Рішення № 96324933, 15.04.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/19849/20 н/п 2-а/766/234/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Кузьміної О.І.

за участю секретаря Білої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту Патрульної поліції інспектора взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Херсонській області лейтенанта поліції Борискіна Олега Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 26.11.2020 року інспектором УПП в м. Херсонській області Борискіним О.С. було винесено постанову серії ДП18 №265924 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.140 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Відповідно до змісту постанови, 26.11.2020 року о 10:10 год. позивач проводив ремонтні роботи з відновленням фасаду, а саме укладення плитки на стіну будівлі за допомогою автовишки без погодження уповноваженим підрозділом Нацполіції, чим порушено вимоги ст.32.1 ПДР, п.п.6,20 постанови КМУ №198 від 30.03.1994, ст.12, ст.52-3 ЗУ «Про дорожній рух». Просить визнати постанову серія ДП18 №265924 від 26.11.2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. за порушення ч.2 ст.140 КУпАП протиправною та скасувати її та стягнути судові витрати.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові, просив розглянути справу за його відсутності.

Представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування зазначила, що оскаржувана постанова була винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, уповноваженою на те особою. Під час винесення постанови позивач був ознайомлений зі своїми правами, фактом правопорушення, а саме порушень ст.32.1 ПДР, п.п.6,20 постанови КМУ №198 від 30.03.1994, ст.12, ст.52-3 ЗУ «Про дорожній рух», за що згідно ч. 2 ст. 140 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Інспектор взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Херсонській області лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту Патрульної поліції Борискін О. С. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Заяв, клопотань чи відзиву до суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 2 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та з`ясуванні всіх обставин у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Стаття 6 у ч. 1 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що, мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як роз`яснено Пленумом Верховного Суду України в п. 24 Постанови "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Частина 2 ст. 140 КУпАП передбачає відповідальність за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

Таким чином, диспозиція ч. 2 ст. 140 КУпАП є бланкетною, оскільки не містить в собі переліку конкретних дій/бездій за вчинення/невчинення яких настає адміністративна відповідальність, а лише відсилає до змісту норм порядків погодження певних видів діяльності іншими актами законодавства, який оскаржуваною постановою визначений ст. 52-3 ЗУ «Про дорожній рух».

В той же час, ст. 52-3 ЗУ «Про дорожній рух» встановлює повноваження Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серед яких, зокрема:

- погодження відповідно до вимог цього Закону, інших законодавчих актів проектів на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг;

-погодження поданих у встановленому порядку пропозицій стосовно обладнання засобами організації дорожнього руху місць виконання дорожніх робіт, проектів та схем організації дорожнього руху, маршрутів руху пасажирського транспорту, маршрутів організованого руху громадян і місць їх збору, порядку проведення спортивних та інших масових заходів, які можуть створити перешкоди дорожньому руху

Таким чином, з логічно-лінгвістичного аналізу даної норми вбачається, що ст. 52-3 ЗУ «Про дорожній рух» лише наділяє Національну поліцію певними повноваженнями щодо погодження певних видів діяльності, однак не встановлює будь-яких конкретних порядків чи способів погодження здійснення такої діяльності, так само не встановлює будь-яких обов`язків для осіб, які здійснюють таку діяльність, порушення яких може бути складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, з урахуванням бланкетного характеру диспозиції ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про автомобільні дороги" будівництво споруд, об`єктів дорожнього сервісу, автозаправних станцій, прокладення інженерних мереж та виконання інших робіт у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюються згідно з дозволом органів державного управління автомобільними дорогами та за попереднім погодженням з відповідними підрозділами Національної поліції в порядку, передбаченому законодавством України.

Згідно з п. 32.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, з уповноваженими підрозділами Національної поліції узгоджуються:

а) розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах - адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій;

б) умови та порядок руху колон у складі більш як п`яти механічних транспортних засобів;

в) порядок буксирування двох і більше транспортних засобів.

г) підпункт "г" пункту 32.1 виключено

З органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.

Таким чином, законодавством встановлена необхідність узгодження з уповноваженими підрозділами Національної поліції розміщення малих архітектурних форм в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах - адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій.

Об`єктивна сторона вказаних правопорушень полягає в порушенні визначеного законодавством порядку, тому для кваліфікації дій, як протиправних, за вказаною статтею виникає необхідність визначення норм законодавства, які встановлюють певний порядок погодження.

Судом встановлено, що 26.11.2020 року інспектором УПП в м. Херсонській області Борискіним О.С. було винесено постанову серії ДП18 №265924 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.140 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до змісту постанови, 26.11.2020 року о 10:10 год. ОСОБА_1 проводив ремонтні роботи з відновленням фасаду, а саме укладення плитки на стіну будівлі за допомогою автовишки без погодження уповноваженим підрозділом Нацполіції, чим порушено вимоги ст.32.1 ПДР, п.п.6,20 постанови КМУ №198 від 30.03.1994, ст.12, ст.52-3 ЗУ «Про дорожній рух».

Крім того, 26.11.2020 року було проведено обстеження ділянки вулично-шляхової мережі по вул. Потьомкінська, 53, про що складено відповідний акт.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 26.11.2020 року під`їхали працівники поліції та запитали чи є дозвіл на проведення ремонтних робіт. Дозвілу на виконання ремонтних робіт не має, оскільки проводились термінові аварійні роботи, з будівлі магазину по вул.К.Маркса, 53 впали 2 плитки з висоти третього поверху та ще 3 плитки відійшли від та знаходились в аварійному стані, що могло спричинити шкоду пішоходам, а тому терміново виконувались аварійні роботи.

Суд враховує, що згідно змісту оскаржуваної постанови позивача притягнуто до відповідальності за здійснення укладення плитки на стіну будівлі за допомогою автовишки без погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

В той же час, ст. 52-3 ЗУ «Про дорожній рух» не наділяє Національну поліцію повноваженнями із видачі дозволів, або інший спосіб погодження, здійснення укладення плитки на стіну будівлі за допомогою автовишки.

Так само, з письмового відзиву відповідача не вбачається будь-якого законодавчого обґрунтування необхідності або обов`язку позивача у отриманні, саме погодження органу Національної поліції для здійснення укладення плитки на стіну будівлі за допомогою автовишки.

Дані твердження суд вважає, такими, що підтверджують незаконність оскаржуваної постанови, оскільки фактично зводяться до того, що позивач не порушував порядок проведення укладення плитки на стіну будівлі за допомогою автовишки, а порушив порядок проведення робіт на автомобільних дорогах або вулицях у спосіб бездіяльності у формі неотримання ордеру на умови обмеження чи заборони дорожнього руху в порушення ст. 52- ЗУ «Про дорожній рух».

Аналізуючи підставність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП необхідно вказати наступне:

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Надані відповідачем до відзиву на позовну заяву диск з відеофайлами не відповідає критеріям належних та допустимих доказів, оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування, та не містять інформації щодо порядку дій відповідача під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень за ч. 2 ст. 140 КУпАП у дату, час, вказані в оскаржуваній постанові.

Відповідно до ч. 2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином заслуговує на увагу покликання на п. 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак представник відповідача, передбаченого процесуальним законодавством обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення не виконав, зокрема, матеріали справи не містять належних допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження обставин, зазначених в спірному акті. Доводи позивача про його невинуватість суд вважає підставними.

Таким чином, в ході судового розгляду суд дійшов висновку, що прийняте інспектором патрульної поліції рішення не можна визнати таким, що прийняте відповідно до норм законодавства.

З вищевказаного, суд вважає, що вимоги позивача щодо скасування постанови є правомірними і такі позовні вимоги підлягають до задоволення, а тому слід постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП18 №265924 від 26.11.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП скасувати та провадження у справі про адміністративні правопорушення закрити.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягяють відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 20, 28, 44, 47, 77, 90, 139,143, 210-211, 268, 286, 294 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту Патрульної поліції інспектора взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Херсонській області лейтенанта поліції Борискіна Олега Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18№265924 від 26.11.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частинами 2 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департамента патрульної поліції Національної поліції України (03048 м. Київ вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) 420грн.40коп. судового збору, сплаченого ним при подачі позовної заяви.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

СуддяО. І. Кузьміна