Рішення № 96327280, 23.03.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22910/19

провадження № 2/753/832/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сирбул О.Ф.

за участю секретаря Лаптєвої Ю.М.

представника позивача Титаренко О.Є.

відповідча ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по сплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 2302,63 грн., нарахований індекс інфляції за весь час прострочення у сумі 269,86 грн., три проценти річних від простроченої суми заборгованості в сумі 112,12 грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач утримує та проводить обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Наказу ПАТ "ХК "Київміськбуд" від 31.03.2016 року № 00024/0/8-16.

16 серпня 2016 року між сторонами укладено договір № б/н про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Також, між сторонами 16.11.2016 укладено договір № б/н про послуги з централізованого опалення.

Оскільки відповідач отримує від позивача житлово-комунальні послуги, а саме, послуги з централізованого опалення, однак, починаючи з серпня 2016 року платежі за оплату житлово-комунальних послуг відповідачем проводились не регулярно, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 2302,63 грн., нарахований індекс інфляції за весь час прострочення у сумі 269,86 грн., та три проценти річних від простроченої суми заборгованості в сумі 112,12 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13.02.2020 відкрито провадження у вказаній справі з проведенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заочним рішенням Дарницьким районним судом м. Києва від 20.05.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги-задоволено.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.11.2020 вказане заочне рішення було скасовано, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що жодних договорів про послуги з централізованого опалення між ним та відповідачем не укладалось, а тому підстав для стягнення з нього заборгованості за вказані послуги у позивача відсутні.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні докази, приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно наказу ПАТ «ХК "Київміськбуд» від 31.03.2016 № 00024/0/8-16 передано КП «Житло-Сервіс» для обслуговування, житловий будинок АДРЕСА_1 .

За змістом виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основним видом економічної діяльності підприємства є: комплексне обслуговування об`єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 що підтверджується Актом від 03.08.2016 прийому-передачі майнових прав на об`єкт до Договору купівлі-продажу майнових прав №5046/РН-К від 28.02.2014.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

За змістом ст.ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги.

Відповідно до положень ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач зобов`язаний: 1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; 5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 16.08.2016 укладено договір № б/н про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Також, 16.11.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір про послуги з централізованого опалення, відповідно до п. 17.1 якого споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Судом встановлено, що з серпня 2016 року відповідач належним чином не здійснює оплату вартості житлово-комунальних послуг, та на підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок, відповідно до якого за відповідачем наявний борг за опалення в сумі 2302,63 грн., який перевірений судом.

За приписами ст.ст. 319, 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 24.06.2004 № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).

Вказаний Закон містить визначення житлово-комунальних послуг, як результату господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, та покладає на балансоутримувача будинку обов`язок здійснювати розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечення управління майном (підпункти 1, 3, 10 пункту 1 частини 1 статті 1).

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (стаття 19 Закону № 1875-IV).

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV встановлено обов`язок споживача, а п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону - обов`язок виконавця, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг згідно з Типовим договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, який є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), а ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов`язків щодо обраного ними кола відносин.

Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Уклавши 16.11.2016 договір про послуги з централізованого опалення на умовах, викладених у ньому, сторони тим самим засвідчили свою згоду та взяли на себе зобов`язання виконувати умови, які були в них закріплені.

Договір є чинним, на момент розгляду справи докази визнання його недійсності в розрізі положень ст.ст. 76-81 ЦПК України суду відповідачем не надано.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підтвердження своїх доводів стороною позивача надано суду розрахунок заборгованості, який судом приймається до уваги як належний доказ, який свідчить про розмір заборгованості відповідача перед позивачем за надані та отримані житлово-комунальні послуги, та покладається в обґрунтування рішення, оскільки він містить відомості щодо розміру нарахованих сум, здійснений на основі затверджених в установленому порядку норм та пропорційно до загальної площі належної відповідачу квартири.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте жодних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку відповідач не надав.

Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Наведене вище узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14цс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (14-16цс18).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов0язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, 3 % річних та інфляційні втрати повинні нараховуватися на суму основного боргу.

Беручи до уваги зазначене, та те, що правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов`язанням, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, стороною позивача доведено обставини, на які посилається у позовній заяві, а стороною відповідача вони не спростовані.

Згідно із наданим позивачем розрахунком, судом встановлено, що за період з серпня 2016 року по жовтень 2019 року втрати позивача від інфляції склали суму в розмірі 269,86 грн., а три відсотки річних за вказаний період прострочення становить суму в розмірі 112,12 грн.

Наданий позивачем розрахунок здійснений за вірною методикою, з урахуванням оприлюднених у встановленому законом порядку індексів інфляції і жодних доказів, які б його спростовували, стороною відповідача не надано, а тому суд покладає його в обґрунтування свого рішення.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги наведені позивачем доводи і аргументи, які були оцінені судом, та відсутність будь-яких спростувань та заперечень з боку відповідача, суд дійшов висновку про доведеність і обґрунтованість позову, а відтак, останній, підлягає задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1921,00 грн., відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло-сервіс» (код ЄДРПОУ 40091896) заборгованість по оплаті за опалення за період з 01.08.2016 року по 31.10.2019 року в сумі 2302,63 грн., а також інфляційні втрати в сумі 269,86 грн. та 3 % річних в сумі 112,12 грн., а всього: 2684,61 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло-сервіс» (код ЄДРПОУ 40091896) судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя: