Рішення № 96326573, 07.04.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7016/20

Провадження № 2/750/69/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретарів - Шилової Ж.О., Левченко А.С.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства,

треті особи - Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, Чернігівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми),

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить визнати його батьком малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовано позов тим, що з 2009 року ОСОБА_1 проживав разом із ОСОБА_5 однією сімє`ю без реєстрації шлюбу у квартирі її матері - відповідача по справі ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_6 . Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали без реєстрації шлюбу, її мати - ОСОБА_3 наполягала на тому, щоб дитину зареєстрували зі слів матері у відповідності до ст. 135 Сімейного кодексу України, не зазначаючи ОСОБА_1 батьком дитини, з метою отримання соціальних виплат, а тому в актовому записі про народження син був записаний як ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, а тимчасовим опікуном дитини визнана ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_5 відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 погіршилися, його речі були зібрані відповідачем і він перестав жити в її квартирі, остання не дає можливості позивачу піклуватися про сина та спілкуватися з ним, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовної заяви вимог у повному обсязі у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю. У відзиві відповідач зазначила, що відомості про батька в актовому записі про народження дитини записані на честь брата її покійної дочки - ОСОБА_7 і це була воля покійної, а доводи позивача про те, що саме ОСОБА_3 наполягала на цьому є надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Її дочка була завжди самостійною у прийнятті рішень, а тим більше в питаннях, що стосувалися дитини. Також те, що ім`я по батькові дитини співпадає з іменем позивача не доводить факту спорідненості між ними. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. До народження дитини дочка відповідача не проживала спільно з позивачем однією сім`єю, не вела з ним спільне господарство. Після народження ОСОБА_6 її дочка самостійно та за підтримки своєї матері утримувала та виховувала сина, оплачувала дитячий садочок, купувала одяг, продукти харчування, оплачувала репетиторів, гуртки, тобто прикладала усіх зусиль для всебічного і гармонійного розвитку дитини. Позивач спільного господарства з її дочкою не вів, в матеріальному утриманні та вихованні дитини участі ніколи не приймав, ніколи не цікавився дитиною. Крім того, як відомо відповідачу, позивач мав іншу сім`ю і у нього п`ятеро дітей. Останні п`ять років дочка відповідача дуже сильно хворіла і на її лікування необхідні були значні кошти, які надавала їй мати та брат, а позивач станом здоров`я ОСОБА_5 не цікавився. ІНФОРМАЦІЯ_4 дочка відповідача ОСОБА_5 померла, участі в її похованні позивач не приймав. Враховуючи викладене, відповідач вказує, що даний позов викликаний лише намірами та бажанням позивача отримати нерухоме майно після смерті її дочки, а тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, представник відповідача у судовому засіданні просила суд застосувати наслідки пропуску як загального строку позовної давності, так і строку, встановленого ч. 2 ст. 129 СК України до заявлених позивачем вимог згідно ст. 267 ЦК України та відмовити у задоволенні позову з цих підстав, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2020 року задоволено клопотанням позивача, призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу та зупинено провадження по справі на час проведення експертизи.

03 грудня 2020 року на адресу суду надійшов лист Комунального закладу «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 07-17/1207 від 02.12.2020 про повернення ухвали суду про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи без виконання, оскільки у призначені дати: 17.11.2020 та 01.12.2020 для відбору зразків крові з`явився лише позивач - ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 04 грудня 2020 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснила та надала медичні документи, що ОСОБА_4 оглядався дільничним педіатром 12.11.2020 з приводу хвороби, а в подальшому також хворів з 30.11.2020 по 04.12.2020, а тому відповідач не могла доставити дитину для відібрання зразків на експертизу.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 06 січня 2021 року, позивач та його представник наполягали на проведенні у справі судової молекулярно-генетичної експертизи, у зв`язку із чим справу було повторно направлено для проведення експертизи та ухвалою суду від 06 січня 2021 року зупинено провадження по справі на час проведення експертизи.

11 лютого 2021 року на адресу суду надійшов лист Комунального закладу «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 07-17/158 від 10.02.2021 про повернення ухвали суду про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи без виконання, у зв`язку з тим, що у зазначені терміни 26.01.2021 та 09.02.2021 для відбору зразків крові з`явився лише позивач - ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради у судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив прийняти рішення з урахуванням інтересів дитини.

Представник третьої особи - Чернігівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) у судове засідання не з`явилась, надіслала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, при вирішенні справи поклалась на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, допитавши у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до актового запису про народження № 1111 від 25 травня 2011 року ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Чернігові, батьками дитини зазначені: батько - ОСОБА_12 , мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 39).

Підставою актового запису про народження дитини є заява її матері; запис про батька дитини вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією актового запису про смерть № 2215 від 05.08.2020 (а.с. 40).

Згідно копії рішення виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради від 25 серпня 2020 року № 232, встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дитиною-сиротою, який зареєстрований та мешкає у АДРЕСА_1 та призначено опікуном над ним його бабусю - ОСОБА_3 , яка проживає та зареєстрована за тією ж адресою (а.с. 46).

