Ухвала суду № 96327450, 15.04.2021, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/904/21

Справа № 754/8894/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_4

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні заяву позивача про відвід судді Лісовської О.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про визнання ордеру недійсним, скасування свідоцтва про право власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про визнання ордеру недійсним, скасування свідоцтва про право власності.

У підготовчому засіданні позивач ОСОБА_1 заявив відвід судді Лісовській О.В. у вищевказаній цивільній справі. Заява мотивована тим, що суддя не може брати участь у розгляді справи, оскільки є обставини, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді, зважаючи на те, що суддею у 2005 році було отримано державну квартиру, ордер на яку було видано Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією. А тому між суддею та відповідачем існує конфлікт інтересів. Вважає, що є всі підстави для відводу чи самовідводу судді.

Представник відповідача ОСОБА_4 у підготовчому засіданні заперечувала проти задоволення заяви, зважаючи на її безпідставність та необґрунтованість. Також зазначила, що Деснянську районну в м. Києві державну адміністрацію було утворено 30.09.2010 року і з 31.10.2010 року вона розпочала свою діяльність. А тому відповідач жодних ордерів на квартиру судді не видав. На підставі викладеного представник відповідача просить у задоволенні заяви відмовити.

Відповідачка та її представник у підготовчому засіданні заперечували проти задоволення заяви про відвід з підстав її необґрунтованості.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Зваживши доводи заяви, вислухавши думку учасників справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 36 ЦПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Як вбачається з поданої заяви про відвід, вона надійшла до суду 15.04.2021 року, безпосередньо у день судового засідання, тобто пізніше, ніж за три робочі дні до наступного засідання.

Зважаючи на викладене вище та вимоги ч. 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішується безпосередньо судом, що розглядає справу.

Що стосується обґрунтованості заяви про відвід, то слід зазначити, що наведені позивачем підстави для відводу судді не знайшли свого підтвердження, не відповідають дійсності, оскільки ордер на квартиру судді був виданий у 2005 році Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією, а відповідачем у справі є Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація. Крім того, вказані обставини не свідчать про наявний між відповідачем та суддею конфлікт інтересів та не можуть бути підставою для відводу судді.

Також слід зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).

У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст.. 9 Конституції України, ст.. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суд має завжди бути "встановленим законом".

Суд, який розглядає справу, має бути "безстороннім" і "незалежним" за ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і засад цивільного судочинства.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою (справи "Пуллар проти Сполученого Королівства" і "Томанн проти Швейцарії", а також "Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви").

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого та міжнародного законодавства, встановлені при розгляді заяви обставини, письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість поданої заяви, а тому про необхідність відмовити в її задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 36, 37, 40 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід судді Лісовської О.В.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 16 квітня 2021 року.

Суддя О.В.Лісовська