Рішення № 96325162, 15.04.2021, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/218/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Павлової А.С.,

за участі секретаря судового засідання Ковбасюк Т.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» (далі ТОВ «Інтеркеш Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 12.04.2019 між ТОВ «Інтеркеш Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 24640-3207314101 (далі – Договір), згідно з яким позичальник отримала кредит в розмірі 10000 грн. на умовах сплати 73 % річних, з кінцевим терміном повернення 11.04.2020. Відповідно до п. 3.1 Договору сторони домовилися, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіку розрахунків, що є невід`ємною частиною цього договору. Згідно з п. 6.4 Договору, закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Свої зобов`язання за Договором позивач виконав повністю.

Станом на 21.01.2021 відповідач вищевказані умови Договору не виконала, та за нею обліковується заборгованість у сумі 38462,61 грн., з яких: 3094,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 5040,00 грн. – відсотки за користування кредитом, 30200,00 грн. – нараховані штрафні санкції (пеня), 87,25 грн. – нараховане інфляційне збільшення заборгованості, 41,36 грн. – 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України.

У зв`язку з наведеним, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судовий збір в розмірі 2270 грн.

Ухвалою від 16.02.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб.

Представник відповідача - адвокат Чорна Г.Б. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що розрахунок боргу поданий позивачем є неналежним і недопустимим доказом та не відображає фактичного руху коштів по Договору. Розрахунок суперечить вимогам ст. 19 Закону України "Про споживче кредитування". Представник наводить власний розрахунок заборгованості за Договором (долучивши такий до відзиву), де вказує, що заборгованість відповідача по тілу кредиту становить 833,37 грн., по процентах - 760,63 грн., пеня за порушення графіку кредиту - 100 грн. З огляду на неправомірність нарахування позивачем заборгованості за Договором не підлягають до задоволення суми інфляційного збільшення заборгованості та нарахування 3% річних від простроченої суми.

Також у відзиві ОСОБА_2 звертає увагу на неправомірність нарахування пені у сумі 30200 грн., яка втричі перевищує суму одержану ОСОБА_1 за Договором і більше як у шість разів перевищує дозволений статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування» розмір пені. Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем, всупереч п. 15 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, нараховувалась пеня у період дії карантину.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Направив до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника.

Відповідач в судове засідання не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. 15.04.2021 представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі через запроваджений карантин. Вимоги позивача не визнає. Просить врахувати позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 12 квітня 2019 року між ТОВ «Інтеркеш Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 24640-3207314101 (а.с. 5-6).

Згідно з п. 1.1 Договору, кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в сумі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 73 % річних. Тип процентної ставки – фіксована.

Цільове призначення кредиту - споживчі цілі (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору, строк дії договору дванадцять місяців з 12.04.2019 до 11.04.2020. Кредит надається строком на дванадцять місяців з 12.04.2019 до 12.04.2020.

Згідно з п. 3.1 Договору, сторони домовилися, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктами 3.2, 3.3 Договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з наступного дня після надання кредиту Позичальнику до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. нарахування і сплата процентів проводиться на суму виданих грошових коштів. Прострочення сплати кредиту та процентів згідно графіка розрахунків не зупиняє нарахування процентів, крім випадку прийняття окремого рішення про це Кредитодавцем.

У разі виникнення заборгованості за цим Договором сторони погодили таку послідовність її погашення: у першу чергу здійснюються платежі на погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, у другу - платежі на погашення заборгованості за кредитом, у третю - поточні платежі згідно графіка розрахунків (п 3.5 Договору).

Відповідно до п. 6.4 Договору, закінчення строк цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

З копії графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору, вбачається, що відповідач була ознайомлена з періодичністю та розміром платежів з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (а.с. 7).

Копією заяви ОСОБА_1 про перерахування коштів від 12.04.2019, копією заяви клієнта від 12.04.2019 та копією платіжного доручення № 4 від 12.04.2019 підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів від позивача (а.с. 8-9, 25).

Згідно з розрахунку заборгованості, поданого ТОВ «Інтеркеш Україна», у ОСОБА_1 станом на 02.02.2021 є заборгованість за договором кредиту № 24640-3207314101 від 12.04.2019 в сумі 38462,61 грн., з яких: 3094,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 5040,00 грн. – заборгованість за процентами, 30200,00 грн. – нарахована пеня, 87,25 грн. – інфляційне збільшення заборгованості, 41,36 грн. – 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов`язання, а саме - в порядку передбаченому договором надавав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 10000 грн., шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок позичальника.

Однак, в порушення умов договору та чинного законодавства України, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання - не повністю сплатила заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитними коштами.

Вищевказане підтверджується дослідженими в судовому засіданні: копією кредитного договору № 24640-3207314101 від 12.04.2019, додатком № 1 до Договору, розрахунком заборгованості станом на 02.02.2021 (поданого позивачем), а також позиціями сторін, які визнають факт укладення Договору, отримання кредитних коштів, а також невиконання відповідачем умов договору в повному обсязі.

Сторони визнають, що відповідач, на виконання умов Договору, сплачувала кошти кредитодавцю, однак з порушенням графіку розрахунків. Суми сплачених позичальником коштів та дати їх сплати також визнані сторонами по справі, що випливає з матеріалів справи (а.с. 10, 56).

Підстав для визнання розрахунку заборгованості станом на 02.02.2021 неналежним і недопустимим доказом судом не встановлено, однак оцінка даного доказу додатково викладена нижче.

Досліджуючи розрахунок боргу, поданий позивачем, суд вважає що нарахована ОСОБА_1 заборгованість по тілу кредиту в розмірі 3094 грн. є правомірною та повністю узгоджується з умовами Договору та вимогами законодавства. Порушення розрахунків щодо черговості погашення вимог за Договором, з боку позивача, судом не встановлено.

Щодо заборгованості по процентах, які заявлені до стягнення, то суд з таким у повній мірі погодитись не може враховуючи наступне.

Так, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, провадження № 12-142гс19 дійшла висновку, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Крім того, Верховним Судом в постанові від 01.07.2020 у справі № 535/757/17, провадження № 61-30148св18, зроблено аналогічний висновок щодо ідентичних правовідносин (такого ж спору), як в справі № 671/218/21.

Враховуючи, що строк дії Договору закінчився 11.04.2020, тому позивач не вправі був нараховувати проценти за користування кредитом після спливу цього строку.

Тому суд вважає правомірним розрахунок позивача в частині нарахованої заборгованості по процентах станом на 12.03.2020 в сумі 9270,02 грн.

За період з 13.03.2020 по 12.04.2020 відсотки з урахуванням відсоткової ставки в розмірі 73% річних з розрахунку 365 днів мали бути нараховані в сумі: 3094 (сальдо заборгованості за тілом кредиту) х 0,2 (базова денна відсоткова ставка)/100% х 31 день = 191,83 грн.

Отже, відповідачу мали бути нараховані проценти в розмірі 9461,85 грн. (9270,02 грн. +191,83 грн.)

Таким чином, сума заборгованості за відсотками у позичальника становить: 9461,85 грн. (нарахованих відсотків) – 8200 (сплачених відсотків) = 1261,85 грн. Саме ця сума заборгованості по відсотках підлягатиме до стягнення за даним рішенням суду.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі змісту ст. 625 ЦК України слідує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає обґрунтованою вимогу ТОВ «Інтеркеш Україна» про стягнення з відповідача 87 гривень 25 копійок – інфляційних втрат та 41 гривню 36 копійок – 3 % річних від простроченої суми боргу.

Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_1 пені суд враховує таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Аналогічна норма закріплена в п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що ТОВ «Інтеркеш Україна» просить стягнути з відповідача нараховану їй заборгованість за пенею в розмірі 30200 грн., при цьому, нарахування даної пені мало місце саме під час дії карантину. Згідно з розрахунку заборгованості (а.с. 10), станом на 12.03.2020 залишок пені становив 0 грн., тоді як з 24.08.2020 такий відображено в розмірі 13500 грн., а 02.02.2021 пеня становила вже 30200 грн.

Суд приходить до висновку, що позичальник ОСОБА_1 з 01.03.2020 і на час дії запровадженого карантину, в силу наведених вище норм законодавства, звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця неустойку, а тому нарахована їй в цей період пеня не може бути стягнута.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача пені судом відхиляється.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення вимогу позивача стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у сумі 4484,46 грн., з яких: 3094 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1261,85 грн. - заборгованість за процентами; 87,25 грн. – інфляційні втрати; 41,36 грн. – 3 % річних від простроченої суми.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути відшкодування судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: 2270,00 грн. сплаченого судового збору х 4484,46 грн. присуджених коштів : 38462,61 грн. заявлених до стягнення коштів = 264,70 грн. судового збору до стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525-526, 549, 610-612, 625, 1054-1055, 1056-1, п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» заборгованість за кредитним договором № 24640-3207314101 від 12.04.2019 в сумі 4484 (чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривні 46 копійок, з яких: 3094 гривні - заборгованість за тілом кредиту; 1261 гривня 85 копійок - заборгованість за процентами; 87 гривень 25 копійок – інфляційні втрати; 41 гривня 36 копійок – 3 % річних від простроченої суми.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» судовий збір в сумі 264 гривні 70 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна», код ЄДРПОУ 39000364, поштова адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Швабська, 17.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 15 квітня 2021 року.

Суддя: Павлова А.С.