В судовому засіданні позивач пояснив, що познайомився з ОСОБА_5 восени 2009 року, а в грудні цього року почали проживати разом з нею у квартирі відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . В цій же квартирі проживала і відповідач. ІНФОРМАЦІЯ_6 у нього з ОСОБА_5 народився син ОСОБА_6 , але, за наполяганням відповідача, ОСОБА_5 , щоб не сваритися з матір`ю, відомості про батька записала на своє прізвище, але по батькові зазначила « ОСОБА_13 ». Після народження сина, позивач з дружиною, сином та ОСОБА_3 продовжували проживати разом за вказаною вище адресою, вели спільне господарство, виховували і піклувалися про сина, разом відпочивали, разом святкували спільні свята. ОСОБА_6 називав його батьком і батьківство позивача завжди визнавала ОСОБА_5 , а також відповідач.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 повідомив, що його батько ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_5 , ще до народження ОСОБА_6 батько повідомив свідка та інших своїх дітей, що вони з ОСОБА_5 чекають на народження дитини. Коли народився син ОСОБА_6 , то ОСОБА_5 і відповідач визнавали позивача батьком, ОСОБА_6 також завжди називав позивач батьком і називає його батьком зараз, хоча бабуся не дає можливості їм бачитися. Свідок часто провідував батька і маленького брата, які проживали у квартирі відповідача, ОСОБА_5 завжди приязно ставилася до свідка, запрошувала у гості. Коли померла ОСОБА_5 , то відповідач одразу зібрала речі позивача і попросила його виїхати з її квартири. Відповідач дзвонила особисто свідку і просила забрати речі батька з квартири та з будинку у с. Деснянка. Свідок допомагав батьку перевезти речі. Саме після смерті ОСОБА_5 відношення відповідача до позивача змінилося, вона почала налаштовувати свого онука ОСОБА_6 проти батька, зазначаючи, що саме батько винен у смерті матері.

Свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що позивача вона періодично бачила у будинку, де жила ОСОБА_5 . Він почав з`являтися десь через два роки після народження дитини. Які були відносини між позивачем та ОСОБА_5 свідку не відомо, сусіди казали, що це її співмешканець. ОСОБА_5 говорила свідку, що заміж вона не вийшла, буде народжувати дитину для себе, свідок збирала кошти у під`їзді, аби надати допомогу ОСОБА_14 при народженні дитини. Свідку відомо, що кошти на утримання дитини надавав брат покійної ОСОБА_5 . Також свідок повідомила, що позивач був присутній на похороні ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_15 - ОСОБА_16 суду повідомила, що є хрещеною матір`ю ОСОБА_6 . Вперше вона побачила позивача ще до народження ОСОБА_6 , її з ним познайомила ОСОБА_5 , представила його як чоловіка, з яким вона планує відносини. Коли ОСОБА_5 везли у пологовий будинок та забирали з нього, позивача поряд не було. ОСОБА_5 говорила свідку, що матеріальну допомогу їй надає брат, який проживає на Півночі Росії. Після народження ОСОБА_6 свідок бачила позивача у квартирі відповідача, до ОСОБА_6 він відносився добре, доглядав за ним.

Свідок ОСОБА_11 суду повідомив, що проживав разом з ОСОБА_9 у сусідньому під`їзді по АДРЕСА_2 і до них приходила ОСОБА_5 . Позивача свідок бачив у квартирі відповідача, коли приходив у гості. Про ОСОБА_17 свідку ОСОБА_5 нічого не говорила, представила його як свого знайомого. Свідок забирав ОСОБА_5 з дитиною з пологового будинку, ОСОБА_17 при цьому не було. З 2012 року свідок не проживає з дружиною, мешкає за іншою адресою, а тому з того часу не спілкувався з ОСОБА_5 .

Згідно відповіді № 33 від на запит адвоката від 06.10.2020 заклад дошкільної освіти № 4 «Калинонька» повідомив, що ОСОБА_4 відвідував цей заклад, а саме групу № 9. Зі слів вихователя групи № 9 ОСОБА_18 , ОСОБА_6 , як і його покійна мати, завжди позитивно відгукувалися про ОСОБА_1 , часто згадували його при розмові. Мати дитини представила вихователям ОСОБА_1 як батька дитини. ОСОБА_6 також називав його батьком. Хлопчиком в основному приводила до дитячого садка і забирала мати, іноді бабуся чи ОСОБА_1 (том 1 а.с.59).

Відповідно до довідки загальноосвітньої спеціалізованої школи № 12 м. Чернігова, наданої на запит адвоката, вбачається, що ОСОБА_4 навчається у цій школі з першого класу. За період навчання ОСОБА_1 тричі відвідував школу разом з матір`ю учня - ОСОБА_5 ; двічі разом з нею дізнавався про успіхи у навчанні ОСОБА_6 і разом були присутні на одних із батьківських зборів. ОСОБА_6 , звертаючись до ОСОБА_1 , називав його батьком (том 1 а.с. 61).

