Рішення № 96325864, 15.04.2021, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/91/21

Провадження №2/701/106/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 рокуМаньківський районний суд, Черкаської областів складі: головуючого - судді -Калієвського І. Д. за участю секретаря -Байдужої Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

На підставу своїх вимог спирається на те, що АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , 16.11.2006 року уклали кредитний договір №СSVWGK00000013. Згідно договору АТ КБ «Приватбанк» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 70125,00 грн., на термін до 16.11.2021 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному, розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором №СSVWGK00000013. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. 03.07.2009 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2011 року було задоволено стягнути заборгованість в розмірі 63722,30 грн., нараховану станом на 03.07.2009 року. Таким чином, винесення рішення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська від 23.02.2011 року не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Прострочена сума заборгованість становить 58419,10 грн. Оскільки, з відповідача було стягнено заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська від 23.02.2011 року, тобто за період з 16.11.2006 року по 03.07.2009 року, то за період після подання позовної заяви від 03.07.2009 року, з 04.07.2009 по 24.12.2020 року відповідач має заборгованість у розмірі – 129618,22 грн., яка складається з наступного: 110100,65 грн., - індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 19517,57 грн., - 3 % річних від простроченої суми, що і змусило представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 01.02.2021 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в своєму позові просив справу розглядати у його відсутності та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у його відсутність та просить суд задоволити позовні вимоги частково відповідно до позиції викладеної у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Між сторонами 16.11.2006 року було укладено кредитний договір №СSМWGK00000013, відповідно до якого АТ КБ «Приват банк» зобов`язався надати відповідачеві 70 125,00 грн., на термін до 16.11.2021 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та порядку, встановлених кредитним договором.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2011 року у справі №2-3753/2011 стягнуто з відповідача заборгованість по кредитному договору №СSМWGK00000013 від 16.11.2006 року станом на 03.07.2009 року в розмірі 63722 грн. 30 коп.

Позивач обгрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2011 року відповідачем виконане не було, тому за час його невиконання позивач має право на відшкодування розміру інфляційних витрат та 3% річних і згідно розрахунку позивача стягненню з відповідача підлягає 126618,22 грн., що скаладається із 119100,65 грн. індекс інфляції за прострочення виконання зобов"язання та 19517,57 грн. 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та З % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №1410цс18), від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України.

Права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс 18).

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов' язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові №127/15672/16-ц від 08 листопада 2019 року погодившись з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня року у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

З огляду на вище викладене,с лід застосувати строк позовної давності до позовних вимог, про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за період, який передував 28 грудня 2017 року.

Рішенням Жовтневий районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2011 року у справі №2-3753/2011 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по кредитному договору №СSМWGK00000013 від 16.11.2006 року станом на 03.07.2009 року в розмірі 63722 грн. 30 коп. Заборгованість за кредитним договором, на дату прийняття такого рішення становила 57 699,10 грн. (а.с.17).

Враховуючи положення ст.ст. 257, 260, 261, 267 ЦК України, датою з якої розпочинається відлік розрахункового періоду для обчислення заборгованості, яка підлягає стягненню в межах цього позову є 29 грудня 2017 року, а розрахунковий період становить 1096 днів (365+365+366), тобто 3% річних за даний період є грошова сума 5197,66 грн. (57699,10x3/100/365x1096), яку слід стягнути з відповідача.

При визначенні інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, і Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007 року.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №1078).

Відповідно до інформації, опублікованої Державною службою статистики України індекс інфляції в Україні в розрізі років становив: 2018 рік - 109,8 %; 2019 рік - 104,1 %; 2020 рік - 105,0 %.

Розмір інфляційних втрат за 2018 - 2020 роки розраховуємо за формулою: Розмір інфляційних втрат = Розмір заборгованості х (індекс інфляції за 2018 рік /100) х (індекс інфляції за 2019 рік /100) х (індекс інфляції за 2020 рік /100) - розмір заборгованості.

Таким чином інфляційних втрат за 2018 - 2020 роки = 57699,10 х (109,8/100) х (104,1/100) х (105,0/100) - 57699,10 = 57699,10 х 1,098 х 1,041 х 1,050 - 57699,10 = 11549,67 грн.

Таким чином, розмір інфляційних витрат від невиконання умов кредитному договору № №СSМWGK00000013 від 16.11.2006 року з урахуванням строку позовної давності становить 11549,67 грн., які підлягають стягнеенню з відповідача.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства ст. 14 ЦК України.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про необхідність у частковому задоволенні заявлених вимог.

Позов фактично задоволено частково, а заявлена ціна позову становить 129618,22 грн., (100%), тобто позов фактично задоволено на 12,92%.

За правилами ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню відповідно до частки задоволених позовних вимог.

Підтверджені понесені позивачем судові витрати складаються з судового збору за звернення з позовом - 2270 грн. 00 коп.

Тому з відповідача підлягають стягненню судові витрати на користь позивача в сумі 293,28 грн. (2270 :100) х 12,92% = 293,28 грн.)

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 80, 81, 89, 141, 191, 247, 259, 264, 265, 268, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 1, 257, 260, 261, 267, 526, 599, 611, 625 ЦК України, ст. 8, 42 Конституції України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приват банк" (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570 рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299), заборгованість за кредитним договором №CSMWGK00000013 від 16.11.2006 року в розмірі 16747 грн. 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приват банк" (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570 рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299), судові витрати в сумі 293 грн. 28 коп.

В решті позову - відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Маньківський районний суд Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя І.Д.Калієвський