Ухвала суду № 96322911, 16.04.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/570/21

Провадження № 1-кп/617/113/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання – Борщ Л.В.,

прокурора – Караченцева Д.Ю.,

захисника – Авілової О.М.,

та обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Вовчанську Харківської області кримінальне провадження № 12020220500001769 від 09.12.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старокостянтинів Хмельницької області, громадянина України, одруженого, маючого сина ОСОБА_3 , 2019 року народження та сина ОСОБА_4 , 2020 року народження, освіта вища, непрацюючого, раніше несудимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Старокостянтинів Хмельницької області, громадянина України, неодруженого, освіта неповна вища, непрацюючого, раніше в силу ст. 89 КК України несудимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Вовчанського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України.

Ухвалою суду від 15.04.2021 року вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

Прокурор просив призначити провадження до судового розгляду, викликати в судове засідання обвинувачених, захисника та свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .. Крім того, заявив клопотання про продовження відносно обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою, із застосуванням застави в розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб – 1261200 грн. 00 коп. щодо кожного з обвинувачених, так як ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, а саме – переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Захисник вважала доцільним не призначати провадження до судового розгляду та відмовити у задоволенні клопотань прокурора про продовження запобіжних заходів щодо обвинувачених. Заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурора, оскільки обвинувачення, викладене у обвинувальному акті є цілком надуманим, неконкретизованим та фактичні обставини кримінальних правопорушень стосовно обвинувачених не встановлені. У обвинувальному акті безпідставно зазначено про наявність попередньої змови обвинувачених, під час можливого вчинення кримінальних правопорушень. Не зазначений час вчинення можливих кримінальних правопорушень. Стороною обвинувачення не враховано, що ОСОБА_2 до листопада 2020 року фактично перебував за межами Харківської області. Органом досудового розслідування не встановлені інші особи, причетні до можливих кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відсутнє обґрунтування корисного мотиву, як обов`язкової складової суб`єктивної сторони зазначених правопорушень. Не відображені обставини придбання обвинуваченими небезпечних речовин, інгредієнтів, які на думку сторони обвинувачення використовувались для виготовлення психотропних речовин. Позиція сторони захисту, щодо непричетності обвинувачених до вказаних правопорушень, взагалі органом досудового розслідування не перевірялась. Не зазначений спосіб виготовлення психотропних речовин.

Крім того, заявила клопотання про зміну запобіжного заходу щодо обвинувачених на домашній арешт, в обґрунтування якого зазначила, що обвинувачення взагалі необґрунтоване, є неконкретним. ОСОБА_1 на теперішній час винаймає квартиру у м. Харкові. Обвинувачені мають батьків похилого віку, крім того, ОСОБА_1 є одруженим та має двох малолітніх дітей. Ризики, зазначені прокурором не доведені, так обвинувачені позбавлені можливості впливати на свідків, так як вони не запам`ятали адреси свідків, частина з яких взагалі є працівниками правоохоронних органів. Обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 у вчиненні інших кримінальних правопорушень направлений для розгляду до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області, однак справа по суті не розглянута. ОСОБА_2 раніше притягався до кримінальної відповідальності за правопорушення, пов`язані з незаконним оборотом наркотиків, однак він є в порядку ст. 89 КК України не судимим. Крім того вважала за доцільне зменшення розмірі застави щодо обвинувачених до 40 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Обвинувачені під час досудового розслідування не створювали жодних перешкод, інформація щодо їх переховування взагалі відсутня.

Обвинувачені повністю підтримали позицію захисника. Просили повернути обвинувальний акт прокурору та не призначати його до судового розгляду. Зазначили про доцільність відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів щодо них. Вказали, що їх було затримано 26.11.2020 рок на території домоволодіння АДРЕСА_4 , де під час обшуку були виявлені заборонені речі, до яких вони жодних відносин не мають, оскільки лише здійснювали охорону домоволодіння.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього реєстр матеріалів досудового розслідування у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, перевіривши матеріали провадження, приходить до наступного висновку.

Статтею 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватись вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, зокрема, бути негайно і детально поінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Відповідно до ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться, законність, верховенство права, забезпечення права на захист.

