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під час розгляду справи встановлено та підтверджено належними та допустимим доказами, той факт, що дитина, яка проживає з матір`ю, забезпечена харчуванням, одягом, взуттям, належними побутовими умовами, тобто дитині створені належні умови для проживання та навчання. Доказів протилежного позивачем до матеріалів справи не було надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження підстав для встановлення нецільового використанні аліментів з боку відповідачки, а тому суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування висновку Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської РДА а також встановлення факту нецільового використання аліментів немає.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача відкрити рахунок та перерахувати суму нецільових витрачених аліментів , то суд приходить до висновку, що такі позовні вимоги у даному випадку є похідними від основної вимоги про встановлення нецільового використання аліментів, у задоволенні яких судом відмовлено, суд вважає, що і підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача відкрити рахунок та здійснити перерахунок нецільових використаних коштів аліментів також немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 197-200, 258-260, 263-265ЦПК України, ст. 179, 180-183, 184, 186, 192 Сімейного Кодексу України, -

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , 3-ті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлення факту нецільового використання коштів, сплачених як аліменти на утримання неповнолітньої дитини та повернення їх на банківські рахунки дитини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15 квітня 2021 року.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

3-я особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві адміністрації, ЄДРПОУ 37397237, адреса місцезнаходження, місто Київ, вулиця Краківська, 20;

3-я особа: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ЄДРПОУ 20062138, адреса місцезнаходження, місто Київ, Дегтярівська, 3а.

Суддя Н.О.Яровенко