Позивач надав суду фотокартки, з яких вбачається, що позивач мав відносини з покійною ОСОБА_5 , надано багато їх спільних з нею та дитиною фото. З фотокарток вбачається, що позивач багато фотографувався з ОСОБА_6 з часу його народження і у різні періоди по мірі його зростання. На фотокартках відображені події спільного побуту позивача, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також спільні фото ОСОБА_6 з дорослими дітьми позивача та його онуками (а.с.13-18, 117-147).

Крім того, з інформації управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради від 18.03.2021 за № 01-31/03/636 вбачається, що 29 вересня 2020 року ОСОБА_3 зверталася до служби у справах дітей Деснянської районної у місті Чернігові ради з проханням направити до Чернігівського міського центру соціальних служб клопотання щодо психологічного тестування підопічного онука, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою з`ясування його прихильності до біологічного батька - ОСОБА_1 .

Таким чином, відповідач у своєму зверненні до служби у справах дітей Деснянської районної у місті Чернігові ради, зазначала позивача як біологічного батька ОСОБА_4 та просила провести тестування щодо прихильності дитини до батька.

Відповідно до ч.3 ст. 12 та ч.ч. 1,3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Визнання батьківства це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подання до органів реєстрації актів цивільного стану спільної заяви матері дитини та чоловіка, який вважає себе батьком цієї дитини.

Визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, метою якого є підтвердження вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною.

Згідно ч. 1 ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Згідно ч. 4 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Позивач для доведення факту свого біологічного батьківства просив суд призначити судову молокулярно - генетичну експертизу, яка була призначена ухвалою суду від 27 жовтня 2020 (т. 1 а.с.71-73).

Дана ухвала двічі направлялася для виконання до експертної установи. Було призначено чотири дати для відібрання біологічних зразків, проте для проведення експертизи кожного разу з`являвся лише позивач. Відповідач, яка є опікуном дитини, не забезпечила явку дитини для відібрання біологічних зразків, посилаючись на хворобу дитини у ті дні, які були визначені експертною установою для відібрання зразків.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дитина не могла бути доставлена для відібрання біологічних зразків. Адже, за результатами огляду педіатра, що відбувався у лікарні 12.11.2020 та 30.11.2020 вбачається, що стан дитини середньої тяжкості (том 1 а.с.186, 189).

Згідно довідки дитячої поліклініки № 2, ОСОБА_19 хворів на трахеїт з 30.11.2020 по 04.12.2020, а в наступний час зазначено, що він здоровий, може відвідувати дитячий заклад (том 1 а.с.190).

Суд забезпечив відповідачу можливість доставити дитину на експертизу і повторно направив її на виконання.

Відповідач надала суду докази, що ОСОБА_20 хворів з 21.01 по 29.01.2021 та у період з 09.02 по 12.02.2021 (був звільнений від фізичних навантажень через травму ноги, але при цьому він з`являвся до лікарні (том 2 а.с. 5-11).

Відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Надані відповідачем докази не свідчать про те, що у відповідача були непереборні причини, з яких вона не могла забезпечити явку дитини для відібрання біологічних зразків для проведення експертизи (були визначені чотири дати у різні періоди), а тому суд приходить до висновку, що відповідач ухилилася від участі в експертизі.

Нез`явлення відповідача разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо дитини.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 140/2055/18.

Оцінивши наявні у справі докази, перелічені вище, які підтверджують батьківство позивача щодо ОСОБА_4 , а також те, що відповідач ухилилася від участі в експертизі, не забезпечила явку малолітньої дитини для відібрання біологічних зразків, суд з урахуванням вимог ст.109 СК України приходить до висновку, що батьківство позивача доведено, а тому вбачає підстави для задоволення позову.

Заява представника відповідача про застосування до правовідносин позовної давності та відмову в позові, у зв`язку з його пропуском, задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

У ст. 129 СК України зазначено, що особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Положення даної статті застосовуються при зверненні позивача до суду з позовом про визнання батьківства в тому випадку, якщо дитина народжена жінкою, яка перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, та який записаний батьком дитини.

Судом встановлено, що мати дитини на момент зачаття та народження дитини у шлюбі не перебувала, відомості про батька дитини записані зі слів матері дитини, відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, а тому строки позовної давності, визначені в ст. 129 СК України, до цих правовідносин не застосовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 СК України, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

Таким чином, до цих правовідносин позовна давність не застосовується.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, зважаючи на зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доцільність задоволення вимог позивача щодо визнання батьківства в повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені у справі судові витрати по сплаті судового збору, як це передбачено ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 122, 128, 134 СК України, суд,

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису № 1111 від 25 травня 2011 року про народження ОСОБА_4 , складеного Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми), шляхом зазначення у графі «батько» - « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.04.2021.

Суддя