Згідно із п. п. 3, 5 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а також призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Вимоги щодо обов`язкового зазначення конкретних обставин справи, зокрема місця, часу, способу вчинення, форми вини і його мотивів стосуються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, на стадії ухвалення обвинувального вироку (п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України), а на цій стадії таким вимогам відповідає виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та виклад ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом.

Практика ЄСПЛ виходить із необхідності забезпечення права обвинувачених бути докладно (детально) повідомленими про характер і підстави висунутого проти них обвинувачення, тобто про всі суттєві факти інкримінованих їм правопорушень. В даному обвинувальному акті містяться фактичні дані, які прокурор вважає встановленими, та їх правова кваліфікація з формулюванням обвинувачення. Ці дані в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінальних правопорушень, яке інкримінується обвинуваченим, що дає змогу стороні захисту ефективно підготуватися для захисту від висунутого обвинувачення.

Також суд звертає увагу, що на цій стадії судового провадження судом не повинні робитись висновки про правильність кваліфікацій дій обвинувачених, відповідності обвинувачення фактичним обставинам вчинення злочинів, доведеності вини, тощо. Зазначені висновки суд може зробити на підставі аналізу і оцінки зібраних у справі доказів, досліджених в ході судового розгляду. Окрім цього, діючим КПК України передбачені механізми зміни чи уточнення обвинувачення у випадках, коли за результатами дослідження доказів виникне у цьому необхідність.

Отже, доводи захисника про те, що формулювання обвинувачення кожного з кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема, час, місце, спосіб вчинення, наразі не можуть бути оцінені, оскільки суд не може вийти за межі підготовчого судового засідання, під час якого фактичні обставини справи не досліджуються.

Стосовно позиції захисника про те, що виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень не містить встановлення фактів вчинення особами певних дій та обставин, які підлягають доказуванню, суд також зазначає, що процесуальний закон України не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення, зобов`язувати змінювати їх, оскільки, як вже зазначалося вище, визначення форми та обсягу обвинувачення належить виключно до дискреційних повноважень прокурора.

Таким чином, суд приходить до висновку про відповідність скерованого до суду обвинувального акту відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимогам Кримінального процесуального кодексу України, затверджений прокурором обвинувальний акт перебуває в матеріалах провадження і поверненню прокурору не підлягає, а тому у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту необхідно відмовити, як безпідставному.

Крім того, суд зазначає, що оцінка судом відповідних доводів захисника можлива на стадії судового розгляду, під час якої суд за участю сторін на підставі дослідження наданих доказів здійснює розгляд кримінального провадження і ухвалює за наслідками цього судове рішення.

Провадження за вказаним обвинувальним актом підсудне саме Вовчанському районному суду Харківської області.

Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у судове засідання.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Коло осіб, які беруть участь, у судовому розгляді є наступним: прокурор, захисник та обвинувачені.

Вирішуючи клопотання прокурора про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 для їх допиту в якості свідків, вивчивши реєстр матеріалів досудового розслідування та враховуючи, що зазначені особидопитувалися в якості свідків на стадії досудового розслідування, суд вважає за необхідне на даній стадії судового провадження задовольнити клопотання прокурора.

Окрім цього, як встановлено під час підготовчого судового засідання, ухвалою слідчого судді від 22.02.2021 року відносно ОСОБА_1 був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22.04.2021 року.

Ухвалою слідчого судді від 22.02.2021 року відносно ОСОБА_2 був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22.04.2021 року.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, до спливу строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В обґрунтування поданих клопотань про продовження запобіжних заходів щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначених осіб.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, зокрема у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, що тяжкість інкримінованих обвинуваченим злочинів є вагомим доводом, що збільшує ризик переховування від суду.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Крім того, як зазначив прокурор, після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту, обвинувачені дізналися про обсяг зібраних доказів, у тому числі свідків, показання яких можуть підтверджувати їх вину у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачені обізнані як про їх персональні данні, так і про зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинувачених на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Також суд звертає увагу, що як зазначили під час підготовчого судового засідання сторони кримінального провадження, відносно ОСОБА_1 перебуває кримінальне провадження також у Старокостянтинівському районному суді Хмельницької області, ОСОБА_2 є несудимим у відповідності до ст. 89 КК України.

Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від суду; незаконного впливу на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від суду; незаконного впливу на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєнні кримінальних правопорушень, а також питання відносності та допустимості доказів будуть вирішуватися на іншій стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті. Встановлення того, вчинили чи не вчинили ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кримінальні правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід.

Таким чином, суд вважає встановленим продовження існування ризиків, щодо обвинувачених, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинувачених переховуватися від суду; незаконний вплив на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Судом вивчалася можливість щодо не доцільності продовження строку тримання під вартою обвинувачених.

Відповідно до ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Водночас, суд враховує доводи захисника щодо наявності у ОСОБА_1 житла у м. Харкові, яке він винаймає, наявність у обвинувачених батьків похилого віку та малолітніх дітей у ОСОБА_1 , оскільки ці доводи є очевидними та не спростовуються прокурором. Проте суд не вважає ці доводи такими, що переважають існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Таким чином, враховуючи продовження існування зазначених ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в разі визнання винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, враховуючи дані про особи обвинувачених, суд приходить до висновку, що запобіжні заходи у виді тримання під вартою відповідають особам обвинувачених, характеру та тяжкості діянь, які їм інкримінуються, позбавляють можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду. На теперішній час наявні підстави для продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою.

В той же час, виходячи з цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає необхідним з урахуванням часу надходження обвинувального акту до суду, продовжити строк застосованого запобіжних заходів відносно обвинувачених у виді тримання під вартою до 13.06.2021 року включно.

Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.02.2021 року було визначено заставу щодо ОСОБА_2 у розмірі 600 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1261200 грн. 00 коп.

Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.02.2021 року було визначено заставу щодо ОСОБА_1 у розмірі 600 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1261200 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього

Суд враховує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачуються, окрім іншого, у вчиненні кримінальних правопорушень, предметом яких були психотропні речовини в особливо великих розмірах, зазначено про вчинення вказаних дій з корисливих мотивів, з метою подальшого збуту психотропної речовини, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку, а тому, враховуючи відомості про особи обвинувачених, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про існування виключного випадку для визначення застави у більшому розмірі, ніж передбачено п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у розмірах, визначених ухвалами слідчих суддів під час застосування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запобіжних заходів - 1261200 грн. 00 коп., а тому за вказаних обставин, відсутні підстави для зміни раніше визначених розмірів застав відносно обвинувачених у даному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим, суд при продовженні строку тримання під вартою визначає суми застав у тому ж розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 171, 177, 181, 183, 314-316, 369 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання захисника Авілової Олени Михайлівни про повернення обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_2 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України та ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України прокурору – відмовити.

Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_2 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України, на 09 год. 20 хв. 26.04.2021року.

Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, захисника Авілову О.М., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

У задоволенні клопотання захисника Авілової Олени Михайлівни про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – відмовити.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у виді тримання (взяття) під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 13.06.2021 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 суму застави у розмірі 1261200 (один мільйон двісті шістдесят одна тисяча двісті) грн. 00 коп., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. UA208201720355299002000006674, справа № 617/570/21, н/п 1-кп/617/113/21), обвинувачений ОСОБА_1 , платник (прізвище, ініціали).

Обвинувачений ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись з місця свого проживання в м. Харкові без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити без змін - у виді тримання (взяття) під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 13.06.2021 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_2 суму застави у розмірі 1261200 (один мільйон двісті шістдесят одна тисяча двісті) грн. 00 коп., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. UA208201720355299002000006674, справа № 617/570/21, н/п 1-кп/617/113/21), обвинувачений ОСОБА_2 , платник (прізвище, ініціали).

Обвинувачений ОСОБА_2 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись з місця свого проживання в м. Харкові без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово Вовчанський районний суд Харківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачені вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачені, будучи належним чином повідомленими, не з`явились за викликом до суду без поважних причин чи не повідомили про причини своєї неявки, або якщо порушили інші покладені на них при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 цього Кодексу.

Застава, не звернена в дохід держави, повертається обвинуваченим, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченими, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала суду в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими - в той же строк, але з моменту вручення їм копії ухвали суду. Ухвала суду в іншій частині оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий-суддя –