Рішення № 96325646, 15.04.2021, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/182/21

Провадження № 2/685/135/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді Самойловича А.П.,

за участі секретаря Казмірчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теофіпольської селищної ради Хмельницької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

09 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, заявивши вимогу визнати за ним право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, успадкований за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Необхідність визнання права власності на спадковий будинок через суд викликана неможливістю отримання свідоцтва про право на спадщину, так як спадкодавець за життя не виготовив правовстановлюючих документів на будинок.

Позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання своїх позовних вимог.

Відповідач, про час та місце розгляду справи повідомлений, в судове засідання представника не направив, у відзиві, який надійшов до суду 23 лютого 2021 року зазначає, що у вирішенні даного спору покладається на розсуд суду, та просить розгляд справи проводити за відсутності представника селищної ради.

Справа розглянута за відсутністю сторін та без здійснення фіксації судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов переконання про наявність підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Колісець Теофіпольського району Хмельницької області у 69-річному віці, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Ільковецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області. Позивач є її спадкоємцем за заповітом від 24 вересня 2012 року, зареєстрованим в реєстрі під №17, який посвідчений секретарем виконкому Ільковецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області Андрійчук О.З. Після смерті спадкодавця позивач прийняв спадщину, інші спадкоємці відсутні, Теофіпольською державною нотаріальною конторою зареєстрована спадкова справа № 86/2013, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 33870924, виданим 25 квітня 2013 року Теофіпольською державною нотаріальною конторою, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 27 серпня 2013 року на земельну ділянку та довідкою Теофіпольської державної нотаріальної контори Хмельницької області № 45/01-16 від 09 лютого 2021 року.

До складу спадкового майна входить житловий будинок по АДРЕСА_1 , однак, як вбачається з постанови державного нотаріуса Теофіпольської державної нотаріальної контори Хмельницької області Вівсянко О.П. від 03 лютого 2021 року № 33/02-31, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на даний будинок через відсутність правовстановлюючих документів на нього.

Згідно з виданою 01 квітня 2021 року виконавчим комітетом Теофіпольської селищної ради № 82-4/2 випискою з погосподарських книг за 1974-2012 роки по господарству ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , 1943 року народження постійно проживала та була зареєстрована у господарстві, була головою двору, вільно користувалася та розпоряджалася ним. Відповідно до довідки №34-4/2, виданої 02 лютого 2021 року виконавчим комітетом Теофіпольської селищної ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , до дня смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою АДРЕСА_1 , разом з нею проживали: її співмешканець – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сини – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також зять – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Відповідно до цієї ж довідки, арешту або заборони за житловим будинком немає.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою.

Частина 1 статті 182 ЦК України передбачає обов`язкову державну реєстрацію права на нерухомі речі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ст. 1233, 1236 ЦК України визначають, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому та скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Пунктом 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 р. «Про право громадян на придбання і будівництво індивідуальних житлових будинків» передбачено, що побудовані або придбані громадянами на відведених їм земельних ділянках будинки є їх особистою власністю.

Порядок правової реєстрації будинків та господарських будівель і споруд, а також домоволодіння в містах та селищах міського типу був врегульований в Україні Інструкцією про порядок реєстрації будівель в містах, робочих, дачних і курортних селищах України від 23/25 грудня 1947 року, Інструкцією про порядок реєстрації будинків і домоволодінь в містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року Мінкомгоспом УРСР.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 13 Закону УРСР «Про сільську Раду депутатів трудящих УРСР» від 2 червня 1968 року, зі змінами від 13 грудня 1979 р., кожна сільська рада вела погосподарські книги, в яких відповідним записом посвідчувалося право землекористування всіх громадян на території сільської ради, в особовому рахунку вказувались прізвище, ім`я та по батькові глави сім`ї, на ім`я якого відкрито особовий рахунок, він і був власником будинку.

Таким чином, запис в реєстраційній книзі про належність домоволодіння на праві особистої власності певній особі є офіційним доказом права власності даної особи на це домоволодіння.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок, виготовленого Теофіпольським районним бюро технічної інвентаризації, спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 був побудований в 1975 році.

Як вбачається з вищезазначеної виписки із погосподарських книг по спірному господарству головою двору була ОСОБА_3 з 01.01.1974 року до своєї смерті, тобто і на моменту зведення будинку.

Таким чином, покійна ОСОБА_2 була главою сім`ї господарства по АДРЕСА_1 .

Оцінивши надані докази, суд прийшов до висновку, що спадкодавець за життя набула право власності на спірний житловий будинок відповідно до закону, який діяв на час його набуття, проте не зареєстрував це право відповідно до закону, який почав діяти пізніше, зокрема, на час своєї смерті.

Після смерті спадкодавця позивач, успадкувавши його майно за заповітом, набув у порядку спадкування право власності на будинок, який входить до складу спадщини, а також на господарські будівлі та споруди, як приналежність.

Розбіжність у написанні імені матері позивача у виписці з погосподарських книг, а саме: « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_9 », не є перешкодою для успадкування, оскільки вони є співзвучними, а родинні відносини між померлою та позивачем підтверджуються іншими дослідженими доказами по справі.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 182, 328, 392, 1216, 1218, 1223, 1236 ЦК України, ст.ст.12, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_9 в селі Колісець Теофіпольського району Хмельницької області, право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Колісець Теофіпольського району Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Теофіпольський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 квітня 2021 року.

Суддя Самойлович А.П.