Рішення № 96323195, 14.04.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15823/20

Провадження № 2/638/1322/21

РІШЕННЯ

Іменем України

14 квітня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Котельникової А.Р.,

позивач - Комунальне підприємство «Жилкомсервіс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території,

в с т а н о в и в:

17 листопада 2020 року КП «Жилкомсервіс» звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь КП «Жилкомсервіс» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у сумі 12132,74 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між КП «Жилкомсервіс» як управителем житлових будинків комунальної власності територіальної громади міста Харкова та відповідачем як власником та споживачем послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території був укладений публічний договір про надання житлово-комунальних послуг шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради - спецвипуску газети «Слобода» від 28 листопада 2006 року №95/1 зі змінами, внесеними в 2007 та 2009 роках. Позивач належним чином виконує свої зобов`язання щодо надання послуг з утримання багатоквартирних будинків і споруд та прибудинкових територій. Однак, ОСОБА_1 свого обов`язку щодо проведення оплати за житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території належним чином не виконує, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з 01 березня 2015 року до 01 листопада 2020 року у розмірі 12132,74 коп.

В судовому засіданні представник позовну заяву підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рішенням виконавчого комітету ХМР №1186 від 20 грудня 2006 року «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова», КП «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків.

Рішенням виконавчого комітету ХМР №188 від 22 лютого 2017 року «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року №1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова», житловий фонд м. Харкова передано від житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Харкова до КП «Жилкомсервіс». Таким чином, територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради створила КП «Жилкомсервіс», визначила виконавцем послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків та зобов`язала підприємство задовольняти потреби власників, співвласників будинків, споруд та іншого майна шляхом управління цим майном та забезпечення належного рівня житлового-комунального обслуговування населення м. Харкова за певну плату.

Згідно ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Зі статуту КП «Жилкомсервіс» вбачається, що його засновником є Харківська міська рада, власником майна підприємства є територіальна громада м. Харкова в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР. Предметом діяльності підприємства є виконання функцій Управителя та Виконавця житлово-комунальних послуг.

Рішенням виконавчого комітету ХМР №1186 від 20 грудня 2006 року КП «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою, групою будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

22 лютого 2007 року рішенням виконавчого комітету ХМР №188 від 22 лютого 2007 року господарське відання КП «Жилкомсервіс» передано житловий фонд комунальної власності територіальної громади м. Харкова, тобто фактично КП «Жилкомсервіс» набуло статусу не тільки управителя, а й балансоутримувача житлового фонду.

За правилами ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.

Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Надання послуг здійснюється КП «Жилкомсервіс» згідно з переліком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №893 від 20 грудня 2011 року , з наступними змінами 27 січня 2012 року №39 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2011 року №893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова», рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10 травня 2017 року № 283 та від 11 травня 2018 року № 318 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова».

21 листопада 2006 року у спецвипуску газети «Слобода» було опубліковано публічний типовий договір про надання житлово-комунальних послуг, яким передбачено предмет договору, права та обов`язки сторін, строк дії договору, оплата спожитих послуг. Відповідачі протягом місяця з дня опублікування договору не звертались до КП «Жилкомсервіс» з відмовою укласти вказаний договір та фактично користувались наданими позивачем послугами.

Пунктом 1 договору визначено, що предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з у тримання будинків і споруд та прибудинкових територій в будинку, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Невід`ємною частиною даного договору є рішення виконавчого комітету Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова».

Як зазначалось вище, відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, та оплати таких послуг, їх надання здійснюється на підставі Типового договору про надання житлово-комунальних послуг, положення якого мають юридично обов`язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.

Згідно ст. 68 ЖК Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Приписами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім, випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572» власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 162 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

З правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, вбачається, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 7128916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , який є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , належним чином свої зобов`язання щодо оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (зокрема квартирної плати та оплати послуг з вивезення побутових відходів) не виконує, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносить, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з 01 березня 2015 року до 01 листопада 2020 року у розмірі 12132,74 коп.

Обґрунтування зазначеної заборгованості міститься у розрахунку (додається), де зазначено інформацію щодо об`єму поставлених відповідачу послуг, їх вартість, згідно встановлених тарифів, а також відображено всі здійснені відповідачем оплати.

Згідно ст. 67 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 68 ЖК Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договорів найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є обґрунтованими.

Разом з тим, суд не може погодитись з їх розміром, оскільки вимоги про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг, що знаходяться поза межами позовної давності, не можуть бути задоволені в зв`язку з відповідною заявою відповідача та відсутністю підстав для застосування положень ст. 264 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» звернулося до суду 12 листопада 2020 року з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 березня 2015 року по 01 листопада 2020 року у сумі 12132,74 грн. Тобто частина позовних вимог стосується стягнення заборгованості за період, щодо якого сплив строк позовної давності, а саме з березня 2015 року по листопад 2017 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як зазначалось вище, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Отже, суд розглядає позовні вимоги КП «Жилкомсервіс» в межах позовної давності, тобто з грудня 2017 року по 12 листопада 2020 року.

Судом здійснено перерахунок заборгованості відповідача перед позивачем на підставі наданих доказів, зокрема довідки про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг, з якої вбачається, що загальна сума заборгованості за період з грудня 2017 року по 12 листопада 2020 року становить 8039,95 грн, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період з грудня 2017 року по 12 листопада 2020 року становить 8039,95 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Жилкомсервіс» заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період грудня 2017 року по 12 листопада 2020 року у розмірі 8039,95 грн.

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2102 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

Оскільки позовні вимоги КП «Жилкомсервіс» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1392,92 грн.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс», адреса місцезнаходження: 61037, м. Харків, пр-т. Московський, 199 «д-5», оф. 108.2 (код ЄДРПОУ 38382221, рахунок НОМЕР_2 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у сумі 8039 грн (вісім тисяч тридцять дев`ять) грн 95 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс», адреса місцезнаходження: 61037, м. Харків, пр-т. Московський, 199 «д-5», оф. 108.2 (код ЄДРПОУ 38382221, рахунок НОМЕР_2 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1392 (одна тисяча триста дев`яносто дві) грн 92 коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс» заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з березня 2015 року по листопада 2017 року у сумі 4092 (чотири тисячі дев`яносто дві) грн 79 коп. відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 квітня 2021 року.

Суддя І. П. Латка